14 березня 2011 року Міністерство юстиції Молдови зареєструвало Ісламську лігу, що стала першою офіційною в Молдові релігійною організацією мусульман. На жаль, ця радісна подія була затьмарена тим, що вона стала приводом для різних, насамперед політичних, спекуляцій на настроях населення, а також збудження паніки й міжконфесійного напруження.
Замість розвивати плідну співпрацю заради миру й найкращого внеску в розвиток і добробут суспільства, православне населення країни нацьковують на жменьку тутешніх мусульман, штучно розпалюють міжконфесійний конфлікт. Проте нескладний аналіз аргументів, що використовують для нагнітання невдоволення серед населення, дає побачити: доводи, що сколихнули й тримають у напруженні кілька мільйонів людей, не витримують жодної критики. Виникає питання: кому це вигідно?
Термін «офіційна релігія» «яблуко розбрату»
Використання цього терміну спричинило досить бурхливу реакцію багатьох людей через неправильне розуміння самого терміну або через нерозуміння потреби визнання за Ісламом такого статусу на території Молдови.
Декого збив із пантелику сам термін «офіційна релігія». Мабуть, чималу роль у цьому відіграла специфіка молдавської мови, адже термін oficiala («офіційна») найчастіше вживається у словосполученні oficiala de stat («державна»). Нерозуміння відмінностей статусів «офіційна релігія» і «державна релігія» призвело до того, що частина громадян республіки сприйняла цю новину як офіційне оголошення про взятий курс на «ісламізацію» православного населення, тоді як статус офіційної тільки дозволяє на законних підставах визнавати цю релігію та відправляти релігійні обряди без обмеження законних прав та інтересів іншої частини суспільства це нормальна практика в багатьох країнах світу.
Чому одержати цей статус було так важливо для мусульман Молдови? Довгі роки молдавські мусульмани, незважаючи на закріплене законом право на свободу віровизнання, не могли-де-факто реалізувати це право, не впавши при цьому в око правоохоронних органів. Проведення будь-яких заходів, пов’язаних із релігією, було можливе тільки при земляцтвах в межах громадських культурних центрів. При такому підході якось зберігати свою національну й релігійну ідентичність удавалося лише приїжджим мусульманам. При цьому інтереси громадян Молдови мусульманського віровизнання не враховувалися.
Голова партії комуністів Молдови Володимир Воронін, що, перебуваючи на посаді президента, неодноразово відхиляв прохання мусульманської громади про реєстрацію, мотивував свою позицію тим, що бачить країну православною, і на її території не мають діяти інші церкви. Так само вважає митрополит Молдавської митрополії Російської православної церкви Володимир. Думку митрополита, що обстоює інтереси церкви, зрозуміти можна, але позицію голови світської держави, що приймає рішення тільки на підставі власних симпатій-антипатій, зрозуміти складно.
Іслам було визнано як релігію, що її можна офіційно сповідувати на території Молдови. Молдавські мусульмани мають можливість відкрито виконувати свої релігійні обов’язки, заявляти про своє віровизнання й бути активними членами суспільства, долучаючись до його розвитку й водночас не втрачаючи власної ідентичності.
Слідом за легалізацією Ісламу 14 березня 2011 Міністерство юстиції зареєструвало першу мусульманську організацію Ісламську лігу Республіки Молдова (ІЛРМ), створену з метою координувати процес ісламського розвитку в країні, консолідувати мусульман і обстоювати їхні інтереси як на території країни, так і за кордоном.
Історичні паралелі як привід не визнавати легалізацію Ісламу
Ще один аргумент у полеміці звернення до історичної пам’яті народу й посилання на колишні молдавсько-турецькі війни. Аргумент досить дивний, зважаючи на те, що Молдова з Туреччиною будують сьогодні партнерські відносини і мають намір розвивати їх надалі. Ба більше, не можуть і не повинні відповідати за конфлікти з державою, що до її правонаступника офіційний Кишинів жодних претензій немає, молдавські мусульмани.
Туреччина не єдина країна, що з нею молдавани воювали свого часу. Утім, як зазначають самі ж учасники обговорення, що використовують антитурецькі гасла (зокрема, Володимир Воронін), за практично 300 років османського панування в Молдові не збудовано жодної мечеті. Взиваюющіе саме до історичної пам’яті не хочуть бачити явного: завойовник, могутня імперія, що зуміла підкорити молдавські землі, могла б здійснити примусову ісламізацію, якби бажала. Але цього не відбулося, незважаючи на наявні можливості.
