Впродовж липня середньовічний загін археологічної експедиції ЗНУ проводив дослідження пам’ятки XIV століття поблизу с. Юрківка Оріхівського району Запорізької області. Дослідження велися в рамках навчальної практики студентами I курсу історичного факультету ЗНУ спеціальності «Історія». Метою практики було закріплення теоретичних знань, отриманих з курсу «Археологія».
Золотоординське місто, що отримало у науковій літературі умовну назву «городище Кінські Води», розкинулось по обидва береги річки Конка, на теренах сучасних населених пунктів Кірове та Юрківка. Археологічні роботи ЗНУ, що ведуться з 2008 року, зосереджені на правобережному підвищенні — пагорбі
Про це на сайтi вишу повідомляє керівник експедиції, доцент кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Михайло Єльніков.
— Без сумніву, ця будівля була за часів Золотої Орди визначною суспільною спорудою, вірогідно, — мечеттю, — стверджує М. Єльников, — Справжня назва цього міста поки нам невідома. І хоча дослідження цієї унікальної для Запорізького краю археологічної пам’ятки тільки розпочалися, значення її надзвичайно велике, а отже, можливі нові відкриття.
Як в коментарі для «Іслам в Україні» зазначив відомий вчений — кандидат історичних наук, український сходознавець, перекладач, дослідник доктринальної та філософської думки ісламського світу, співпрацівник кафедри релігієзнавства Національного університету «Острозька академія» Михайло Якубович, в самій знахідці мечеті на території сучасної України немає жодних ознак сенсаційності, оскільки в
— Те, що розкопки виявили залишки культової споруди, яка скоріше за все була мечеттю — це не є сенсацією, і це — не перша така знахідка. Але дуже добре, що її знайдено, бо дуже мало збереглося артефактів тієї доби. Наприклад, десь зо два роки тому поблизу Луганська археологи виявили ставку хана Абдали — це ХІІІ сторіччя.
Михайло Якубович зауважив, коли йдеться про Іслам в Україні в сучасній чи в історичній ретроспективі, перш за все згадується Крим, що є поширеним стереотипом:
— Суть в тому, що коли ми говоримо про Іслам, ми згадуємо Крим, тоді як майже вся сучасна
Вчений розповів про регіон Буджак (Аккерманщина та Подунав’я), основні міста якого — Аккерман (Білгород) та Кілія — були захоплені турками 1484 року, решта Буджаку була завойована турками 1538 р.
— Тоді кримський хан розселив тут кілька татарських родів, що кочували Буджаком… У двадцятих роках XVII століття територія підпорядковувалася султанові, з 1637 р. — знову ханові, — розповів Якубович. — Тобто частина сучасної Одеської області і навіть частина Румунії та Молдови до початку ХІХ століття були або османські, або кримські!
Згадав Михайло Якубович і про інший мусульманський регіон Південної України, що на заході межував з Буджаком і розташовувався між гирлами Дністра та Південного Бугу:
— Це ще один регіон, так звана «Ханська Україна» — Єдисан, що існував у XVI — XVIII століттях між гирлами Дністра і Південного Бугу (територія сучасної Одеської, Херсонської та Миколаївської областей). Він входив до складу провінції Сілістра Османської імперії. Згадати лише назви міст: Хаджибей, а сучасний Очаків — це не що інше, як
Значну частину населення цього регіону становили кочові ногайці, хоча Єдисан з турецької мови перекладається як «Сім імен», що вказує на сім різних етнічних груп у складі Єдисанської орди. Від Османської імперії регіон отримав незалежність в 1774 році, але не перестав від цього бути мусульманським, бо став частиною Кримського Ханства. Щоправда, разом з ним потрапив в коло інтересів Російської імперії і в 1783 році увійшов до її складу…
