В останні кілька років надзвичайно популярною серед дівчат стала культура розпису частин тіла хною − мехенді. Розмальовують руки не тільки на дівич-вечорах − хна геджесі − як це робили наші предки. Майстрів з розпису хною можна зустріти на різних майстер-класах, благодійних акціях і святах.
Кримськотатарське видання Avdet знайомить читача з одним із таких майстрів − Ельмаз Адамановою, яка вперше зацікавилася мехенді в 2012 році.
Ельмаз визнає, що її вразив масовий інтерес до культури розпису хною. Тоді вона зайнялася активним вивченням значень, смислів, традицій і технік мехенді. Секрет цього ремесла, впевнена майстер, у любові до створення малюнка і його результатів:
− Є різні хитрощі <…> Наприклад, небажано зчищати пасту з шкіри, як тільки вона висохне. Багато майстрів рекомендують зберігати її на тілі від 8 до 16 годин. Тоді малюнок буде яскравішим і насиченішим. Рекомендується просочувати пасту спеціальними рідинами, щоб також посилити колір. Потрібно берегти малюнок: не терти мочалкою, уникати потрапляння хімікатів (мийний засіб, хлорка). Наші дівчата − господарки. І для них збереження малюнка на кистях рук може здатися проблемою, але на допомогу приходять рукавички (під час миття посуду) та ароматні креми, які не тільки пом’якшать ніжні дівочі ручки, а й допоможуть малюнку триматися довше.
За її словами, на нині мехенді для неї − спосіб підняти настрій, «показати свої думки і почуття іншим».