Акції в Москві 1987 року: «Відновіть права кримських татар!»

Середина 1980-х — час «перебудови». Національний рух кримськотатарського народу переживає підйом… Мета незмінна — повернення кримських татар на історичну батьківщину до Криму.

Кримський історик, член Українського ПЕН-клубу Гульнара Бекірова продовжує відкривати широкій громадськості сторінки кримської історії. Підготовлений нею матеріал про московські акції кримських татар влітку 1987-го року опублікував Крим. Реаліі.

C 20-го червня 1987 року почалося прибуття кримськотатарських делегатів до Москви. З перших же днів перебування в столиці вони щодня відвідували редакції газет і журналів, центральне телебачення, Союз радянських письменників та інші організації, куди раніше були відправлені численні листи та звернення про національне питання кримських татар, і просили на них відповіді. У більшості випадків їм відповідали, що вся кореспонденція направляється «для розгляду» назад на місця або до вищих інстанцій. На прохання делегатів публікувати листи та звернення кримських татар та обговорювати ці проблеми на сторінках преси в редакціях відповідали, що робити цього вони не можуть, так як немає відповідної вказівки зверху.

26 червня 1987 року делегація кримських татар була прийнята заступником голови Президії Верховної Ради СРСР Петром Демічевим. Зустріч була розцінена представниками народу як незадовільна. Демічев лише пообіцяв передати вимоги кримських татар Михайлу Горбачову і запропонував їм роз’їхатися.

6 липня 1987 року приблизно 120 кримських татар провели демонстрацію на Красній площі біля мавзолею Леніна. Опівдні вони підняли плакати: «Поверніть наш народ на батьківщину», «Відновіть права кримських татар», «Демократія, гласність — і для кримських татар». Агенти КДБ у цивільному відбирали у них плакати і намагалися розігнати демонстрантів, проте ті сіли на землю і відмовилися йти, викрикуючи гасла. Через 45 хвилин з’явилася міліція і наказала їм очистити Красну площу. Тоді демонстранти перейшли до будівлі ЦК КПРС на Старій площі. Там їх також, хоча й безуспішно, намагалися розігнати.

Нарешті демонстрантам оголосили, що зараз їх прийме Демічев. Депутація з п’яти чоловік (Енвер Аметов, Еміль Аміт, Решат Джемілєв, Риза Сеітвелієв, Ескендер Фазилов) зустрілася з Демічевим, який сказав, що вивченням проблеми кримських татар займається цілий відділ ЦК КПРС. Він обіцяв дати відповідь на вимоги татар протягом місяця.

Діяльність активістів у Москві тривала. 7 липня 1987 року Фуат Аблямітов, Решат Джемілєв і Сабріє Сеутова брали участь у відкритті прес-клубу «Гласність», організованого московськими правозахисниками. У ньому взяла участь і Лариса Богораз — дружина Анатолія Марченка, який неодноразово виступав на захист прав кримських татар і загинув у тернопільській тюрмі 9 грудня 1986 року після 4-місячного голодування. Крім московських правозахисників, на засіданні прес-клубу були присутні акредитовані в Москві зарубіжні кореспонденти. Запрошені радянські журналісти, за звичаєм, не з’явилися. Представники кримських татар докладно розповіли про причини демонстрації 6 липня на Красній площі і прийом в ЦК КПРС, що відбувся після демонстрації.

На наступний день, 8 липня, група кримськотатарських делегатів зустрілася з секретарем правління Спілки письменників СРСР, лауреатом Державної премії СРСР поетом Євгеном Євтушенком. Він висловив солідарність з боротьбою кримських татар і написав звернення до Президії Верховної Ради СРСР. Вручаючи копію цього звернення делегатам кримських татар, Євтушенко сказав: «Моє звернення можете здавати в усі інстанції. Буду радий, якщо воно допоможе вирішенню національного питання кримських татар».

Ось що написав Євтушенко: «Мені відомо, що в зараз в Президії Верховної Ради СРСР розглядається питання про надання кримським татарам права спокійно жити і працювати на землі їхніх батьків, дідів і прадідів у Криму. Кримські татари були глибоко ображені несправедливим звинуваченням мало не в поголовній зраді і насильницькому виселенні зі своїх кровних, обжитих земель. Це було зроблено незважаючи на те, що багато кримських татар героїчно боролися проти фашизму на фронті, в той час як їх ні в чому неповинні сім’ї варварськи виганялися з рідних домівок. Подальша заборона кримським татарам повернутися назад стало порушенням їх конституційних прав і нехтуванням людської гідності. Випадки, коли окремі сім’ї кримських татар отримували дозвіл повернутися, а потім знову виганялися, обурливі і є ганьбою для місцевої влади. Пора раз і назавжди припинити це антігуманістіческое ставлення до повноправних членів нашого суспільства і дати їм жити і працювати там, де підказує їм серце і пам’ять серця. Думаю, що їх повернення сприятиме процвітанню Криму і дружбі народів нашої Батьківщини. З повагою, Євген Євтушенко. 8 липня 1987».

Звернення на підтримку кримських татар були зроблені і деякими іншими відомими представниками інтелігенції — поетом Булатом Окуджавою, письменниками Анатолієм Приставкіним, Сергієм Баруздіним, Віталієм Дудинцевим. Реакцію Михайла Горбачова з цього приводу зафіксувала стенограма засідання Політбюро ЦК КПРС: «Думаю, ніхто їм за це аплодувати не буде». Реакція цілком адекватна, якщо врахувати, що сам Горбачов аж ніяк не поспішав вирішити основне питання кримськотатарської проблеми — повернути кримських татар на батьківщину: «Зараз в Криму склалася нова реальність, треба вирішувати з урахуванням думки росіян, українців та представників інших національностей, що проживають в Криму. Саме тому створено комісію».

