Верховна Рада України в ніч з 24 на 25 грудня прийняла Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" з урахуванням пропозицій Президента України. Законодавчий акт передбачає посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, спрощення процедури їх обліку.
Про це йдеться в публікації на офіційному порталі Верховної Ради України.
Як зазначається, Законом враховано пропозицію Глави Держави щодо визначення органу (посадових осіб), на який покладатиметься виявлення фактів відсутності внутрішньо переміщених осіб за місцем проживання та підтвердження інформації про їх переміщення в межах України, а також механізм перевірки такої інформації та факту тривалої відсутності внутрішньо переміщених осіб за місцем проживання. Документ зареєстровано за №2166.
Нагадаємо передісторію нарешті проголосованого й ухваленого законопроекту № 2166. Його було запропоновано ще в лютому 2015 року, але згодом в нього вносилися зміни – так, в березні було подано доопрацьований документ, він розглядався й аналізувався комітетами (див. Висновок комітету 17.06.2015 ) та аналізувався правниками (див. Зауваження Головного юридичного управління 09.07.2015 ) й іншими експертами (див. Висновок Головного науково-експертного управління 04.12.2015 ) – після того, як прийнятий парламентом 3 листопада 2015 року Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" не був підписаний Президентом України й повернутий до опрацювання з його зауваженнями.
Як зазначалося на порталі ЛІГА:ЗАКОН, тоді Президент відмовився підписувати закон з таких міркувань та вніс свої пропозиції:
«…Закон, що надійшов на підпис, скасовує норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", відповідно до яких територіальні підрозділи Державної міграційної служби України мають проставляти у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи та перевіряти внесену до довідки інформацію про внутрішньо переміщену особу (підпункти 6, 8, абзац другий підпункту 10 пункту 2 розділу I).
Водночас змінами до статті 12 названого Закону передбачається, що у разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання рішення про скасування дії довідки приймається на підставі даних про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання та інформації про переміщення внутрішньо переміщеної особи в межах України, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання (підпункт 11 пункту 2 розділу I).
Однак Законом, що надійшов на підпис, не визначено уповноваженого органу, який буде виявляти факт відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання та підтверджувати інформацію про її переміщення в межах України. Законом не врегульовано і механізму перевірки факту тривалої відсутності внутрішньо переміщених осіб за місцем проживання та інформації про їх переміщення в межах України. У зв'язку з цим керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення буде позбавлений можливості приймати правомірне рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, адже відповідно до частини другої статті 19 Конституції України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин вважаю за необхідне врегулювати зазначені питання у Законі України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та пропоную доопрацювати його і визначити орган (посадових осіб), на який покладатиметься виявлення фактів відсутності внутрішньо переміщених осіб за місцем проживання та підтвердження інформації про їх переміщення в межах України, а також механізм перевірки такої інформації та факту тривалої відсутності внутрішньо переміщених осіб за місцем проживання».
Як на початку листопада цього року роз’яснювала Українська фундація правової допомоги, http://ulaf.org.ua/shho-oznachaye-priynyattya-zakonu-2166-dlya-pereselentsiv/ запропоновані зміни до проект Закону України № 2166 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачали спрощення отримання довідки для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, скасовували «прив’язку» до реєстрації місця проживання на території, з якої особа перемістилася, та у цілому могли привести законодавство України у сфері захисту прав вимушених переселенців у відповідність з міжнародними стандартами та стандартами Ради Європи у сфері захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб, зокрема з Європейською конвенцією з прав людини та Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи.
Тоді юристи Ресурсного центру для допомоги вимушеним переселенцям розібралися, які зміни він несе для внутрішньо переміщених осіб.
− Якщо законопроект буде затверджений, найважливіші зміни стосуватимуться такого: територіальні органи Державної міграційної служби не проставлятимуть на довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання; окрім громадян України, внутрішньо переміщеними особами можуть бути іноземці або особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах та мають право на постійне проживання в Україні; підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є факт проживання на території, з якої особа перемістилася, а не реєстрації місця проживання на такій території; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, тому особа не повинна звертатися повторно до органу соціального захисту для продовження дії такої довідки; у разі відсутності документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, переселенець разом із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої він перемістився (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо); внутрішньо переміщена особа не зобов’язана повідомляти протягом 10 днів про своє фактичне місце проживання або про його зміну територіальний орган державної міграційної служби; відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб є Міністерство соціальної політики України.
