Українські мусульманки надіслали звернення до Державної міграційної служби України, в якому навели приклади порушення їхніх конституційних прав, зокрема на свободу совісті, й попросили внести корективи до відомчих інструкцій, які протирічать вітчизняному законодавству й міжнародним зобов’язанням України. Йдеться про заборону жінкам фотографуватися на документи у хіджабі.
Зауважимо, що йдеться не лише про порушення прав жінок одягатися згідно з релігійними вимогами сповідуваного ними віровчення, а й висловлюється здивування тим, що в добу біометрії, яка дозволяє стовідсотково ідентифікувати особу, вітчизняне відомство затято тримається за єдиний спосіб ідентифікації — фотографію, яка робиться тричі за життя людини і тому з часом, в той чи інший період, може не відповідати зовнішності, тоді як біометричні дані — відбитки пальців чи райдужки — залишаються незмінними.
Звернення, відправлене на ім’я голови Державної міграційної служби України Максима Соколюка, підписано більш як півтисячею жінок, а його текст ухвалено на скликаній Лігою мусульманок України та жіночою громадською організацією «Мар’ям» Всеукраїнській конференції «Майбутнє суспільства: свобода вибору або влада стереотипів».
Наводимо текст звернення повністю:
«Шановний Максиме Юрійовичу!
Станом на день звернення, в Україні існує проблема з видачею біометричних паспортів громадянина України та закордонного паспорта громадянина України, яка полягає у відмові фотографування у хіджабі осіб, що сповідують іслам.
При цьому наголошуємо, що хіджаб є не головним убором, а обов’язковим одягом жінки та релігійним обрядом ісламу.
Територіальні органи Державної міграційної служби, відмовляючи у здійсненні фотографування, керуються ДСТУ 1303–94 та забороною, передбаченою ДСТУ щодо здійснення фотографування у головному уборі, однак у ДСТУ зазначено про фотографування в окулярах для осіб, які постійно їх носять. При цьому жінки, що сповідують іслам, також постійно носять хіджаб, однак змушені його знімати для фотографування, що зменшує ідентифікацію особи.
За одягненого хіджабу повністю відкрите обличчя дозволяє як здійснити фотографування в „анфас“, як це зазначено у законодавстві, так і жодним чином не закриває риси обличчя та надає можливість ідентифікації особи.
Звертаємо вашу увагу на характер спірних правовідносин та значний суспільний інтерес до цієї ситуації. В Україні проживає досить значна кількість громадян України, що сповідують іслам, крім того, вирішення цієї ситуації щодо правової визначеності головних уборів та виняткових випадків має суттєве значення як для суспільства в частині захисту вільного віросповідання, так і в частині ставлення та репутації України перед міжнародним суспільством.
Носіння хіджабу та фотографування у ньому для жінки, що сповідує іслам, є її конституційним правом, що жодним чином не впливає та не порушує права і свободи інших громадян.
Відтак, у вказаному ДСТУ зазначено, що фотокартки, які подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива із зображенням обличчя винятково в анфас, без головного убору, а для громадян, які постійно носять окуляри, обов’язкове фотографування в окулярах.
З 09.09.1992 року Україна стала членом Міжнародної організації цивільної авіації, приєднавшись до Конвенції про Міжнародну цивільну авіацію 1944 року. Відповідно до листа Прем’єр-міністра України від 28.07.1992 року, Україна взяла на себе зобов’язання виконання положень Конвенції.
Виходячи зі змісту ст. 37 Конвенції, кожна договірна держава зобов’язується співпрацювати у забезпеченні максимально можливого ступеню однаковості правил, стандартів і процедур.
Так, відповідно до Розділу І „Машинозчитувані проїзні документи“, частина І, стандарту, розробленого Міжнародною організацією цивільної авіації IKAO Doc 9303, ці специфікації не слід розглядати, як стандарт для національних документів, що засвідчують особу. Проте державі, ідентифікаційні документи якої визнаються іншими державами в якості дійсних проїзних документів, слід розробляти свої документи, що засвідчують особу таким чином, щоб вони відповідали специфікаціям в частинах 3 або 4, 5 або 6 документа DOC 9303.
Підтвердження визнання закордонного паспорта громадянина України є очевидним фактом, що не потребує доказування.
При цьому, також хочемо зазначити, що біометричний паспорт громадянина України відноситься до проїзного документу, який визнається іншими державами, а саме 14.03.2017 року між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки укладено Угоду „Про внесення змін до Угоди Про умови взаємних поїздок громадян“ від 22.12.2011 року.
Відповідно до вищезазначеної Угоди та Угоди про внесення змін, перелік документів, які видаються громадянам України, доповнено таким [пунктом — ред]: „6. Паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм (заповнення машинозчитуваної зони здійснюється відповідно до рекомендацій (ІКАО) Doc 9303 та його чинних додатків)“.
Згідно з п. 6.1.9 розділу IV частина 3 стандарту, розробленого Міжнародною організацією цивільної авіації IKAO Doc 9303, під час фотографування головні убори не допускаються, за винятком випадків, які затверджує або допускає держава. Такими обставинами можуть бути релігійні, медичні або культурні. Обличчя має бути видно від лінії росту волосся до підборіддя і у напрямку від вух.
Очевидним є той факт, що ДСТУ 1303–94 не відповідає сучасним стандартам та є застарілим документом, зміни до якого не вносилися понад 20 років.
Просимо звернути увагу на зазначену проблему щодо заборони фотографування осіб у головних уборах на підставі медичних, релігійних чи культурних обставин та здійснити відповідне реагування на усунення таких підстав».
Нагадаємо, це не перша спроба українських послідовниць ісламу домогтися від державних установ дотримання конституційних прав мусульманок. Так, у 2010 році права на фото у хіджабі добивалася мусульманка, якій відмовили в цьому після досягнення нею 25 років (при цьому в 16 років вона оформила паспорт саме з фото у хіджабі) .
У 2010 році до Верховної Ради подавався законопроект «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо попередження обмежень етнонаціональних, релігійних, гендерних прав при встановленні дрес-коду на роботі)». Зокрема, у цій законодавчій ініціативі міститься захист права мусульманки на носіння хіджабу на робочому місці. Тоді ж зазначалося, що заборона фотографуватися на паспорт у хіджабі — порушення конституційного права послідовниць ісламу. 2011 року нардепи ВР України підтримували мусульманок в цьому питанні.
