Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.
Г. Сковорода
Український філософ і поет Григорій Сковорода добре відомий як основоположник східноєвропейської філософської школи. Його предки по матері були козаками Канівського полку. Материне дівоче прізвище − Шангіреєва. Відомо, що в 1650 році один із предків Пелагеї Степанівни Шангіреєвої був такий собі Іван Шангіреєв, наказний полковник Канівського полку.
На думку низки дослідників, Іван Шангіреєв був сином кримського хана Саадета ІІ Гірея. Однак добре відомо, що Саадет ІІ помер у 1587 році в Астрахані, і серед його дітей не було сина на ім’я Іван. Навіть якщо припустити, що дитина народилася від невідомої нам наложниці в рік смерті хана, то виглядає досить сумнівним, щоб козака, якому вже йшов сьомий десяток років, призначили наказним полковником. Ймовірно, розгадку таємниці походження роду Шангіреєвих варто шукати в іншому місці.
У Саадета ІІ було четверо синів, двоє з них Мехмед і Шахін народилися в Ногайській орді, коли їх батько був вигнаний з Криму. Пізніше синам вдалося повернутися і долучитися до боротьби за ханський престол. Після довгих поневірянь у 1623 році Мехмед був проголошений Кримським ханом під ім’ям Мехмед ІІІ. Його брат і вірний соратник Шахін отримав другу за значимістю посаду в ханстві − калги.
Однак у 1624 році османським султаном став Мурад IV, який усунув Мехмеда ІІІ і призначив кримським ханом його конкурента Джанібека. Брати відмовилися підкориться султану, вступивши у відкриту боротьбу з османами. У цій боротьбі вони вирішили залучити на свою сторону запорізьких козаків. На переговори в Січ у грудні 1624 року рушив сам калга Шахін. Можна припустити, що вже тоді брати Гіреї виношували плани щодо відторгнення Криму від Османської імперії.
На Січі Шахіну вдалося укласти із запорожцями взаємовигідний договір про спільну боротьбу з османами. Татари зобов’язалися не нападати на землі Війська Запорозького і допомагати за потреби. Козаки зі свого боку обіцяли допомагати братам в боротьбі за ханський трон. Важко сказати, скільки часу пробув Шахін на запорізьких землях, але абсолютно очевидно, що стосунки ці були більш ніж дружні, що і показали наступні події.
Після переговорів з козаками брати Гіреї домовилися про підтримку з урядом Речі Посполитої. У цій ситуації султан Мурад IV ухвалив рішення визнати Мехмеда ІІІ кримським ханом. Слідом за цим султан послав хану наказ напасти на польські землі. Не бажаючи псувати хороші відносини з Варшавою, калга Шахін відправив польській владі лист з попередженням про підготовлюваний набіг.
Новий поворот відбувся у 1628 році, коли султан Мурад IV вчергове змінив рішення і відсторонив братів Гіреїв від управління Кримським ханством. Не чекаючи османської армії, Шахін на чолі кримськотатарського війська рушив на Буджак. Йому вдалося захопити Кілію та Ізмаїл, але в битві під Бабадагом він був розгромлений і втік до Криму. Ось тут йому і знадобилася допомога запорожців. Шахін послав гінця до гетьмана Михайла Дорошенка, який із шеститисячним загоном увійшов до Криму.
У битві на річці Альма
Під час бою Мехмед Гірей був убитий (за однією з версій запорожцями, коли він намагався здатися османам), а його брат Шахін був поранений і разом з невеликим загоном пішов у Малу Ногайський орду. Після декількох років поневірянь Північним Кавказом та Іраном Шахіна погодився прийняти султан Мурад IV. Щоб позбутися неспокійного Гірея, він відправив його в почесне заслання на острів Родос. Там у 1641 році Шахін був страчений (задушений) за наказом нового султана Ібрагіма I.
Бурхлива біографія Шахін Гірея, його тривалі контакти з українськими козаками дають достатньо матеріалу для того, щоб допустити, що вже під час свого першого візиту до України він міг одружитися з однією з козачок. Цілком можливо, що від цього шлюбу у нього і народився син Іван Шангіреєв, родоначальник козацького роду, майбутній наказний полковник Прилуцького полку.
На думку кримських дослідників Володимира Казаріна і Марини Новікової, Іван Шангіреєв є предком не тільки Григорія Сковороди, а й видатного російського поета Михайла Лермонтова.
З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.
Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»