Як стало відомо пізніше, 9 липня 1987 року була створена комісія «для розгляду питань, що піднімаються кримськими татарами» під керівництвом Голови Президії Верховної Ради СРСР Андрія Громико. До неї увійшли також голова КДБ СРСР Віктор Чебріков, голова Ради Міністрів РРФСР Віталій Воротніков, перший секретар ЦК КП України Володимир Щербицький, перший секретар ЦК КП Узбекистану Інамжон Усманходжаев, заступник голови Президії Верховної Ради СРСР Петро Демічев, член Політбюро ЦК КПРС Олександр Яковлєв, секретарі ЦК КПРС Анатолій Лук’янов і Георгій Розумовський. Хоча зовні склад комісії був дуже представницький (її очолила людина, що займав другий пост у державі!), але в ній не знайшлося місця ні для одного представника кримських татар, що викликало резонансне обурення активістів руху.

У Російському державному архіві новітньої історії збереглася стенограма засідання Політбюро ЦК КПРС, яке відбулось незабаром після заснування комісії Андрія Громико і напередодні головних виступів кримських татар у Москві. Документ дає деяке уявлення про те, як оцінювала влада прибуття в столицю великої делегації кримських татар, і що в зв’язку з цим мала намір зробити.
Наводимо стенограму:

«ГОРБАЧОВ. Повідомлення про дії кримських татар з’явилося в іноземній пресі. (Читає).

В Президію Верховної Ради СРСР надіслано листи у зв’язку з цим Євтушенка, Окуджави, Приставкіна. Татари ставлять питання про те, щоб їх прийняли. Напевно, поки в цьому немає необхідності.

ГРОМИКО. Вам не потрібно їх приймати.

ГОРБАЧОВ. Поки представники кримських татар поводяться спокійно. Але ведуться розмови про активні форми протесту.

ГРОМИКО. У цій ситуації ми залишимося на тій же позиції, на якій стояли, коли утворювали комісію?

ГОРБАЧОВ. Важливо, щоб було розуміння того, що нам потрібно вислухати не тільки кримських татар, але й Росію, Україну.

ЯКОВЛЄВ. Але поки було б доцільно зняти обмеження на в’їзд татар в індивідуальному порядку до Криму. Потрібно про це сказати, щоб українці це знали.

ГОРБАЧОВ. Потрібно дати повідомлення в друк. Сказати, що кримські татари ставлять питання про відтворення в Криму автономної республіки. Сказати про історію питання, про те, що рішення приймалося в конкретних умовах і на чому воно грунтувалося. Сказати про те, що в 1967 році був прийнятий Указ про зняття звинувачень стосовно всіх громадян татарської національності, які проживають у Криму. Але питання про автономію тоді вирішено не було. Слід сказати, що за 40 років у Криму відбулися великі зміни, що там проживають більше 2 млн осіб різних національностей. Сказати також про те, що частина татар до Криму повернулася. Зараз у Криму склалася нова реальність, треба вирішувати з урахуванням думки росіян, українців та представників інших національностей, що проживають в Криму. Саме тому створена комісія. Апеляція до зовнішнім\х сил тільки погіршить обговорення. Сказати потрібно і про те, що з цього питання надійшли листи від Баруздіна, Євтушенка, Окуджави, Приставкіна. Думаю, ніхто їм за це аплодувати не буде.

ЛУК’ЯНОВ. Чи не потрібно сказати про використання цієї теми радіоголосами?

ГОРБАЧОВ. Не треба. За порядком потрібно стежити. КДБ і МВС діють спокійно, але твердо.

БОБКОВ (заст. голови КДБ). Вчора ми спільно з МВС та Прокуратурою детально обговорювали питання про заходи, які потрібно здійснювати. Драматизувати ситуацію не варто. Але… потрібно враховувати, що ведуться розмови про самоспалення, що навіть кандидати на це маються. Сьогодні вранці представники татар вели розмову про те, що їм робити надалі, серед них починається розшарування. Деякі задоволені роз’ясненнями, але екстремісти наполягають на тому, щоб продовжувати перебувати в Москві. Нашими органами ведеться робота в місцях проживання татар у Москві. Їх більше 500 чоловік. Прибуло 150 жінок і дітей. Ми зробили попередження про неприпустимість антигромадських дій. Вели себе представники кримських татар неагресивно. Ситуація контрольована. Публікація у пресі назріла. Вона багато чого б зняла. Головне зараз — не допустити виступу 26 числа. Звичайно, і до цієї демонстрації потрібно було б поставитися спокійно. Але є небезпека, можуть приєднатися інші — відмовники, екстремісти з товариства „Пам’ять“. Коли збирається великий натовп, порядок наводити вже важче. У разі демонстрації потрібно буде перекрити підходи до Красної площі.

Член Політбюро. Згодні. Постанова приймається».

Гульнара Бекірова, кримський історик, член Українського ПЕН-клубу, пише:

— Як бачимо, помисли нової — демократичної — влади були так само зосереджені на збереженні в недоторканості післявоєнного status quo кримських татар. Головна турбота її як і раніше зводилася до того, щоб не допустити виступів кримських татар в столиці. Тільки ліберал Олександр Яковлєв на цьому засіданні висловився про доцільність зняття обмежень на в’їзд татар до Криму — правда, в «індивідуальному порядку». Тим часом, кримські татари мали намір продовжувати акції в столиці.