Наталія Пророченко: Освічені мусульмани не стають більш секуляризованими, вони навпаки висувають більші вимоги до якості віри

Кандидат історичних наук, доцент кафедри мов і цивілізацій Близького і Середнього Сходу Київського національного лінгвістичного університету Наталія Пророченко взяла участь в міжнародному круглому столі «Депортований іслам», котрий відбувся в Києві і був присвячений 71-й річниці депортації кримськотатарського народу. Вчена виступила з доповіддю «Ісламські моделі альтернативної адаптації суспільства до світ-системних змін», з тезами якої ми пропонуємо ознайомитися наших читачів.

— Шановні колеги, хочу запропонувати вам звернутися до питання адаптаційних ресурсів ісламського соціуму, подивитися на можливості цих ресурсів крізь призму сучасних світ-системних змін.

У контексті загальних для людства викликів я пропоную звернутися саме до досвіду ісламської цивілізації. Як відомо, сучасність асоціюється з модернізацією, яка в широкому сенсі розуміється як рух від традиційного до сучасного суспільства, але сучасність має багато облич. А що стосується еталонів оцінки ступеня сучасності, то до середини ХХ століття нормативною моделлю вважалася європейська система інститутів і цінностей. І навіть деякий час в значній кількості неєвропейських суспільств вона сприймалася як безальтернативна. Але нині спроби вестернізації виявилися провальними і відкинуті більшою частиною суспільств, в тому числі й ісламським регіоном.

Щодо нових викликів та загроз в контексті існування єдиної світ-системи, яка зберігає в своєму фундаменті ознаки європейської капіталістичної формації, котра поширилася на більшість регіонів світу, в тому числі на ісламську частину, то головна загроза, яку можна виокремити, це загроза для так званих традиційних соціальних солідарностей, для згуртованості спільнот. Зазначимо, що ісламські спільноти, як й інші суспільства, знаходяться під тиском й інтенсивної урбанізації, і демографічного буму, і масштабних міграцій, які тривають у світі, в тому числі і на Захід. Завдяки сучасним комунікаціям відбувається проникнення нових і часто чужих ідей та образів, які конкурують з традиційними цінностями і нормами.

Що стосується спостережень за реакцією ісламських спільнот, то, узагальнюючи, хотілося б зазначити, що еліти, інтелектуали в ісламських країнах стають активними учасниками сучасних процесів, але разом з тим зберігають свою традиційну ідентичність і відкидають деякі аспекти західних стандартів, зокрема гегемонію західної цивілізації.

Розвиток країн ісламського регіону доводить, що в процесах модернізації держави вони використовують західний досвід, але водночас ці суспільства спираються на власні культурні та історичні традиції і створюють альтернативні сучасності, відмінні від західного еталону. Наприклад, саме Іслам залишається мовою універсального дискурсу в мусульманських країнах, недивлячись на відмінності і природи, і структуру, і рівень розвитку окремих суспільств. Іслам залишається регулятором багатьох суспільних процесів мусульманських спільнот і, фактично, системою, яка визначає світогляд їх представників. І тут важливо подивитися на роль традиції, яка залишається живим ядром цивілізації і виконує охоронну роль для ісламських соціумів. Без сумніву, в мусульманському світі існує високий рівень освіченості населення, поширюються сучасні політичні інститути, динамічно розвивається економіка багатьох ісламських країн, але вони не набувають західного характеру.

Наприклад, очікування, що демократизація автоматично приведе до секуляризації або утворення аналогічних політичних інститутів в ісламських країнах не виправдовується. Так, освіта поширюється у масах, але це не призводить до відштовхування від віри. Більше того, західні спеціалісти визнають, що освіта приводить до того, що віра сповідується більш свідомо. Поширюється серед освіченої частини населення, яка домінує в цих суспільствах, і кількість ісламських книг. Мова йде про книги, в яких підіймаються питання, як виховувати дітей, як сповідувати Іслам, як вірянину відповідати на виклики сучасного світу. Освічені мусульмани не стають більш секуляризованими, вони навпаки висувають більші вимоги до якості віри, якщо дозволить такий термін.

Віряни сьогодні не задовольняються виконанням приписів і обрядів, вони прагнуть не тільки вдумливо ставитися до віри, а й вміти захистити свою віру, пояснити свої погляди, більш глибоко розвивати дискусію, в тому числі і в рамках теології.
Більшістю експертів визнано, що крайні форми бідності менш поширені саме в країнах ісламського регіону, в тому числі і за рахунок того, що тут зберігається не просто традиція перерозподілу сукупного продукту, функція якого виконується державою і заможною частиною населення, а ще ця функція спирається на мусульманські норми, де подібне субсидування є релігійним обов’язком, а не просто доброчинністю. У західному суспільстві це вітається, але в рамках ісламської цивілізації є релігійним обов’язком. І зважаючи на загальносвітову динаміку зростання оцієї прірви між найзаможнішими та найбіднішими верствами суспільства, отакі механізми амортизації працюють найкраще саме в рамках ісламської моделі.

Значна частина ісламських країн за рейтингом ООН стабільно знаходяться у групі країн з високим індексом розвитку людського потенціалу, вищим навіть, ніж у деяких країнах, з якими їх традиційно прийнято порівнювати, тобто з країнами Західної та Східної Європи.

Європейські структури, політичні моделі розвитку не сприймаються як очевидний еталон для наслідування в ісламському світі, проте Іслам продовжує жити своїм власним релігійним життям.

Спостерігаючи за сьогоднішньою реакцією ісламських соціумів на нові реалії, викликані модернізацією та глобалізацією, можна погодитися з думкою французького вченого Фернана Броделя про те, що модернізація не знищить плюралізму культур, які століттями існували в рамках великих цивілізацій. І наш світ сьогодні стає все більш сучасним і все менш західним.