Ба більше, Штефан чел Маре (Стефан Великий), що фактично вперше консолідував молдаван як націю та чимало воював із турками, передбачав: Молдова може втратити свою незалежність. Його напучення нащадкам наводиться в літописі Григоре Уреке: «… Якщо ви хочете, щоб ваші діти й онуки говорили мовою ваших предків, а не наслідували сусідів, не приймайте протекції ні поляків, ні угорців, ні московського царя. Вони, приходячи в будь-яку землю, ніколи не підуть із неї, і змусять вас зректися своєї віри й вимагатимуть говорити їхньою мовою, і це буде подвійним гнітом. Сьогодні найсильніші турки. Дуже бажаю, щоб ви залишалися незалежними. Але якщо станеться, що ви не зможете втримати свою свободу […] шукайте протекції в турків. Вони не привласнюють чужих земель і не будують своїх мечетей, не накидають своєї мови й не забороняють будь-яку іншу мову».
Необхідність відповідати реаліям життя
Противники офіційного статусу Ісламу апелюють і до того, що тепер у країні з’являться екстремісти. Проте легалізація Ісламу якраз сприятиме консолідації мусульман і дасть їм можливість отримувати правдиві знання про свою релігію, перешкодивши впливу різних організацій екстремістського штибу. І навпаки, якщо мусульман загнати в підпілля, буде втрачена всяка можливість централізовано доносити до віруючих правдиві й підтверджені Кораном і Сунною знання про Іслам і бачити, що цікавить їхній розум і займає душі.
Враховуючи наслідки міграційних процесів, що почалися ще за часів СРСР, у Молдові живуть нечисленні національні громади, що визнають Іслам. Крім них, мусульмани країни представлені певною кількістю новонавернених в Іслам молдаван і громадянами інших держав, що перебувають тут на законних підставах (отже користуються наданими їм правами й можливістю захищати ці права).
Із метою координації та плідної взаємодії з мусульманами, що живуть на території Молдови, останні мають легально практикувати свою релігію та створювати представницькі органи.
Кому вигідне нагнітання ситуації?
Медіапростір Молдови став ареною інформаційної боротьби. При перегляді новин складається враження, ніби 95–98% православних Молдови категорично проти того, щоб їхні земляки мусульманського віровизнання могли дотримуватися приписів релігії. Усе далеко не так. 18 травня 2011 паралельно з мітингами різних православних асоціацій відбувся мітинг «антидискримінаційної коаліції», що зібрав людей, не згодних із дискримінацією інших релігій у цій переважно православній країні. Працівник прес-служби «Коаліції» Маріанна Гелеску висловилася про неприпустимість нетерпимості, надто з огляду на світський характеру держави, бо подібні претензії необгрунтовані й суперечать гарантованому Конституцією праву на свободу віровизнання.
Член Конституційного суду, екс-міністр юстиції Олександр Тенасе, що прийняв перед своєю відставкою резонансне рішення про визнання Ісламу, не бачить у своїх діях нічого аморального й протизаконного. Мін’юст, каже він, не мав підстав для відмови, адже Ісламська ліга — це не екстремістська організація.
З погляду Тенасе, масові протести священників більше схожі на піар. А той факт, що почалися вони не в березні, коли було зареєстровано Лігу, й не в квітні, коли про це дізнався широкий загал, а в розпал передвиборної кампанії, змушує думати про політичне підґрунтя «хрестового походу», пише «Deutsche Welle».
Місцеві вибори відбулися в Молдові 5 червня, проте ніхто з кандидатів не набрав потрібних 50% голосів виборців, Через те 19 червня 2011 року в 253 населених пунктах країни, серед них і в Кишиневі, буде проведено другий тур виборів примарів.
Надія на врегулювання ситуації
В останньому рейтингу наймиролюбніших держав (Global Peace Index), що складає австралійська аналітична організація Інститут економіки та миру (Institute for Economics and Peace), найвище серед країн СНД місце посідають Молдова та Україна — 59 і 69-й рядки відповідно.
Основний критерій рейтингу — «відсутність насильства», до того ж ураховують як рівень насильства всередині країни, так і зовнішню агресію, так само рівень освіти громадян, рівень корупції та прихильність до демократичних засад у політиці. У зв’язку з цим хочеться сподіватися, що досить високе місце в цьому рейтингу Молдова отримала не даремно, і ситуація, що склалася, матиме мирне вирішення з дотриманням прав і законних інтересів обидвох сторін, незважаючи на розпалювані передвиборні пристрасті.
За матеріалами «Іслам для всіх»
Посилання на тему:
ОБСЄ стурбована проявами релігійної нетерпимості в Молдавії
Посол США у Молдові: Обов'язок руйнувати стереотипи щодо Ісламу лежить на самих мусульманах
Муфтій ДУМУ «Умма» привітав новообраного лідера мусульман Молдови
Вперше в історії Молдови мусульмани отримали можливість відкрито сповідати свою релігію
