“Без вищої ідеї не може існувати ні людина, ні нація.”
Ф.М. Достоєвський
На превеликий жаль кримськотатарського народу, основна його вимога залишається розмінною монетою. З цим не можна не погодитися, адже в останнє десятиліття це вже видно «неозброєним оком». У цій грі є декілька гравців, до числа яких належать також політичні сили всередині держави Україна. І найцікавіше - ніхто з них насправді не хоче бачити кримськотатарський народ єдиним, сильним, тим паче, його національну автономію...
Звичайно ж, мені будуть перечити, наводити ґрунтовні аргументи, включаючи аргументи і не самих кримських татар. Однак, якщо відкинути емоції, будь-які розмови ні про що, якщо судитимете справи, дії, та тверезо оцінювати в яких реаліях знаходиться народ, ви погодитеся. Такі реалії, реалії, які в першу чергу зобов'язаний усвідомити сам народ. Треба дивитися вперед, бачити як є, говорити про це відкрито, шукати шляхи рішення, які зобов'язані подужати.
Кожен день запитуйте себе: «Навіщо ми повернулися на батьківщину наших батьків і матерів, на батьківщину наших предків? Для чого ми повернулися до Криму, що ми повинні зробити?». І відповідайте. Адже не для того, щоб забути свою рідну мову, соромитися нею розмовляти. Адже не для того, щоб не розвивати культуру, традиції і звичаї, релігію. Адже не для того, щоб тут у себе на батьківщині розділитися і ображати один одного на радість і навіть під оплески опонентів.
Не забувайте усіх жахів, принижень і гонінь, пережитих кримськотатарським народом. Ми повинні пам'ятати й усвідомлювати кожен свою моральну й політичну відповідальність перед попередніми, нинішніми і майбутніми поколіннями.
Традиційно будучи прихильниками ненасильницької боротьби, в той же час ми зобов'язані бути сповненими рішучості, вжити всіх необхідних заходів для швидкої ліквідації дискримінації кримських татар у всіх прямих і непрямих формах її прояву.
І так далі. Відповідайте ...
І ви прийдете до того, що потрібно стати пліч-о-пліч для вирішення можливого вже сьогодні і вироблення шляхів вирішення інших принципових, фундаментальних проблем. То що ж робити? Як бути, ким бути? Взагалі - бути чи не бути. Насправді, одвічні питання. Але їх треба постійно задавати, це рух вперед, треба знаходити правильні відповіді, втілювати їх у дійсність.
Безумовно, сьогодні нам дуже туго і ніби все обертається проти нас, і немає сил більше терпіти. Але відступати не можна, адже саме в такі моменти наступає перелом. І в цій складній ситуації важливі чіткі визначення, правильні дії. Не можна забувати відомий вислів про те, що мужність більше виявляється не в тому, щоб затіяти бійку, а в тому, щоб зуміти уникнути її. В даний час свою національну політику продовжуємо формувати в ситуації вибору у своєму розвитку, як у рамках української політики, так і в рамках повноцінної автономії. Проте сьогодні ще держава не може запропонувати прийнятну форму реалізації, а тому самими ж нами пропонуються різні варіанти свого включення в державне життя України. Іншими словами, тенденція до декларації та відстоювання певних параметрів свого існування в Криму, що посилюються і загострюються, сьогодні українською та регіональною владою не беруться до уваги.
І все-таки, що ж робити? Виробити та ухвалити національну ідею, що відповідає реаліям і об'єднує на сучасному етапі всіх кримських татар?
Визначити її як етап у досягненні кінцевого результату? Треба добре всім замислитися, прибрати меркантильні інтереси, особисті амбіції та інше, що може заважати. Не треба боятися пропонувати, діяти, не треба боятися критики. Адже для того, щоб тебе не критикували, треба нічого не робити, нічого не говорити і ніким не бути. У той же час необхідна здатність відрізняти критику від такої страшної руйнівної хвороби як критиканство.
