Що таке поміркованість в Ісламі? Що означає бути поміркованим? Це означає дотримуватися середини та уникати двох крайнощів. З одного боку - недбалості, а з іншого - надмірності. Життєва мудрість вчить нас бути поміркованими у всіх справах. Цей принцип ми знаходимо у Священному Корані.
У сурі «Жінки» сказано: «Ми зробили вас громадою, що дотримується середини, щоб ви свідчили про все людство» (4:143).
У цілому, мова йде про «золоту середину», що передбачає відсутність зайвого завзяття в тому чи іншому питанні. Як стосовно себе, своїх дій, так і в оцінці життєдіяльності оточуючих. Серединний шлях окреслений перед нами в Корані у сурі «Розповідь»: «За допомогою того, що Аллах дарував тобі, прямуй до останньої обителі (тобто трудися на благо вічного життя), але не забувай про свою частку в цьому світі! Роби добро, так як Аллах зробив добро тобі, і не поширюй на землі безбожність» (28: 77).
Зверніть увагу, як чітко тут розставлені пріоритети. Людина повинна в першу чергу чинити добрі справи, щоб заслужити вдоволення Всевишнього. Це наш найважливіший обов'язок, адже ми цілковито залежимо від турботи нашого Творця і нескінченно зобов'язані Йому. Але разом з тим людина не повинна нехтувати власним благополуччям у цьому житті. Вона повинна створювати сім'ю і піклуватися про неї, упорядковувати свій побут і задовольняти свої матеріальні, фізичні та духовні потреби. Той, хто нехтує фізичними потребами, відмовляє собі в щасті на землі, а той, хто нехтує потребами духовними, позбавляє себе щастя і на землі, і на небесах.
В ісламі релігійні та світські інтереси не стикаються, а доповнюють одне одного. Доказом цього є відсутність у Корані заповіді, яка була б на шкоду людині або суперечила б нашій природі.
Одним словом, правильне розуміння сенсу віри і закону Божого не заважає людині вести повноцінне життя, займати активну життєву позицію і досягати успіхів у світських справах. Навпаки, віра спрямовує творчу енергію людини туди, де вона зможе принести найбільшу користь собі й оточуючим.
Сучасні богослови чудово усвідомлюють важливість цього історичного моменту і свою відповідальність. Не випадково в ісламському світі сформувався цілий напрямок, що вивчає і пропагує ісламську помірність у всіх її проявах. Найяскравішим представником цієї когорти мусульман є видатний мислитель сучасності, голова Європейської ради з фетв і досліджень шейх Юсуф аль-Карадаві. І тут я хотів би трішки торкнутися геополітичної складової того, що відбувається навколо Ісламу у світі, що оточує нас.
Перехід від «ісламо-фашизму» до «поміркованого Ісламу»
Парадокс у плані Ю. Карадаві в тому, що у 2007 році стосовно нього у відомій доповіді «Rand Corporation» (займається аналітичними і стратегічними розробками для американського уряду) «Про створення помірних ісламських мереж» використовувався термін «лжепоміркований». При цьому слово стосувалося не лише Карадаві, але й відомого швейцарського філософа, автора концепції реальної інтеграції мусульман у західне суспільство (за незмінності Акиди - ісламського віровчення) Тарика Рамадана («Я - європеєць, і я мусульманин» - теза Т. Рамадана). До речі, він - онук засновника організації «Брати-мусульмани» Хасана аль-Банни.
Зверну увагу, що вона виникла буквально через кілька років після масового використання практично всіма світовими ЗМІ з 2005 року термінів «ісламо-фашизм» і «войовничий джихадизм».
Тож, уже в 2006 році заступник голови Єврокомісії, комісар з питань юстиції, свободи та безпеки Франко Фраттіні виступив з пропозицією створити так званий «Євроіслам» (нагадаю, що сьогодні він обіймає посаду міністра закордонних справ Італії і деякий час тому висунув пропозицію створення аналога «плану Маршалла» для країн Північної Африки за умов верховенства Європи).
Поняття «євроіслам» означало прийняття спільнотою мусульман-іммігрантів Європи західних цінностей. Мова йшла про демократичні принципи, де на першому місці стояли права людини. Проте, загальновідомо, що в наш час права людини включають такі параметри, як визнання одностатевих шлюбів, легалізація проституції, легких наркотиків і т.д. Що однозначно суперечить постулатам не лише мусульманської, але й будь-якої зі світових релігій. Отже, ні мусульманин, ні іудей, ні християнин не може прийняти на себе зобов'язання дотримуватися зазначених моментів.
Попри все, у 2007 році якесь пом'якшення відносно ісламської складової помічається і в США. Тоді й виник документ «Rand Corporation», який актуалізував створення поміркованих ісламських мереж. Він фігурував паралельно із доповіддю «Війна іншими засобами». У матеріалах мова йшла про рівень готовності США протистояти ісламському радикалізму (так у тексті).Зазначалося, що з поширенням «ісламістських ідей», «ісламський екстремізм» стає однією із найсерйозніших загроз безпеці США».
