Погодьтеся, у світі небагато жінок-послів. Тим більше рідкість побачити на такому відповідальному посту жінку-мусульманку — оце й справді крах стереотипів про домінування чоловіків у ісламському світі. З милості Всевишнього журналістові газети «Арраід» випала нагода взяти інтерв'ю саме у такої жінки, яка до того ж ще й представляє найбільшу за кількістю населення мусульманську країну.
Знайомтеся: посол республіки Індонезія в Україні пані Нінінг Сунінгсих Рошадіат. У серпні 2009 року ця держава відзначила 64-у річницю своєї незалежності, у зв'язку з чим пані посол люб'язно погодилася відповісти на питання газети.
- Ассаляму алейкум, пані Рошадіат!
- Ва алейкум ассалям!
- Насамперед, дозвольте привітати вас із днем незалежності Індонезії. Які основні якості індонезійців допомогли їм у боротьбі за свободу?
- Незалежність, яку ми здобули, далася нам нелегко, і основою її став дух єдності і гармонії, єднання у прагненні бути вільними від колонізації. Цей дух, це прагнення охопило всіх людей в Індонезії, що й стало вирішальним фактором у боротьбі за свободу.
- Цього року Республіка Індонезія відзначила 64-у річницю незалежності. Через кілька днів після цього 18-у річницю державності відзначала Україна. Що спільного, на ваш погляд, у наших держав?
- Наші країни прекрасні, і у нас спільна основна філософія, що сприрається на принципи людської свободи – свободи слова і дій, тобто демократія - спільна риса наших країн. Для підтримки цих цінностей нам потрібно стояти на варті нашого суверенітету, а також піклуватися про добробут наших громадян. До чого ми й докладаємо всі наші зусилля.
- Як Іслам вплинув на становлення індонезійських націй?
- Це вплив великий, і його не можна недооцінювати. Більшість лідерів країни, так само як і проводирів у боротьбі за незалежність, були саме мусульманами.
- Виходить, Іслам став об'єднуючим фактором у боротьбі за незалежність?
- Так, це справді так. Переважна частина населення Індонезії - мусульмани, приблизно 86 %. Завдяки Ісламу ми змогли досягти єдності у боротьбі проти голландських колонізаторів.
- Щорічно тисячі індонезійців відправляються у хадж і завжди виділяються зразковою поведінкою і організованістю. У чому причина цього?
- Справами хаджу займається міністерство у справах релігій, у складі якого є навіть спеціальне відомство з питань хаджу. Завдання цих структур - максимально полегшити людям здійснення паломництва, щоб якнайбільше індонезійців змогли потрапити у Мекку.
Крім того, у 1999 році був прийнятий спеціальний закон, що регламентує поведінку прочан. Його виконання й допомагає досягти високої організації під час паломництва.
Вартість поїздки у хадж і здійснення його ритуалів у нас також визначає держава.
- Близько 15 % населення Індонезії становлять різні релігійні меншини. Хотілося б дізнатися, як живуть вони у переважно мусульманському оточенні?
- У нашій країні поширені шість релігій: найбільша за кількістю послідовників, звичайно ж, Іслам, потім йде пресвітеріанське і католицьке християнство, буддизм, індуїзм і конфуціанство.
Така розмаїтість не є нашою проблемою, оскільки ми керуємося принципом «єдність у різноманітті»: незважаючи на розмаїтість у релігії, етнічну і культурну розмаїтість, всі ми - єдина індонезійська нація. У нас одна загальнозрозуміла мова - бахаса індонесіа, одна держава, одна Батьківщина.
- Відомо, що в Індонезії проживають «первісні» племена, що значно відрізняються своїм життєвим укладом від інших народів. Не могли б ви розповісти про те, як вони живуть і як вписуються у схему принципу «єдність у різноманітті»?