Ми, кримські татари, є мусульманами, а тому для досягнення бажаного майбутнього треба уникати всіляких чвар, перш за все, всередині народу. У важкий момент, та й взагалі, всі суперечності повинні бути залагоджені або їх рішення залишити на волю Всевишнього, допомагати один одному. Вони є джерелом національного ослаблення і їх необхідно видаляти з товариства за будь-яку ціну. І це є дуже важливим, якщо не вирішальним, для нас, бо нема в нас ніякої форми державності.
Вдумаймося у два вислови відомих у світі особистостей.
Джорж Бернард Шоу: «У цьому світі досягає успіху лише той, хто шукає відповідні шляхи, а якщо не знаходить, створює їх сам». І Бенджамін Дізраелі: «Те, що ми називаємо громадською думкою, є, по суті, громадською емоцією».
Тож яка може бути відповідь на питання про оптимальну національну ідею для кримськотатарського народу на сучасному етапі. Можливо, ідея єднання й відтворення своєї унікальності. Не повинно бути світу свого і «чужого». Головне - побачити кримськотатарський народ згуртованим, у цілісності й багатогранності. Можна стверджувати, що або ми рухаємося, причому треба швидше це робити, в майбутнє, долаючи всі тяготи, або ми будемо деградувати як нація, як народ, і зникати. Це залежить від кожного з нас. Нація може існувати лише, якщо вона нескінченно шукає саму себе, еволюціонує. Нація обов'язково повинна мати певну міру єдності, що є умовою її існування. Це об'єктивно, це показує історія багатьох народів, як тих, що зникли з нашої планети, так і тих, що збереглися сьогодні.
А що ж у нашій боротьбі первинне - матеріальне, духовно-моральне. На питання, що часто ставиться мені в останні кілька років: «Що ж Вам треба? Ніби й поїсти є що, і робота якась-то, мовляв, зараз усім важко. А Ви постійно щось вимагаєте, розбурхуєте все навколо». Я зазвичай відповідаю: «А навіщо Вам потрібні мова, навіщо дбаєте про культуру, про релігію, про традиції національні. Чого Вам не вистачає? Але Ви все-таки боїтеся асимілюватися. Так що не хлібом єдиним сита людина».
А що ж усе-таки для кримськотатарського народу правильніше, первинніше? Чому віддати перевагу? Або ж знайти середину? Що ж найбільш прийнятне сьогодні?
Ми доросла здорова нація, що має досвід державності. Хіба не так? Ми нація, загартована в боротьбі за повернення на рідні землі і відновлення всіх потоптаних прав. Ми найсильніий національний рух, принаймні, в Європі, який бореться за демократію і відновлення своїх прав виключно демократичними методами боротьби. Заперечите мені? Ми знаємо, як керують світом, що сьогодні коїться в державі.
Окремі представники влади, одіозні політики і заангажовані засоби масової інформації просто навмисно спотворюють дійсність, найчастіше матеріали про кримських татар подають тенденційно і необ'єктивно, а ще простіше - брешуть. Все це лягає на сторінки газет. Що вдієш. І це теж реалії. Як витримувати все це? Але ми в меншості в широкому сенсі цього слова, тому наша мужність буде постійно піддаватися випробуванням. Звичайно ж, сильніший за всіх той, хто керує собою.
У жодному разі не забувайте, а точніше завжди пам'ятайте, що нація не може загинути з інших причин, окрім як від самогубства. Я не можу знайти єдино вірний шлях. Може, він не єдиний. Давайте разом подумаємо. Нехай буде це нашим спільним висновком.
Я запрошую Вас подискутувати на цю тему.
Ремзі ІЛЬЯСОВ, голова постійної комісії Верховної Ради АРК з міжнаціональних відносин, заступник голови меджлісу кримськотатарського народу
За матерілами «Кримський світ»
Посилання на тему:
На що кримським татарам очікувати від нової влади?
Чорноморський Флот як подразник для кримських татар
З наближенням річниці депортації влада відкрила вуха для меджлісу
Р. Ільясов виступив за вирішення проблем кримських татар на міжнародному рівні
