Всесвітній конгрес Міжнародної асоціації істориків релігій проводиться раз на п’ять років. Цього року вже 21 за рахунком конгрес, найменований як «Динаміка релігії: минуле і майбутнє», провели в маленькому німецькому містечку — Ерфурті. У сонну столицю Тюрингії з населенням в близько 200 тис. осіб з’їхалося майже 1,5 тис. релігієзнавців з усього світу. Цілий тиждень містом ьлукали люди з різних куточків планети і шукали когось, хто говорить англійською і може підказати дорогу, щохвилини натикаючись на таких самих своїх колег з інших країн.
Треба сказати, що місцеві жителі не були занадто здивовані або схвильовані такою кількістю вчених, вони звикли приймати у себе великих людей. Тут жили і працювали: Мейстер Екхарт, великий католицький містик середньовіччя; Мартін Лютер, християнський реформатор і засновник протестантизму; знаменитий композитор Йоганн Себастьян Бах; Макс Вебер, класик і один із засновників соціології релігії; нобелівський лауреат Віллі Брандт і багато інших. Ці, здавалося б, не настільки важливі для конгресу деталі робили особливим перебування в місті. Спеціально для того, щоб учасники змогли оглянути стародавнє і гарне місто і пройти дорогами, якими ступали Екхарт, Лютер, Бах та інші, організатори виділили вихідний день в середині тижня. Увечері в цей день відпочилі релігієзнавці були запрошені на барбекю, де пригощали знаменитими братвурстськими сосисками на грилі, салатами і напоями, але найголовніше — вчені могли поспілкуватися в неформальній обстановці один з одним. Під час таких заходів відбуваються важливі знайомства, зароджуються нові ідеї, приймаються рішення про співпрацю.
Робота самого конгресу нагадувала величезний цілодобовий рок-фестиваль, на якому одночасно в різних залах грають найвідоміші рок-групи і всі, хто прийшов послухати музику, метушаться із залу в зал, боячись пропустити свою улюблену пісню то в однієї групи, то в іншої. Тричі на день одночасно проходило більше 30 панельних засідань, розбитих на тематичні блоки, на яких було 3–4 спікери. Також було виділено час для лекцій найбільш іменитих гостей конгресу, одночасно проходило 4 лекції. Після закінчення останнього засідання можна було відправитися на зустріч з колегами з різних організацій, наприклад, європейської асоціації релігієзнавців або асоціації жінок-релігієзнавців. Всі зали були забиті людьми, варто було спізнитися на 5 хвилин і доводилося слухати доповіді стоячи.
Українська делегація вперше була представлена так численно. На конгрес з України приїхало не менше 14 вчених з різних інституцій. Було проведено три панелі, присвячені винятково українській тематиці: «Релігійні громади в сучасних українських реаліях»; «Відповідь українських мусульман на виклики кризового 2014»; і «Православний християнський екстремізм: теоретичні підстави і впровадження (теорія і практика)». Також частина доповідей українських вчених була представлена на інших засіданнях.
Треба відзначити, що ісламська тематика була однією з найпопулярніших. Не менш 20 панельних засідань, включаючи українське, були присвячені темі Ісламу. Розглядалися такі питання, як стосунки між державою і релігією в Ісламі, гендерний аспект в Ісламі, сучасні підходи до вивчення Ісламу, питання національних меншин, освіта в ісламському світі, окремі панелі були присвячені шиїзму та іншим напрямам. Тема однієї зі світових релігій піднімалася і на панелях, присвячених загальним темам: освіта (зокрема новообраний президент IAHR у своїй доповіді про релігійну освіту приділив чимало уваги ісламській освіті в Швеції), міжрелігійні стосунки, періодично вчені обговорювали питання Ісламської держави. Кількість дослідників Ісламу на конгресі була така, що практично на кожному панельному засіданні опинявся як мінімум один ісламознавець, і практично в будь-який час проходила хоча б одна ісламознавча панель.
Звіт про панель «Відповідь українських мусульман на виклики кризового 2014» опублікований на сайті Іслам в Україні. Її модератором був Саід Ісмагілов, а основними спікерами — Михайло Якубович і Руслан Халіков. Захід пройшов 27-го серпня, якраз в момент чергового загострення ситуації в співтоваристві українських мусульман, пов’язаного з конфліктом Рефата Чубарова та Еміралі Аблаєва в Туреччині, що ще раз підтвердило актуальність ситуації в українській, зокрема кримськотатарській, уммі. Спікери торкнулися таких тем, як життя мусульманських громад у Криму та на Донбасі, положення переселенців-мусульман, взаємини українських мусульман з представниками інших конфесій і з державними органами. Слухачів також дуже цікавили питання діяльності мусульманських організацій в Україні, питання свободи мусульман на релігійну діяльність, висвітлення життя мусульман в пресі. Доповідачі постаралися коротко відповісти на всі виниклі запитання.
Особливою подією була публічна лекція відомого дослідника з Кейптауна професора Абдулкадера Тайоба, присвячена біографічним траєкторіям політичного Ісламу. Професор Тайоб розповідав про активістів політичних мусульманських партій в Південній Африці, приділяючи увагу питанням їх вибору такого способу життя, їх політичного зростання, внутрішніх конфліктів, злетів і падінь. Роблячи акцент саме на біографічних сторонах розвитку політичного життя мусульман, професор поділився своїми роздумами про релігію в постколоніальному світі, про релігію як про живий феномен, який розвивається через життя окремих індивідуальностей.
Професор Тайоб спеціалізується на таких темах, як Іслам і публічне життя в Африці, сучасні (contemporary) інтелектуальні тренди в модерному (modern) Ісламі і мусульманська освіту в Південній Африці. Досліджуючи сучасний Іслам в Африці, лектор відвідав Кенію, Гану, Занзібар і Нігерію. Багато його статей присвячені мусульманським активістам у Південній Африці, новим рухам в Ісламі, сучасній теології цієї релігії, переосмисленню діяльності різних ісламських теологів і багатьом іншим темам, які можна знайти у вільному доступі на ресурсі для вчених academia.edu.
У суботу, коли основна маса учасників роз’їжджалася, часто спливало запитання «чому так рідко?». Справді, чому б не збиратися частіше, ніж раз на п’ять років з колегами, щоб поспілкуватися, обмінятися ідеями, завести нові знайомства? Хоча, ймовірно, є особливий сенс в тому, щоб цей захід був довгоочікуваним, щоб до нього готувалися з особливим завзяттям і щоб для університету, який його прийматиме, було честю надати людям з різних країн з різними науковими інтересами майданчик для спілкування.
Автор: Магістр релігієзнавства Ірина Каплан
