На присвячений Всесвітньому дню хіджабу захід, що відбувся у суботу, 1 лютого, в Ісламському культурному центрі м. Києва, гості почали збиратися задовго до оголошеного початку події. Вже о 14-й на другому поверсі в одному з просторих приміщень мечеті було багато жінок — як мусульманок (прихожанок мечеті ІКЦ м.Києва і гостей з посольств Індонезії і Малайзії), так і немусульманок, які прийшли, щоб більше дізнатися про становище і статус жінки в ісламі, а також збагнути важливість для послідовниць цієї релігії дотримання висловленого у Корані (сура 33, аят 59) припису: «О, Пророче! Скажи своїм дружинам, донькам і віруючим жінкам, щоб вони одягалися у свої покривала. Так їх легше впізнаватимуть і не образять», хоча з часу ниспослання цієї настанови проминуло майже півтори тисячі років.
Чимало жінок-немусульманок пов’язали на мусульманський штиб хустки і покривала, щоб у такий спосіб висловити свою солідарність з мусульманками, які відстоюють своє право зберігати традицію.
Лунали вітання з перемогою, яку послідовниці ісламу здобули наприкінці минулого року, відстоявши своє право фотографуватися на документи в хустках.
Програма заходу, організованого і проведеного активістками жіночої організації «Мар’ям», була насиченою, адже передбачала і невеликі за обсягом, але ґрунтовні доповіді про історію запровадження дати 1 лютого, і роз’яснення деяких аятів священного Корану, і знайомство з діяльністю жіночої організації.
Гостям заходу були запропоновані розповіді успішних у різних сферах життя мусульманок; відеофільми про волонтерську діяльність окремих мусульманок; вікторина, конкурси, лекція, демонстрація способів зав’язування української хустки, майстер-класи з традиційних в країнах ісламського світу способів зав’язування хустки й інших різновидів жіночих головних уборів, призначених для покривання голови; фотовиставка, концерт і частування.
Певна річ, приділили увагу спілкуванню, обміну думками і враженнями.
Під час заходу найактивнішим мусульманкам, які проявили себе у служінні суспільству і тим самим сприяли зміцненню авторитету мусульманської спільноти й подоланню хибних уявлень і стереотипів щодо послідовників ісламу, було вручено символічні подарунки і листи подяки від ГО «Мар’ям».
Попри те, що отримувати подарунки і грамоти — завжди приємно, сестри зауважували, що головним мотиватором для них є не визнання значущості їхньої роботи для суспільства, а праця на його благо заради довольства Всевишнього.
Присутні мали нагоду ближче познайомитися з київськими послідовницями ісламу, які, не зраджуючи ані хіджаб, ані родинні обов’язки, досягли високих щаблів у суспільстві, уособивши у собі образ успішної жінки-мусульманки. Це, зокрема, Руслана Марцинішина, мама семи діточок, яка керує гімназією; відома українська дизайнерка, засновниця бренду «Katrin Kym» Катерина Євдокимова; режисерка і тележурналістка, автор документальних кінопроектів й історичних романів, у яких описані події XV ст., Тетяна Сучкова (до речі, художником з костюмів для стрічки «Паратіхіон» була вже згадана Катерина Євдокимова).
Дізналися присутні і про шлях до ісламу парамедик, радник міністра оборони Ольга Башей, яку на фронтах АТО/ООС знали за позивним «Кроха».
Про мету і завдання діяльності «Мар’ям» аудиторії розповіла нинішня очильниця організації Олена Мироненко-Сархан.
Своїм вокальним талантом з присутніми поділилася лауреат всеукраїнських і міжнародних конкурсів Катерина Вовчук, яка майстерно виконувала пісні арабською, продемонструвавши мовні вміння і знання, здобуті у Центрі іноземних мов та перекладів «Салям», що діє при Ісламському культурному центрі міста Києва.
До речі, саме завдяки ефективному навчанню у Центрі, за її словами, вона змогла спілкуватися з місцевими жителями Кувейту, де вона днями брала участь у Днях української культури.
Щиру зацікавленість викликала й участь у заході пані Оксани Косміної, кандидата історичних наук, доктора філософії, старшого наукового співробітника Інституту народознавства Національної академії наук України. Було чимало відвідувачок, які залюбки погодилися стати «наочними посібниками» під час її розповіді про традиції української хустки.
Пані Оксана розповіла й показала за допомогою добровільних помічниць, як зав’язують хустки в різних регіонах України, а також висловила подяку мусульманкам, які надихнули українок-немусульманок запровадити День української хустки.
Пані Косміна тепло відгукнулася про відому активістку-мусульманку Тетяну Євлоєву, яка будучи етнічною українкою, доводить, що одягатися згідно з настановами ісламу можна й зберігаючи українські традиції. Адже хіджаб — це не лише хустка, а цілісний образ і стиль одягу, і прикривати аурат можна одягом і хусткою в національному стилі.
Показ традиційного для народів країн ісламського світу жіночого одягу супроводжувався оплесками аудиторії.
Розмаїття оздоблення, характерні для кожної народної традиції візерунки, вишивка і прикраси переконали, що хіджаб — це не щось мішкувате й позбавлене форми, темне й нецікаве. Як виявилося, одяг жінки-мусульманки може бути стильним, витончено-вибагливим, вишукано-шляхетним.
Маю сміливість висловити припущення, що цей показ спонукав багатьох немусульманок активно долучитися не лише до майстер-класів з численних способів зав’язування мусульманської хустки, а й стати моделями, щоб приміряти на себе цей образ.
Жодна гостя після майстер-класу не зняла з себе цю хустку.
До речі, мусульманки дарували палантини і хустки всім охочим. Отримала чудову шаль й авторка цих рядків.
Новий для себе образ немусульманки доповнили мехенді. Усім охочим не лише розповіли про мистецтво розпису шкіри хною, а й нанесли малюнки на долоні.
Учасниці вікторин отримали на згадку чашки з символікою Всесвітнього дня хіджабу.
Не менш цікавими для гостей були подарунки, які активістки «Мар’ям» традиційно вручають учасникам усіх заходів, — просвітницька література і буклети.
Запропоновані гостям кава, чай, солодощі, канапки і фрукти, спілкування за частуванням стали не менш приємною частиною цього заходу, позбавленого зайвого офіціозу й по вінця сповненого приязністю, щирою гостинністю і теплом. Й не випадково, що гості не розходилися до пізнього вечора, попри попередньо оголошену тригодинну тривалість події.
Свідченням того, що зусилля організаторів допомогли створити надзвичайно цікавий просвітницько-культурний захід, є відгук однієї з гостей-немусульманок, яка сказала таке:
«Прийшли з подругою вдвох з цікавості. Зізнаюся, що з деяким острахом, тому й удвох. Я була скептично налаштована, адже мені такій сучасній і діловій, але не завжди в собі впевненій, хотілося самоствердитись, подивившись на (даруйте) «затюканих» дівчат, яких угораздило вийти заміж за іновірця й через це примусово змініти релігію, яких чоловіки примушують сидіти дома… Не повірите, але ці кілька годин перевернули догори дригом усі мої уявлення про мусульманок! Я ошелешена і шокована… Мабуть, я настільки ж помиляюся й у багатьох інших речах…»
