«Духовне повернення» львів’янина Мухаммада Асада (Частина II «Шляху до Мекки»)

«Духовне повернення» львів’янина Мухаммада Асада (Частина II «Шляху до Мекки»)
«Духовне повернення» львів’янина Мухаммада Асада (Частина II «Шляху до Мекки»)
«Духовне повернення» львів’янина Мухаммада Асада (Частина II «Шляху до Мекки»)
«Духовне повернення» львів’янина Мухаммада Асада (Частина II «Шляху до Мекки»)
«Духовне повернення» львів’янина Мухаммада Асада (Частина II «Шляху до Мекки»)
«Духовне повернення» львів’янина Мухаммада Асада (Частина II «Шляху до Мекки»)
20.11.2019
Оцініть статтю: 
(364 оцінки)
Михайло Якубович
Зображення користувача Михайло Якубович.

Книга «Шлях до Мекки», першу частину якої український читач мав змогу взяти до рук 2018 року, стала чи не найважливішою подією за всі роки вивчення спадщини Мухаммада Асада в Україні. І ось, нарешті, вийшло друком «Духовне повернення» — мемуари Мухаммада Асада, що оповідають про подальшу долю мислителя, письменника, проповідника й політичного діяча.

Ті, хто читав першу частину, відчули той романтичний дух, що сходив з кожної сторінки: ревність неофіта, глибокі розмисли, спроба поглянути на Схід, яким він був за тих часів, коли тільки починала поступ стрімка модернізація. Перші свої мемуари Мухаммад Асад завершував у 50-х роках, а другу частину писав уже у 80-х. Це був певною мірою підсумок творчого досвіду автора, що з’явився друком після видання його перекладу смислів Корану («Послання Корану», 1980).

Особливість книги не тільки в тому, що вона написана пізніше за «особистим часом» автора, а й у значному контрасті між часом глобальним: світом ще довоєнних часів і світом після Другої світової, ба більше, у розпал «холодної війни». В окремих частинах згадано й рідний Мухаммадові Асадові Львів. Наприклад, коли автор пише про події 40-х років. Показова в цьому плані його дискусія з очільником табору для інтернованих, що закинув автору певну «лівизну», згадавши про його малу батьківщину: «[…] тепер Львів інкорпоровано до складу Росії; Вас це має тішити, чи не так? — таким чином він незграбно натякав на те, що мої симпатії належать комунізму. Це пласке зауваження розізлило мене, і я різко відповів: «Так само тішить, як вас має тішити німецька окупація Праги, пане Вискочіле!». Або в контексті спілкування з британським офіцером: «Зважаючи на те, що я народився й зростав у польськомовному місті Львові (справді, моєю рідною мовою була польська), я міг трохи розуміти споріднену з нею російську мову, хоча й не міг по-справжньому нею розмовляти».

У той час на тлі певної дезорієнтації в мусульманському світі Мухаммад Асад розумів загрозу й нацизму, й комунізму, обґрунтовано вважаючи, що перемога й тих, і других покладе край сподіванням мусульманського світу на звільнення від колоніалізму. Автор насправді не був ані лівим, ані правим, ані ісламістом — у тому значенні, як це слово вживають нині, — радше переконаним борцем за свободу, що мав далекоглядне бачення світу. Ми бачимо, як свідомо Мухаммад Асад тримався на вістрі дедалі складніших стосунків у мусульманському світі, особливо після того, як мусив лишити політичну діяльність як представник Пакистану в ООН. Під час арабсько-ізраїльського протистояння Мухаммаду Асаду доводилося «відбиватися» від обох сторін, ангажованих у конфлікт, і робив це він досить успішно, захищавши своє чесне ім’я. Та сама лінія відчувається й у мемуарах дружини Асада, Поли Хаміди Асад, де він постає не лише як спостерігач, а як учасник усіх подій — політичних зустрічей, наукових досліджень, особистих подорожей тощо.

Маємо надію, що друга, завершальна, частина мемуарів Мухаммада Асада, що побачила світ зусиллями перекладача Юрія Косенка та видавця («Український центр ісламознавчих досліджень». — Ред.) буде нітрохи не менш цікавою для читачів, ніж перша.

Михайло Якубович, сходознавець

 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.