Бурхливі економічні перетворення, що відбуваються сьогодні у Китаї, не залишаються непоміченими у решті світу. Що ж стосується його суспільного устрою, зокрема дискримінації громадян, що сповідують іслам (традиційно китайці сповідують різні форми конфуціанства і буддизму) - ці процеси, як правило, приховані від світової громадськості. Давайте разом поглянемо на життя китайських мусульман крізь призму часу - від епохи сподвижників Пророка (мир йому) до сьогоднішніх днів.
Історичний синтез
Іслам проник у Китай у VII ст. через морські шляхи. Але перше знайомство китайців з мусульманами відбулося ще у період життя пророка Мухаммада (мир йому). Тоді його чотири сподвижники вирушили у Китай із закликом до арабів, що компактно проживали там. Саад ібн Абу Ваккас у 627 році побудував у місті Кантон мінарет, що служив одночасно і для заклику до молитви, і маяком для суден. Першу ж мечеть на території Китаю побудував Саад ібн Лабід аль-Хабаші.
У наступні століття у найбільших портових містах Піднебесної - Гуанчжоу, Цюаньчжоу, Ханчжоу та інших місцях зосередження міжнародної торгівлі виникли багатолюдні мусульманські громади, що складалися переважно з перських і арабських купців.
Вони везли у країну пряності, спеції, янтар; вивозили шовк, порцеляну і чай. Крім того, завдяки мусульманським купцям, у світі довідалися про такі винаходи китайців, як компас, папір і порох, що стимулювало економічний і культурний обмін між Сходом і Заходом. Чимало купців-мусульман осіли у Китаї і поріднилися з місцевими жителями. Їхні нащадки і стали першими китайськими мусульманами.
Найбільшого поширення іслам набув серед 10 національних меншин: хуейців, саларів, дунсянів, баоаньців, уйгурів, казахів, киргизів, узбеків, татар і таджиків. Сьогодні, крім Сіньцзяна, мусульмани живуть і в провінціях Нінся і Хебей, у Пекіні є цілий мусульманський квартал, ще з часів епохи Тан живуть мусульмани у Сіані. Крім того, мусульманами, також традиційно, заселений великий південно-східний ареал. Це провінції Юньнань, Гуйчжоу, Фуцзян, Гуандун. Невелика народність, представники якої сповідують іслам, представлена також на острові Хайнань.
Повсякденні тісні контакти мусульман з місцевим населенням змушували їх пристосовуватися до місцевого укладу життя і переймати елементи китайської цивілізації. Уже через кілька століть, прихильники ісламу всюди носили китайське плаття, розмовляли китайською, мали китайські імена, будували мечеті у китайському стилі тощо. Однак величезні розбіжності між ісламськими і китайськими звичаями дозволили мусульманам зберегти виразне усвідомлення своєї відособленості. Мусульманські громади у китайських містах жили замкнутим життям, у якому все підкорялося затвердженню релігійної і культурної винятковості правовірних.
Впливовою політичною й економічною силою мусульмани у Китаї стали у період панування монголів, які розглядали їх як іноземців, що вселяли більше довіри, ніж китайці. Монгольські правителі Китаю охоче доручали мусульманам керівництво державними фінансами і різними торговельними операціями. За час монгольського панування чисельність мусульман у Китаї різко зросла. Уже з кінця ХIII ст. мусульмани становили значну частину населення на північно-західній окраїні Китаю. Великі громади з'явилися на рівнині Хуанхе, у Юньнані (що довгий час перебувала під правлінням урядовців-мусульман) та в інших районах. Тоді ж, у період Юань, усталилося традиційне найменування китайських мусульман - хуешуеї.
Політичний надлом
Звичайно, не завжди відносини влади Піднебесної і мусульманської меншості складалися гладко. Уже з XV століття, коли у Китаї остаточно втратило свої позиції монгольське панування і до влади знову прийшли китайські правлячі династії, між мусульманами і владою відбувся ряд зіткнень. З тих пір донині насильство у метрополії не вщухає. Великі мусульманські хвилювання мали місце у середині XVII ст. і пізніше. Як наслідок, цінська влада вжила ряд заходів, що обмежували свободу віросповідання мусульман Китаю. У 1731 р. мусульманам було відмовлено у праві на ритуальне заклання тварин, а пізніше імператор Яньлун заборонив будівництво нових мечетей і паломництво у Мекку.
Сфера виживання
Ні урядові гоніння, ні спроби асиміляції мусульман не підірвали позицій ісламу у Китаї. Серед причин живучості мусульманської громади дослідники вказують, по-перше, їхню географічну розпорошеність, а по-друге – багатоликість китайських мусульман. З одного боку, влада не мала перед собою компактної маси мусульманського населення, яку можна було б розчленувати і тим самим послабити. З іншого боку, китайські мусульмани виступали водночас і як релігійна, і як етнокультурна група населення. У результаті влада не мала єдиного критерію кваліфікації мусульманських підданих.
Недалеке минуле
На початку XX століття на політичній арені Китаю інтереси мусульман представляла організація «Ісламська асоціація Китаю», перейменована у 1924 році на «Культурний центр мусульман Китаю». Основу своєї діяльності ця організація вбачала у модернізації ісламського навчання й освіти, об'єднанні всіх мусульман у єдину громаду. Паралельно їхній діяльності йшов розвиток мусульманської преси у країні. Відкрилися журнали «Світло віри» у Пекіні й «Ісламський журнал Шанхаю». Там публікувалися автори, що пізніше стали відомими, - Елія Ванг Чін Шай, Мохаммад Янг Чонг Мінг, Ма Шієн. За даними за 1930 рік у Китаї налічувалося 48 мільйонів мусульман і 40 тисяч мечетей по всій країні. Уже був зроблений переклад смислів Корану на китайську мову.
Схоже, що події 2009 року, пов'язані із заворушеннями у Сіньцзянь-Уйгурському районі, це чергова спроба влади Піднебесної зупинити зміцнення ісламської свідомості китайських мусульман. Ця провокація відкрила владі нові можливості для «законного» придушення права на свободу віросповідання. Однак, якою б малою не здавалася кількість китайських мусульман на тлі загальної чисельності населення країни, ісламський заклик уже так легко не зупиниш. Настав новий вік - вік глобалізації. Глобалізації, у якій в ісламу немає конкурентів.
За матеріалами «ІсламНьюз»
Посилання на тему:
Ребія Кадір: «Китайці також є жертвами жорстокого правління компартії Китаю»
«Guardian»: Іслам у Сіньцзяні здавна був конкурентом для Китаю
