Зараз формується нова українська ідентичність, до якої долучаються представники різних релігій, — сходознавець

Відомий сходознавець Михайло Якубович вважає, що саме зараз формується нова українська ідентичність, до якої долучаються представники різних релігій. Цю думку авторитетний науковець висловив в інтерв’ю виданню «Дивись-INFO».

Наводимо текст інтерв’ю повністю:

У зв’язку з політичними подіями за два роки на Львівщині збільшилась кількість мусульман. Чи пов’язана ця тенденція лише з переселенцями (кримські татари), чи свідчить про складніші релігійні процеси, що відбуваються в українському суспільстві, а також про негативні стереотипи щодо Ісламу запитали у сходознавця Михайла Якубовича.

Михайле, чи не свідчить поява різних релігійних центрів в Україні (мусульманський центр «Іхсан») та випадки навернення християн в Іслам про втрату привабливості християнства як такого?

 Ні, не думаю. Звісно, у багатьох християн є певний рівень розчарованості в релігійних організаціях, до яких вони належать, і часом стається так, що це підштовхує до духовних пошуків. Насправді як Іслам, так і християнство  це духовні максими, а в реальності ми маємо розмаїття різних конфесій. До мотивів людей, які змінюють своє віросповідання на ісламське, я б відніс позитивне бачення Ісламу як духовного скарбу, а не винятково негативна інтерпретація християнства. Окрім того, я не помічаю «популяризації Ісламу», тобто різкого збільшення кількості ісламських громад або інституцій. Релігійне життя в Україні стабілізувалося в середині 2000-х і лише події 20132014 внесли свої корективи.

Збільшилася кількість мусульман в окремих регіонах за рахунок переселенців (кримських татар, які переїхали, наприклад, на Вінничину чи Львівщину), але в цілому місце Ісламу в українському суспільстві лишилося таким самим.

Які виклики перед українським суспільством ставить мультикультуралізм?

 Мультикультуралізм  це складне поняття; якщо йдеться про мультикультуралізм як ідеологію  це одне, якщо просто як співжиття різних етносів і релігійних громад  це інше. В Україні вже досягнуто другого, і тут конкретно ісламська громада не становить жодних загроз. Основні дискусії  це, наприклад, питання мови: для когось типова двомовність (українська/російська)  це вже мультикультуралізм, який не слід порушувати. Ці речі часом важливіші за релігійні. Роль Ісламу конкретно в цій темі периферійна, адже у нас не так багато мусульман. Зараз, наскільки я можу робити висновки, навпаки формується нова українська ідентичність, до якої долучаються представники різних релігій. Тренд патріотизму, особливо на фоні АТО, це саме те, з чого може визріти бачення України як національної держави, а не реформованої території УРСР.

Чи повинен релігійний чинник стати тією основою в Україні, навколо якого могла б утворитися національна держава, а не реформована територія УРСР?

 Важко сказати, адже у нас поліконфесійна країна. Передусім розділене християнство, і я дуже сумніваюся, що найближчим часом можлива якась принципова єдність. Головне  це базові цінності, наприклад, питання територіальної цілісності держави, демократичний устрій, права людини та ін. Загалом основні гравці в релігійній сфері тут єдині. Щоправда, питання полягає в тому, чи залишаються основні релігійні інституції моральними авторитетами для народу. Так, рівень довіри до Церкви високий, але що це означає  довіру до Церкви як наставника ще й в мирських справах, чи тут просто довіра до «духовного» як такого? З тих соцопитувань, які у нас проводяться, зробити такі загальні висновки складно. Але є сталий діалог і взаєморозуміння між багатьма релігійними лідерами, і це вже позитив.

На яких ключових цінностях нині будується суспільство, і яке місце відводиться релігії?

 Якщо про українське  то, на мою думку, на цінностях консюмеризму, банально кажучи, споживання. Це майже капіталістичне суспільство, зі своїми пострадянськими корективами. Роль релігії  це «освячувати» капіталізм, лібералізм і демократію. Принаймні, таку роль релігійні організації виконують у західних суспільствах. Українець релігійний, але в приватному сенсі  він хоче вірити так, як він хоче, працювати на себе й особливо не зважати на те, у що вірять інші. Тому ми загалом толерантні, й політизація релігії (як це відбувається в Росії, наприклад) часто викликає у нас осуд.

Трохи про позитивні впливи різних ідентичностей на українську.

 Україна  це держава, де історично є певні відмінності між регіонами; але більшість держав світу  саме такі. Я виділив би чотири основі типи ідентичності  західно-католицький, українсько-православний, московсько-православний та південно-мусульманський. Це узагальнення, але так склалося, що Україна знаходилася на перетині кількох світів. Чи є вплив кожної з цих ідентичності «позитивним»  це дуже складне питання, але маємо таку реальність, яку маємо. Зараз головне  прийти до спільних базових цінностей, коли ці ідентичності не будуть виключати українськість як таку. Бо коли починають розповідати, що, мовляв, ніякої «України» немає (а є «Святая Русь» чи «Халіфат»), позитиву тут мало.

Хто просуває негативні стереотипи щодо Ісламу?

 Зараз це питання, трансльовані головно з європейських медіа. Зокрема, тероризм, нова хвиля якого пов’язується із «ІДІЛ». «ІДІЛ»  це складний і не до кінця зрозумілий феномен, але виглядає все так, наче це чийсь «проект», спрямований на дестабілізацію Близького Сходу (хоча є й автохтонні чинники). Зараз, наприклад, мало хто згадує «Аль-Каїду», якою колись залякували весь світ. На запитання, чи існує справді «ісламський тероризм», не варто відповідати негативно. Так, Іслам як духовна категорія вільний від цього зла, але в ісламських суспільствах сьогодення насилля з релігійною (або псевдорелігійною) мотивацією є звичним явищем. Те, що Європа пережила в середньовіччі й часи Реформації. Завдання боротися із цими стереотипами  це відповідальність мусульманських організацій, а Українська Держава повинна робити все, щоб у нас не було ні «ісламського», ні «православного», ні будь-якого іншого терору.

Джерело: Дивись-INFO

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.