На Херсонщині, у Бериславському районі поблизу села Тягинка, учасники Південної середньовічної експедиції Інституту археології НАН України отримали нові надзвичайно важливі результати дослідження пам’ятки національного значення — фортеці Тягин.
Як повідомляє Інститут археології НАНУ, завдяки своєму регіональному розташуванню у Нижньому Подніпров’ї фортеця становить значний інтерес для вивчення маловідомих сторінок доби середньовіччя, а саме — історії Литовсько-Руської державності, Золотої Орди, Кримського ханства, торгівельної діяльності італійських міст Генуї та Венеції на Чорному морі, контактів Османської імперії та українського козацтва.
Під час розкопок було підтверджено наявність одного з найбільших золотоординських міст Нижнього Подніпров’я другої половини ХІІІ — середини ХІV ст. Дослідники довели побудову князем Великого князівства Литовського і Руського Вітовтом фортеці й митниці наприкінці XIV ст. та їх функціонування у XV ст. У результаті батиметричних обстежень прилеглої частини р. Тягинки та Дніпра зафіксовано місця розташування переправ і пристані.
Під час топографічних досліджень та аерофотозйомки археологи встановили площу городища та фортеці, планування й систему оборони, які генетично пов’язані з традиціями Київської Русі та репрезентують загальноєвропейський тип, характерний для земель від Балтії до Північного Причорномор’я.
Надзвичайно важливими вчені вважають знайдені речі литовської матеріальної культури — накладки на шкіряні гаманці, арбалетні болти, елементи прикрас, що засвідчують перебування вихідців із Литви на території фортеці.
У цілому археологічна колекція з артефактів литовського походження, візантійської та кримської кераміки сграфіто, золотоординської глазурованої кераміки, польських і золотоординських монет (інколи з генуезькою контрамаркою), предметів озброєння (арбалетних болтів, наконечників стріл та кам’яних ядер) уможливлюють реконструкцію синкретичної культури Півдня України й тогочасних міжнародних зв’язків.
Археологічні дослідження дали також змогу простежити важливі особливості існування південного кордону Великого князівства Литовського і Руського, до якого входило й Київське князівство — одне з головних наступників спадщини Київської Русі. Історична місія стратегії та практики фортифікаційної діяльності Великого князя Вітовта щодо захисту кордонів українських земель сприяла становленню нових відносин у багатоетнічному середовищі Півдня, мала принципове значення для зародження умов формування нового стану українського суспільства — козацтва. Розташування фортеці Тягин на південному кордоні із Золотою Ордою дозволяло здійснювати контроль за водним і суходільним торговим шляхом, який прямував із Південного Сходу на Захід — до Києва, Львова, Кракова й далі.
Відкриття, здійснені протягом польового сезону 2018 року, свідчать про необхідність продовження археологічних досліджень, консервацію та музеєфікацію пам’ятки Південного прикордоння Великого князівства Литовського і Руського, а також вивчення культури Південної України, її зв’язків та економічного розвитку часів існування федеративної держави.
Стан збереженості укріплень фортеці потребує консервації, реставрації та музеєфікації оборонних споруд — задля їх подальшого використання в розвитку туристичної діяльності, пропагуванні знань про історичне минуле. Крім того, на думку археологів, необхідно вирішити питання щодо охорони залишків фортеці та створення музею «Тягинська фортеця» як основи майбутнього історико-археологічного заповідника.
З огляду на значення фортеці Тягин в історії України й Литви, пам’ятка набуває не лише національного, а й міжнародного значення. Це місце переплетіння історичних шляхів цивілізацій тюркських народів і народів Балтії та України.
Археологічні дослідження було проведено завдяки благодійній допомозі в рамках проекту «Захист історичної спадщини України та Литви на території Херсонської області», фінансованого коштом Програми розвитку співробітництва та підтримки демократії Міністерства закордонних справ Литовської Республіки відповідно до договору про наукове співробітництво з Інститутом археології НАН України (від 1 вересня 2017 року) та Угоди про реалізацію вищеназваного проекту № P2018-VB-UK-58 між Центральним агентством з управління проектами і Херсонською міською громадською організацією «Культурний центр Україна-Литва».
Тим часом Урядовий кур’єр цитує слова начальника експедиції, провідного наукового співробітника відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України, голови правління історико-культурної асоціації «Україна — Туреччина» Світлани Біляєвої, яка переконана, що на місці розкопок існувало татарське місто:
— Вважаємо, що фортеця виникла не на голому місці. Тут до цього існувало татарське місто, про що свідчать залишки цих культур. Тут проходив кордон Великого князівства Литовського, де була переправа через річку, стояла митниця… Цього року ми знайшли дуже багато татарських монет з тамгою, що свідчить про розвинену торгівлю. На багатьох монетах є генуезький штамп, чеканки Кафи. Минулоріч знайшли монети кінця XIV ст. — початку XV ст. Монети знайдені цього року ще не віддавали нумізматам, але думаємо, що вони належать приблизно до цього ж періоду.
