Трагічна загибель української мусульманки, жінки-воїна, учасниці АТО Аміни Окуєвої відгукнулася болем у серцях українців. Не лише одновірці — люди різного віросповідання й етнічної приналежності моляться за душу героїчної патріотки своєї країни, яка обрала шлях воїна й поклала життя за свободу народів України та Ічкерії. Молитви й слова співчуття на адресу рідних, близьких і друзів, всіх патріотів нашої країни заповнили й сторінки соцмереж. А присвячені особистості Аміни вірші та пісні не лише озвучують скорботу від непоправної втрати, а й мобілізують суспільство на протистояння підступному ворогові…
Один з таких поетичних творів — вірш Вікторії Абу-Кадум, української мусульманки, що зараз живе в Йорданії, «Солдат у хіджабі з ясними очима» поклав на музику і виконав Геннадій Володько.
Не сталось осічки, не сталось промашки,
Не став на заваді шакалам хто-небудь…
Злетіла над світом поранена пташка,
Солдат у хіджабі з очима, як небо…
Із серцем хоробрим, із мужнім настроєм,
З АК за тендітними диво-плечима…
Жаль, ворога плани ніяк не розстроїв
Солдат у хіджабі з яснИми очима…
Політ обірвався — нам ранили совість,
Поранили віру в державнім масштабі…
І жалощів дали, забравши натомість
Ці очі блакитні солдата в хіджабі…
Зробили багато, проживши так мало,
Ці руки солдатські, ці руки жіночі…
Бунтарську красу слабаки розстріляли —
У спину, з кущів, щоб не бачити очі…
Написав вірш, присвячений пам’яті Аміни Окуєвої, і поет Анатолій Матвійчук
ПАМ'ЯТІ АМІНИ
Які глибокі, неймовірні очі!
Блакитні мов осіння далина,
Дивлюся в них — і вірити не хочу,
Що по країні шириться війна.
Вона вбиває молодих і сивих,
В зеніті віку і на схилі літ.
А ще таких от — ніжних і красивих,
В чиїх очах увесь безмежний світ.
Цей погляд доньки гордого народу,
Проймає душу до самого дна.
Любов і Віра. Гідність і Свобода.
Це все про неї. В цьому вся вона.
Зімкнулись очі. І небес не видно.
Прощай, безмежна синя далина…
Яка ж вона жахлива і огидна,
Оця — гібридна путінська війна.
Марія Волинська теж присвятила вірш світлій пам’яті української патріотки:
Підступно, цинічно, жахливо
Орлиці обрізали крила.
Бо горда була, бо літала
І страху у злеті не знала.
Високо здіймалась, під хмари,
Тож їй влаштували «сафарі».
Не в рівнім бою, а терором —
Життя обірвали потвори.
Орлиця ця — мужня Аміна.
Боролась за Правду, за Зміни.
З Майданом за Гідність стояла,
Як воїн кордон захищала.
Вкраїнка чеченської крові.
ЇЇ вистачало любові
Землі, де зросла й народилась,
Й Ічкерії, щоб відродилась.
Злякалися Жінки-Героя.
Імперські поплічники зброю
У руки бандитів поклали,
Й життя молоде обірвали.
Сумує уся Україна:
У вічність відходить Аміна.
Красуня, розумниця, воїн
Для сильних — залишила зброю.
Боролись аби, не здалися,
Щоб мрії Аміни збулися,
Щоб в мирі розквітла Вкраїна
Й Ічкерія — горда країна!