- Збереженням цих невеликих співтовариств і древніх племен займається міністерство культури і туризму. Ми піклуємося про них, тому що вони теж є однією зі складових нашої нації, і не можна сказати, що вони абсолютно відмінні від нас. Навіть якщо вони незначна меншість, вони наші співгромадяни, що користуються всіма правами.
- У яких сферах Індонезія співпрацює з Україною?
- Між нашими країнами налагоджується разнопланова співпраця. Ми взаємодіємо в економічній, політичній, соціальній і культурній сферах, успішно розвиваємо торгово-економічні відносини. У наступному році планується підписання повномасштабного торговельного договору з Україною, а деякі угоди діють вже зараз. Взаємний товарообіг досяг обнадійливої оцінки в 1,4 млрд. доларів США. Так що у наших відносин є перспективи. Однак слід зазначити, що потенціал співпраці все-таки варто нарощувати.
- Чи робляться які-небудь кроки для ознайомлення української громадськості з Індонезією і її багатою культурою?
- Практично щорічно ми влаштовуємо такі заходи. Зокрема, у жовтні цього року ми збираємося провести дні індонезійської культури в Україні, для чого плануємо запросити індонезійських артистів. Я впевнена, що це матиме позитивний ефект і сприятиме ознайомленню українців з нашою культурою і зближенню наших країн.
Індонезія - країна розвиненого туризму, у яку із задоволенням приїжджають мільйони людей із усього світу. Один раз мене запитали, чому ж так мало індонезійців відвідують Україну? Я відповіла, що це питання повинне вирішувати посольство України у Джакарті, саме воно зобов'язане думати, яким чином привабити індонезійців у свою країну. А частиною моєї роботи є привертання уваги українських громадян до Індонезії й індонезійської культури.
- Ми чули про реформу освіти в Індонезії. Які успіхи досягнуті?
- В Індонезії існує система безкоштовної державної освіти. Дев'ятирічна шкільна освіта (початкова і середня школа) є обов'язковою. З 15-річного віку навчання в основному платне. Втім, для студентів вищих навчальних закладів передбачена система стипендій, але у відсотковому відношенні число стипендіатів не велике. В Індонезії досить розвинений менеджмент у сфері освіти.
Навчальні заклади у нас автономні, у тому числі стосовно уряду, що регулюється законом про освіту. Його суть у тому, що освіта в Індонезії не повинне ставати інструментом якої-небудь (політичної та іншої) сили.
- Ви прибули в Україну у квітні цього року. Чи швидко вдалося освоїтися у столиці?
- Я досить легко адаптувалася, зокрема, завдяки дружелюбності українців. Коли ваші люди бачать іноземця, то завжди посміхаються. Я нерідко прогулююся по Києву і, хвала Аллахові, Господу світів, мені не доводилося стикатися з якими-небудь проявами дискримінації чи іншими труднощами.
Україна дуже красива. Я встигла відвідати Одесу. Сподіваюся, надалі вдасться продовжити знайомство з вашою країною, побувати в інших містах...
- Яке місце у Києві вам подобається?
- Мені дуже подобаються Хрещатик і Майдан з їхніми будинками, я люблю Дніпро і набережну.
- Щоб ви хотіли побажати українським мусульманам?
- Я бажаю, щоб українські мусульмани дотримувалися способу життя, що веде до вдоволення Всевишнього Аллаха. Нам необхідно бути разом, перебувати у гармонії, адже ми - брати і сестри по вірі.
Ми повинні демонструвати світу нашу релігію. Як відомо, деякі ЗМІ, особливо у західних країнах, намагаються представити мусульман як фундаменталістів і радикалів, екстремістів і терористів. Наш із вами обов’язок - показувати справжнє обличчя Ісламу...
- Щиро дякую за вичерпні відповіді.
- Будь ласка. Впенена, це не остання наша зустріч.
Інтерв'ю провів Григорій ГРИШКО
За матеріалами газети «Арраід»
Посилання на тему:
Новий посол Республіки Індонезія приймає гостей
Віктор Ющенко прийняв вірчі грамоти Посла Республіки Індонезія в Україні
