Малакка — місто в Малайзії на півдні Малайського півострова, розташоване на березі Малаккської протоки. Колись воно було центром поширення Ісламу в усій Південно-Східній Азії.
Про історію мусульман на цій території, про спроби завойовників викорінити Іслам разом з його послідовниками і про одну з мечетей, що стала справжнім символом цього міста, пише азербайджанський релігієзнавець, ісламознавець і філософ, автор смислового перекладу Корану російською мовою Ельмір Кулієв.
1511 року в результаті португальського завоювання ревнителі християнської віри найжорстокішим чином розправлялися з місцевим мусульманським населенням. Португальський конкістадор Афонсу де Албукерке наказав, «щоб усі малайці і маври піддавалися смерті. Величезну кількість чоловіків, жінок і дітей було вбито». Були розграбовані будинки мусульман, спалені мечеті, а також палац султана. Житла яванців, індійців і бірманців португальці не чіпали, розраховуючи опиратися на них у боротьбі проти мусульман.
І все ж малайці зберегли свою прихильність мусульманській вірі. Вони пережили експансію португальців, голландців, англійців і, врешті, японців. Після Другої світової війни, коли в Малайю повернулися англійці, в країні почався національно-визвольний рух, й Іслам, поряд з бахаса мелаю (малайською мовою), зіграв найважливішу роль у становленні малайської ідентичності.
Як і у всій Малайзії, більше половини населення сучасної Малакки сповідує Іслам. Для малайців це не просто релігія, завдяки Ісламу вони зуміли вижити і врешті-решт затвердитися як нація. На відміну від деяких інших мусульманських народів, які пережили культурну революцію, малайці ніколи не соромляться свого віросповідання. Навпаки, вони завжди готові розповісти вам про свої вірування і традиції, а шанобливе ставлення до інших релігій дає їм можливість розраховувати на взаємність.
Це добре помітно під час відвідування мечетей, особливо у великих містах. Розпізнавши у вас іноземця, до вас обов’язково підійдуть привітні співробітники мечеті, щоб розпитати, звідки ви приїхали, якою мовою розмовляєте, а потім розповісти про історію храму або особливості мусульманської віри.
У Малацці ми побачили кілька мечетей, по-своєму незвичайних, що лишили на собі слід індо-мусульманської архітектури. Але справжнім символом міста потрібно визнати Масджид Селат, або Мечеть Малаккської протоки. Вона побудована на березі Пулау Мелака — штучного острова, з’єднаного з материком 30-метровим мостом.
Фактично мечеть стоїть на палях, вбитих у морське дно, і щоб потрапити в неї, потрібно пройти по невеликому мосту. Під час припливу, коли рівень води піднімається, здається, що величезний палац з чотирма вежами на кутах і золотим куполом статно тримається на воді. Щось схоже можна спостерігати і в мечеті Танджунг-бунга на острові Пінанг і мечеті Тенгку Тенгах Захарах у лагуні Куала-Ібай.
Ідея будівництва «плавучої мечеті» належить колишньому головному міністру штату Мохд Алі Рустаму, а народилася вона під час відвідин ним Джидди, де до берега Червоного моря «пришвартована» красива мечеть Ар-Рахма. Будівництво молитовного будинку тривало близько чотирьох років, він був офіційно відкритий в листопаді 2006-го тодішнім королем Малайзії Туантку Саєдом Сіраджуддіном.
Зовні Масджид Селат більше нагадує масивні мечеті країн Перської затоки, але окремі елементи, як, наприклад, пірамідальні дахи веж, підкреслюють її прив’язку до малайської архітектури. Крім того, як будівельний матеріал використовувалася деревина бамбука. А різьблений мінбар, розташований збоку від молитовної ніші, зроблений із тикового дерева.
30-метровий мінарет мечеті стоїть окремо і, крім свого основного призначення, виконує функцію маяка. Просторий молитовний зал, накритий єдиним куполом, відрізняється скромним інтер’єром і пофарбований у білий колір. У приміщенні мечеті є також освітній центр і бібліотека.
У гарну погоду обов’язково вийдіть на терасу мечеті і розслабтеся, поминаючи Всевишнього і спостерігаючи за безкрайньою морською гладдю…