Перша світова війна призвела до створення численних національних військових формувань. Цей феномен, раніше не властивий унітарним імперіям, зіграв свою роль у розвалі старої системи світоустрою і став одним із поштовхів до створення незалежних національних держав у Європі.
Після Лютневої революції 1917 року впала Російська імперія. Серед 14,5 мільйонів мобілізованих у російську армію для участі в Першій світовій війні було близько 1,5 мільйонів мусульман. Уже в березні 1917 року пройшли перші збори і були сформовані ініціативні групи зі створення окремих військових частин, що складалися з солдатів, які сповідують Іслам. У травні цього ж року в Москві пройшов перший з’їзд військовослужбовців-мусульман, який обрав орган управління та координації − Всеросійське мусульманське військове шуро (рада). Перша мусульманська рота на території України була сформована наприкінці травня в Одесі.
Про те, які цілі ставилися перед мусульманськими військовими частинами, зрозуміло з листа командира Кримського кінного полку О. Ревішина до виконувального обов’язки таврійського муфтія Д. Култуганського. На думку Ревішина, було необхідно «надати татарам підтримку, яка може вилитися у форму існування такої частини, яка комплектувалася б винятково кримськими татарами. Хоча Кримський полк і є такою частиною, але досвід мирного і воєнного часу показав, що цього недостатньо… Вважаю найкращим, щоб, зберігши Кримський кінний полк, була сформована, при полку або окремо, піхотна частина, через лави якої проходила б решта кримських татар… Така організація, даючи можливість мусульманам служити разом і дотримуватися всіх правил релігії, як бойова одиниця дасть великі переваги, оскільки буде цілком однорідна за своїм складом стосовно національності та релігії та згуртована через приналежність окремих солдатів до одних і тих самих сіл, міст, повітів».
У вересні 1917 року військове командування російської армії під тиском ісламських військових організацій погодилося на створення трьох мусульманських корпусів. I-й Мусульманський корпус, який повинен був складатися з 3 дивізій і дислокуватися у зоні відповідальності Румунського фронту, доручили сформувати генерал-лейтенанту М. Сулькевичу.
Генерал Масей (Мохаммед-бек) Сулькевич народився 20 липня 1865 року. Він походив з родини служивих литовських татар (липки) Віленської губернії. Сулькевич пішов слідами свого батька, ставши професійним військовим. Він отримав блискучу освіту, закінчивши Академію Генерального штабу. Брав участь у російсько-китайській (1900–1901) і російсько-японській (1904–1906) війнах. За час служби нагороджений шістьма бойовими орденами та іменною Георгіївською зброєю «За хоробрість».
Сулькевич активно цікавився своїм родоводом, вивчав праці з історії Кримського ханства, Османської імперії та Великого князівства Литовського. У 1902 році він за свої гроші перевидав в Одесі працю польського сходознавця А. Мухлінського «Дослідження про походження і стан литовських татар», до якої написав передмову.
У формуванні І-го Мусульманського корпусу були задіяні ресурси 3 армійських корпусів і 8 піхотних дивізій Румунського фронту. Значну частину військовослужбовців корпусу становили кримські татари. Штаб дислокувався у румунському місті Ясси. Йому були передані 144 легкі гармати, 24 гаубичні мортири, аероплани, броньовики і значні грошові кошти. До грудня 1917 року чисельність корпусу становила близько 20 000 чоловік. Для офіцерського складу підрозділу була розроблена спеціальна емблема: на блакитному полі натягнутий лук зі стрілою. Офіційно ця військова частина називалася «І-м армійським імені Чингізхана мусульманським корпусом».
Проте завершити формування корпусу так і не вдалося. Більшовицький переворот 7 листопада 1917 року став початком хаосу і розкладання в російській армії. Нова влада дала наказ про припинення «націоналізації» військових частин. Спроба перекинути І-й Мусульманський корпус до Криму на допомогу новій кримськотатарській державі закінчилася невдачею. У березні 1918 року німецькі та австро-угорські війська, які ввійшли на територію України, роззброїли частини корпусу. Генерал Сулькевич разом з групою офіцерів-мусульман виїхав до Криму, де вже в травні очолив крайовий уряд.
До грудня 1917 року у військових частинах колишньої російської армії було створено 4 фронтових, 13 армійських, 12 окружних, 98 гарнізонних, більше 150 дивізійних (всього близько 300) мусульманських комітетів. У жовтні 1917 року в Сімферополі відбувся з’їзд солдатів-мусульман Одеського військового округу, на якому був створений «Окружний комітет для військових чинів-мусульман», який повинен був сприяти «мусульманізації» військових частин округу.
На виконання цього рішення протягом жовтня-грудня 1917 року в Криму був сформований I-й Кримський мусульманський полк «Урієт». Його першим командиром став поручик Аблаєв, призначений відповідно до наказу Директора (міністра) з військових і зовнішніх справ Кримської Народної Республіки Д. Сайдамета. У штаті полку повинно було бути 4 батальйони і 16 рот. «Урієт» формувався винятково з військовослужбовців кримськотатарської національності. Це стосувалося також й офіцерського складу, серед якого були представники старої знаті, що ведуть свій родовід з часів Кримського ханства: князь Усейн Балатуков, прапорщик Юсуф Мансурський, поручик Якуб Яшлавський.
22 грудня полк прийняв присягу і став «на захист основних законів Курултаю». Інформації про те, чи брав полк участь у бойових діях проти більшовиків, немає, відомо тільки, що після розформування у другій половині січня 1918 року частина офіцерів була розстріляна матросами Чорноморського флоту.
17 грудня Д. Сайдамет видав «Наказ по Кримським військам», метою якого було створення регулярних частин Кримської армії. І-й та ІІ-й Кримські кінні полки були об’єднані у кавалерійську бригаду. Її командиром призначили полковника Г. Бакса. У новому військовому формуванні служили не лише мусульмани, а й представники інших національностей і віросповідання. Загальна кількість різних мусульманських військових частин, підпорядкованих Курултаю, до кінця грудня 1917 року налічувала близько 6000 чоловік.
На початку січня 1918 були сформовані також декілька національних частин із жителів півострова: грецький батальйон, а також загони з євреїв, вірмен і поляків, які готові були підтримати Кримську Народну Республіку. Але цим планам не судилося збутися − заколот російських комуністів, який почався в Севастополі, призвів до ліквідації всіх національних військових формувань на півострові.
З іншими матеріалами із серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.
Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»
