У Національній комісії України в справах ЮНЕСКО вважають, що роботи в Ханському палаці в Бахчисараї загрожують знищенням історичної та культурної автентичності об’єкта. Виконавчий директор Українського нацкомітету з питань пам’яток і визначних місць ЮНЕСКО Олена Сердюк запропонувала внести його до переліку пам’яток, що перебувають під загрозою.
Російська влада Криму обіцяє закінчити так звані ремонтно-реставраційні роботи в Ханському палаці до 15 серпня. На кінець липня роботи на даху мечеті фактично завершені, але всередині ще триває ремонт. В основному корпусі та над ним працівники споруджують залізну конструкцію, що помітно змінила вигляд палацу. Ремонт і «реставрацію» проводять московська фірма «Корпорація АТТА Груп» і сімферопольська «Кірамет», що не мають ліцензій на таку діяльність.
Кореспондент російської служби Радіо Свобода Антон Наумлюк ділиться враженнями від оновленого вигляду палацу:
‒ Непрофесійним поглядом складно відрізнити новоробку від того, що залишилося автентичним, але все одно це впадає в око ‒ якісь маленькі пластикові вікна під дахом. Зверху покладена нова черепиця, яку критикували всі експерти за знищення автентичності об’єкта. Вона, звісно, дуже відрізняється від старої черепиці, що залишилася над основним корпусом. Але найстрашніше, що впадає в око, ‒ це металева конструкція, яку зводять над цим корпусом. Це сітка з труб, що височить над будівлею. Найімовірніше, будівлю накриють куполом. Труби прикріплені до підлоги, ти фактично ходиш серед будівельних риштувань, роботи ведуться й зараз. Дуже складно сприймати історичний об’єкт, коли навколо тебе будівельні риштування такого масштабу.
Кримський активіст, колишній голова комітету АРК у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян Едем Дудаков скептично оцінює роботи російських фірм у Ханському палаці:
‒ Всі, починаючи від проектувальників і закінчуючи підрядниками, ‒ люди недосвідчені, вони ніколи не працювали в цій сфері й не розбираються в архітектурі XVI століття. Наприклад, головний архітектор проекту Юлія Іванішкіна має ліцензію тільки з 2013 року. Генпідрядник теж абсолютно некваліфікований. Тому зараз відбувається страшне: світова культурна спадщина втратила вже один з об’єктів палацу ‒ Ханську мечеть. Що вони роблять далі, зараз під великим секретом, проект нікому не показують. Але нас турбує, що є підписаний акт між генпідрядником і субпідрядником-проектувальником, увесь другий поверх визнаний аварійним ‒ точно так само, як і дах Ханської мечеті, хоча вона була в дуже пристойному стані. Це все наводить страх, що вони зроблять із другим поверхом.
Едем Дудаков вказує на те, що автентичні розписи всередині Ханської мечеті ніхто не захищав від погоди, в результаті чого фарба просто потекла на підлогу. Активіст ставить запитання, чого треба чекати від «реставрації» головного корпусу палацу:
‒ Якщо це буде аналогічне тому, що сталося з Ханською мечеттю, то ми повністю втратимо об’єкт культурної спадщини, ми втратимо все. Реставрація передбачає тільки заміну тих конструкцій, що стали непридатними. Це і є філософія реставрації, а не повна заміна всього даху, повна заміна всієї автентичної черепиці. Раніше кожен із директорів організовував експедиції в села й скуповував у населення цю черепицю XVIII ‒ початку XIX століття. Її можна дістати. Але після того, як реставратори зазнали критики за мечеть, вони тримають проект головного корпусу у великій таємниці.
Дудаков у рішенні проблеми з «реставрацією» Ханського палацу сподівається на міжнародну підтримку:
— Якщо буде дзвінок із головного офісу ЮНЕСКО в Москву й там хтось втрутиться чи долучаться більш професійні кадри, то реставрація ще може піти в потрібному руслі. Якщо Міністерство культури України буде активнішим, Міністерство культури Туреччини приєднається, президент Реджеп Ердоган — іще цей напрямок є, при якому могли б запросити турецьких фахівців хоча б для консультацій, щоб бездарні проектувальники та виконавці розібралися в нашій архітектурі.
Колишній керівник Бахчисарайського історико-культурного заповідника Ельміра Аблялімова зазначає, що Ханський палац можуть врятувати тільки консолідовані зусилля різних сторін:
‒ Зусиль Національної комісії України у справах ЮНЕСКО недостатньо ‒ це тільки один із важелів впливу. Але таких важелів має бути багато: це і позиція самої держави, і позиція Міністерства культури, і позиція національних комітетів міжнародних організацій, які є в Україні. Це й дипломатичний вплив за допомогою Міністерства закордонних справ, і думка громадськості з цього питання, й наукового середовища. Тільки такими масивними зусиллями ми зможемо щось змінити й рухатися вперед. Долучати можна й потрібно не тільки Анкару. Ми відпрацювали великий захід у Посольстві України в Парижі, були в Португалії. Далі плануємо поїхати в Литву, в Польщу.
