Виникненню Кримського ханства в 1428 році передував тривалий період соціального та економічного розвитку, під час якого відбувалося формування кримськотатарського народу. Зі створенням незалежної держави цей процес набув конкретних форм, які дали кримським татарам можливість стати головним державотворчим етносом Криму.
Кримське ханство виникло не на порожньому місці. Протягом декількох попередніх тисячоліть на півострові існували держави, які зуміли залишити слід не тільки в культурі, мові, звичаях і традиціях місцевих жителів, а й в економіці. До моменту завоювання Криму військами Монгольської імперії (близько 1240) там вже існувала численна громада тюрків, що складалася з половців, печенігів і булгар. Жили на півострові і нащадки хозар. Ймовірно, саме вони були одними з перших, хто приніс до Криму Іслам.
До кінця XIII ст. півострів став одним із найважливіших улусів Золотої Орди. Географічні особливості (він з усіх боків оточений морями) робили його природною фортецею, яку в разі нападу ворогів захищати було зручніше, ніж
Завдяки активному судноплавству на Чорному та Азовському морях, розширенню міст, Крим став одним із найпривабливіших місць регіону. Генуезькі та венеціанські купці будували на півострові свої колонії, шукаючи покровительства у могутніх ханів Золотої Орди.
«Велика зам’ятня» другої половини XIV ст. призвела до початку занепаду великої держави, і Крим все частіше ставав притулком як для кочівників, так і для осілого землеробського населення.
Засновник Кримського ханства Хаджі I Гірей (1397–1466) у своїй політиці зі створення незалежної держави заручився підтримкою родоплемінної знаті, що в умовах нескінченних міжусобних воєн прагнула стабільності. До цього часу татарські беї вже володіли значними земельними наділами в Криму, мали власні інтереси у торгових справах, численні стада худоби і збройні загони, що складалися з членів їхніх кланів.
Хаджі I Гірей контролював весь Крим, але при цьому генуезькі колонії і готське князівство Феодоро не входили до складу Кримського ханства, а лише платили йому данину. У своїй політиці хан прагнув дотримуватися балансу інтересів всіх народів, що жили на півострові. Ця ситуація була порушена вторгненням військ Османської імперії (1475). Кримське ханство потрапило у васальну залежність від Стамбула, князівство Феодоро було зруйновано, а володіння Генуї перейшли під владу османів.
У цей період свого розвитку кримська транзитна торгівля занепала. Разом з тим зросла роль товарів, вироблених у самому Криму, зокрема зернових культур: пшениці, вівса, жита, проса, які вирощувалися у кримському степу. Крим не тільки повністю забезпечував себе хлібом, а й вів активну торгівлю, поставляючи зерно у Стамбул та інші великі міста Османської імперії.
Історик С. Бахрушин писав: «з XVI ст. Крим з його родючими рівнинами робиться житницею Константинополя… в XVIII ст. хлібний експорт у значній частці перебуває у руках хана, який продавав „на кораблі“ щорічно від 12 до 14 тисяч чвертей різного хліба». У кінці XVIII ст. в Криму збирали пшениці від 120 до 400 тис. чвертей (одна чверть відповідає 7 пудам 8 фунтам).
Період Кримського ханства відзначений активним розвитком на півострові скотарства. Кримські татари і ногайці займалися розведенням коней, великої рогатої худоби, овець і верблюдів. Продукти скотарства були не тільки предметом внутрішнього споживання, але і поставлялися в інші регіони імперії.
Османський письменник і мандрівник Е. Челебі в своїй «Книзі мандрів» склав докладний перелік того, що вирощували кримські скотарі: «Ми десять днів подорожували та оглядали ці прекрасні місця. Чобани цих стад пригощали нас Бог знає якою кількістю смачної баранини, меду, вершкового масла, каймаку, кулемезу, хошмуруму, агизу, катику, сиру тільме, кесмеку, сироватки, різних сирів і прекрасного молока».
Кримські соляні промисли, відомі з часів раннього середньовіччя, були одним із найважливіших джерел фінансового благополуччя Кримського ханства. Сіль, що там видобувалася, забезпечувала як саму Османську імперію, так і йшла на експорт в сусідні країни. Основними місцями видобутку були солоні озера в районі Сак, Перекопу і Феодосії.
Серед товарів, які користувалися попитом на європейських ринках, варто відзначити також і тютюн. Підйом тютюнової промисловості припадає на XVII ст., коли мода на тютюнопаління поширилася всією Європою. Сприятливі кліматичні умови дозволяли вирощувати в Криму популярні сорти тютюну, високо цінованого у королівських дворах і в палацах стамбульських вельмож.
Основними торговими центрами Криму в XVI- XVIII ст. були Гьозлев, Кефе, Судак і Бахчисарай. На ринках цих міст продавалася основна маса експортних та імпортних товарів. Описуючи Бахчисарай, Челебі повідомляв: «Всього в місті налічується 1100 крамниць. У кам’яній, критій куполом будівлі безестану є безліч різноманітних товарів. Там дуже багато [крамниць] кравців, шевців, москательників, а також кав’ярень і
У період розквіту Кримське ханство повністю забезпечувало себе всіма основними товарами, при цьому значну частину своєї продукції відправляло на експорт. Економіка держави не потребувала дотацій. Тяжкий удар по Криму було завдано під час
З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.
Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»
