В умовах інформаційного суспільства і гуманітарного діалогу зі світом надзвичайно важливу культурну місію відіграє журнал іноземної літератури «Всесвіт» — єдиний український журнал, присвячений літературі, культурі, мистецтву і суспільно-політичним акцентам зарубіжних країн. З 1989 року щорічно виданням присуджується престижна літературна премія Ars Translationis («Мистецтво перекладу») ім. Миколи Лукаша, видатного українського перекладача, літературознавця та лексикографа. Нагороду вручають за найкращі переклади й перекладознавчі праці, опубліковані за рік на сторінках журналу.
Відповідно до рішення редакції та редколегії «Всесвіту», лауреатом премії Ars Translationis за 2017 рік став Михайло Якубович, який, до речі, здійснив підготовку спеціального оманського номеру «Всесвіту» (№ 7–8, 2017), переклав українською мовою художні та публіцистичні твори авторів Султанату Оман.
З лауреатом премії спілкувалися журналісти видання Острог.район:
— Про премію дізнався від журналістів, уже згодом від редактора пана Дмитра Дроздовського. Направду, це несподіванка, я зазвичай уникаю гонитви за преміями чи якимись титулами, але все одно приємно. Не за себе, а за те, що є інтерес до арабської літератури й східної тематики загалом в Україні. Я працював декілька місяців минулого року над перекладами прози, поезії та інших текстів із Султанату Оман, досвід був дуже цікавим. Принаймні, відкрилися якісь нові смислові обрії, де звичні нам речі мислилися інакше, «в пустельній» парадигмі, назвемо її так. Це було новим навіть для мене, хоча я вже тривалий час працюю над різними арабомовними текстами. Сподіваюсь, будуть і нові звершення в цьому плані, зокрема, вийдуть окремі книжки з перекладами. Та й зараз робота триває, — каже Михайло Якубович.
Перекладач зазначає, що хоча українські читачі вже мають змогу знайомитись із творами, які раніше читали російською чи польською, проте білих плям ще чимало.
— Коли йдеться про сучасну арабську літературу, особливо сучасну, яка в ХХ столітті відкрила чимало нових обріїв (зокрема мала й свого нобелівського лауреата Наджіба Махфуза), то на українському книжковому ринку її практично немає. І тому кожен новий переклад — це фактично ще одне вікно у великий арабський світ, — каже перекладач. — Оманська література, з якою, думаю, вперше знайомиться абсолютна більшість читачів, — явище також дуже цікаве. По-перше, тут набагато слабше відчутна та колоніальна травма, яку можна віднайти в літературних традиціях інших арабських країн, а, по-друге, сам стиль, яким послуговуються оманські літератори, зберіг дуже багато рис класичного арабського слова. Твори, представлені у вибірці для перекладу, — це доробок сучасних авторів, які заслужили визнання як в Омані, так і в інших арабських країнах. Це і п’єси, і поезія, і мемуари, і критичні статті, і невеликі культурні нариси.
Дослідник також зауважує, що значної традиції художніх перекладів з арабської в нас, на жаль, допоки не склалося, тому йому в дечому доводилося виявляти й новаторство: «…Особливо у перекладі поезії, а це завжди надскладна річ, особливо що стосується „класичних“ розмірів. Однак оманська література все ж почала говорити й українською, і, сподіваюся, ці слова знайдуть теплий відгук у читачів».
З думками Михайла Якубовича щодо оманської літератури з точки зору перекладача можна ознайомитися в його авторській статті, оприлюдненій 16 вересня 2017 року на сайті журналу «Всесвіт».
Довідково:
Журнал «Всесвіт» — це найстаріший український літературний журнал, який видається від січня 1925 року, заснований видатними українськими письменниками Василем Елланом-Блакитним та Миколою Хвильовим і художньо редагований Олександром Довженком. За 80 років свого існування часопис надрукував більше півтисячі романів, тисячі поетичних добірок, повістей і драматургічних творів, тисячі статей, розвідок, есе, репортажів, інтерв’ю авторів із 105 країн світу в перекладах із 84-х мов світу.