Тонкість, однак, полягала у тому, що для успіху в протистоянні доцільно «переважно спиратися не на військових, а на цивільних фахівців».
Кажучи іншими словами, мова йшла про перехід від збройної форми боротьби до ідеологічної. Але яким чином?
Ісламісти і помірковані
Фактично світ Ісламу розділили на дві категорії: «радикальні ісламісти» («радикальний Іслам»), з одного боку, та «помірковані мусульмани» («помірний Іслам») – з іншого. Розділювальною лінією між ними визначалося «визнання нерелігійних джерел права», іншими словами , відмова від базових ісламських цінностей: оскільки основою «поміркованого Ісламу» повинен стати відхід від багатьох параметрів шаріату на користь тих самих прав людини з усіма властивими цьому поняттю тонкощами.
Саме в цьому контексті прозвучав термін «лжепоміркований» стосовно Ю. Карадаві і Т. Рамадана. Ця канва дозволила відомому в мусульманських колах співробітникові Інституту ісламської думки США Таха аль-Альвані підкреслити, що доповідь переслідувала мету не стільки пошуку шляхів протидії радикалізму, скільки була спрямована проти пропаганди поміркованості в Ісламі. Оскільки і Карадаві, і Рамадан якраз-таки виступають за реалізацію ідей аль-васатийі, тобто поміркованості.
Попри все, на поверхні виявилося завдання створити так званий «поміркований Іслам». Що дуже чітко змалював нерідко званий «світовим теоретиком ісламофобії» глава «Близькосхідного форуму» Даніель Пайпс. Він закликав: «Здобудьте перемогу над ісламізмом і допоможіть мусульманам створити альтернативну форму Ісламу».
Тоді ж народилося поняття «Іслам lite», аналогія з Кола-Лайт, скажімо, дієтичний напій, полегшений. Такий «дієтичний» Іслам став фігурувати відносно мусульман Косово. Низка аналітиків зазначала, що «албанці, хоча в більшості є мусульманами, якщо в чомусь і фанатичні, то це у своїй симпатії до Америки. Албанський іслам - іслам поміркований і може слугувати перешкодою для радикалізації європейських мусульман».
Тут можна провести певну аналогію з поняттям Smooth jazz («м'який джаз», іноді перекладається як «легкий джаз» або «гладкий джаз»). На початку 1960-х років класичний джаз буквально був зметений зі світової музичної арени рок-музикою. На те були, безумовно, свої причини, але інтелектуальний напрямок джазу відійшов у небуття. Так ось, на цьому тлі з'явилися нові віяння в джазі - більш легкі для сприйняття стилі, наприклад, Bossa-nova, а потім і джаз-рок, званий ф'южн (сплав): тобто сплав джазу і року - вже не чистий джаз, а більш легкий для сприйняття публіки. У 1990-і роки особливого розмаху отримав smooth jazz (легкий, доступний), що більше нагадує поп-музику або лірику з елементами джазу. Так би мовити, «джаз зі знижкою».
Так от, «помірний Іслам» виявляється фактично тим же релігійним ф'южном - сплавом низки релігійних постулатів і «світського пакету», деякі принади якого йдуть врозріз із установками світових релігій. Тим самим, реальний Іслам (ісламське віровчення) відтісняється вбік, а на поверхню виходить якась модернізована форма мусульманства - «Іслам зі знижкою» (від 20 до 80 відсотків).
Більш того, мусульмани протиставляються один одному. Так, у цитованій доповіді «помірні традиційні мусульмани» протиставлялися «модерністам». Кажучи іншими словами, будь-якого мусульманина, який закликає до виконання приписів Ісламу, цілком можна підвести під радикала або, як зараз модно говорити, під ісламіста-екстреміста. Тим самим, умма стала розділятися на «хороших» і «поганих» мусульман. Найсумніше, що при такому стані речей реальному Ісламу не залишається місця, адже в загальносвітовому понятті фігурує ракурс або помірного мусульманина або радикального ісламіста. При цьому, реальний Іслам не те, що залишається збоку, він поступово підноситься як «радикально-екстремістський» за суттю.
Таким чином, ракурс створення «поміркованого Ісламу» має на меті послаблення ісламської складової шляхом ініціювання розколу мусульман.
Яким чином умма може протистояти цьому? Тільки активністю. Розвитком власного інтелектуального потенціалу. Досвід Всеукраїнської організації громадських організацій «Альраїд» однозначно демонструє, що мусульмани цілком можуть досягти успіхів на цьому шляху. ІншаАллах!
Теймур Атаєв, політолог, Азербайджан teymur-ogtay@rambler.ru
За матеріалами arraid.org
Посилання на тему:
Серединність як властивість, що відрізняє ісламську умму
Весь світ, як мечеть. Ісламська геополітика від Імама Шафії до Тарика Рамадана
