Епоха османського султана Сулеймана Пишного була пронизана завоюваннями, походами, блиском двору нової світової імперії. У цей час Стамбул перетворився у нову столицю ісламського світу. А ще цей період був відзначений цілою плеядою видатних державних діячів, серед яких виділялися своїм розумом і талантами вихідці з України.
У кінці XV століття відносини між Кримським ханством і польською державою різко погіршилися. Воєнні кампанії слідували одна за одною. Звичайною практикою були захоплення полонених з метою подальшого продажу або отримання викупу.
У 1498 році татарська армія захопила замок Поморяни (знаходиться у нинішньому Золочівському районі Львівської області), який належав старовинному українському шляхетському роду Кердей. Його власник Сигізмунд Кердей загинув у бою. Батьком Сигізмунда був подільський воєвода Грицько Кердей. У 30-ті роки XV століття Грицько очолював «руську партію» при дворі короля Владислава II Ягелло. Завдяки його старанням був прийнятий «Едлінський привілей», який зрівняв у правах русинську шляхту з польсько-литовською. Згодом Грицько Кердей брав активну участь у громадянській війні у Великому князівстві Литовському. Війська під його командуванням здобули низку важливих перемог під містами Збараж і Володимир-Волинський.
Після взяття замку Поморяни серед інших полонених до рук татар потрапив 8-річний син Сигізмунда Іван (Ян) Кердей. Як це нерідко траплялося в ті часи, він був проданий у Стамбул. Там хлопчик виховувався у школі при яничарському корпусі. Пізніше на нього звернув увагу великий візир султана Сулеймана I Пишного Ібрагім-паша. Ще перебуваючи в корпусі яничарів, Іван Кердей прийняв Іслам, після чого отримав ім’я Саід.
Опинившись при дворі султана Сулеймана, Саід зміг зробити блискучу дипломатичну кар’єру. Знання польської мови дозволило йому стати провідним фахівцем у польському напрямі османської дипломатії. Тільки протягом 1531−1532 рр. Саід тричі їздив до двору польського короля у Краків, виконуючи секретні доручення Ібрагіма-паші.
У Польщі він налагодив контакти при дворі, зумівши увійти в довіру до самого короля. Справа дійшла до того, що турецький посланець навіть спробував повернути собі Поморянський замок, яким в той час володіли родичі його матері. Король дав добро, але справа не злагодилась. За свою вірну службу султан нагородив Саіда титулом бея, маєтком і зробив спадковим сипахом (особливий рід служивого дворянства Османської імперії).
Сучасником Саід-бея був ще один виходець з України − Йоахім Страж (Ібрагім-бей). Він народився на початку XVI століття у древньому галицькому місті Збараж, в родині шляхти, яка починає свій родовід з XIV століття (герб Одровонж). Дитиною потрапив у полон, був відправлений до Стамбула, де навчався в елітній школі для хлопчиків. Після закінчення школи служив у канцелярії султанського палацу Топкапи. Після прийняття Ісламу Йоахім вибрав собі нове ім’я − Ібрагім. Юнак виявив неабиякі здібності до мов, що дозволило йому завоювати прихильність вищих сановників при дворі султана Сулеймана I.
Дипломатична кар’єра Ібрагіма розвивалася стрімко. За особливі заслуги він був призначений послом до Франції. Згодом Ібрагім-бей виконував доручення османського уряду в Австрії, Венеції, Іспанії та Польщі. Султан настільки наблизив до себе Ібрагіма, що призначив його вихователем свого сина Селіма, спадкоємця престолу, який народився від його дружини Хюррем-Роксолани.
Будучи послом в європейських столицях, Ібрагім-бей всіляко прагнув згладжувати гострі кути у відносинах ісламського і християнського світів, що було досить незвично для того часу.
Достовірно відомо, що Ібрагім-бей знав, крім польської та османської мов, також латину та арабську. У 1551 році він отримав одну з найвищих посад імперії − великого драгомана − головного перекладача Блискучої Порти. Її він обіймав аж до своєї смерті в 1571 році.
З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.
Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»
