21 березня 2015 виповнилося 164 років від дня народження Ісмаїла Мурзи Гаспринського, видатного мислителя, поета, письменника, політичного і громадського діяча.
Ісмаїл Гаспринський народився в березні 1851 в родині офіцера царської служби Мустафи-Алі-оглу. Як і було заведено в дворянських родинах, початкову освіту хлопчик отримав у домашнього вчителя Хаджі-Ісмаїл ефенді, потім була сільська школа, відома Сімферопольська чоловіча гімназія (нині гімназія №1 ім. Ушинського), яку Ісмаїлу закінчити не довелося.
Ймовірно через те, що батько підлітка, розуміючи важливість світської освіти, волів дотримуватися традицій дворянських сімей, де синів визначали у військові навчальні заклади, 12-річний Ісмаїл Гаспринський стає курсантом Воронезького кадетського корпусу, яким керував відомий царський генерал-лейтенант А.І. Ватаці, а потім його зараховують курсантом 2-ої Московської військової гімназії. Цей переклад дав можливість молодому Ісмаїлу Гаспринському наблизитися до кола вільно мислячих московських однолітків.
У 1868 році Ісмаїл Гаспринський вирішуючи закінчити з військовою кар'єрою, перериває своє навчання у військовій гімназії, а по поверненню до Криму починає свою стезю на терені викладача в Зинджирли медресе в Бахчисараї, потім в медресе Дерекой поблизу Ялти. Молодий учитель російської словесності, з метою розширення свого кругозору і самоосвіти в 1871 році, вирішує виїхати до Франції.
У Парижі йому вдається влаштуватися перекладачем в рекламне агентство, а у вільний час відвідувати лекції в Сорбонні. За поширеною версією деяких дослідників, в Парижі Ісмаїлу Гаспринському вдається попрацювати секретарем у І. С. Тургенєва, однак, прямі підтвердження цього факту відсутні. Сумніви підсилює некролог, написаний редактором газети "Терджиман" у зв'язку з кончиною в 1893 році І.С.Тургенєва, де можна знайти відповіді на раніше зазначену версію.
У 1847 році Ісмаїл Гаспринський направляється в країни Магрибу: Алжир, Туніс, Єгипет, потім через Грецію приїжджає до Стамбулу. Тут його цікавить державна система освіти, видавнича справа, історія, культура.
По поверненню з Туреччини Ісмаїл-мурза активно включається в громадсько - політичне життя Бахчисарая, а в березні 1879 року затверджується на посаді бахчисарайського міського голови. Успішно займаючись міськими проблемами, керівник міста продовжує пошуки по випуску періодичного видання кримськотатарською та російською мовами.
Нарешті, 10 квітня 1883 виходить перший номер літературно-політичної і наукової газети "Терджиман". Частина дослідників видавничої спадщини великого просвітителя допускають, що в назву газети редактор вклав національну ідею: "Терджиман" - "Перекладач", тобто перекладаю, пояснюю.
Дійсно, цього, насправді, гостро потребував пригноблений корінний народ Криму. Газета друкувалася протягом 35 років і поширювалася в Криму, Росії, Хивинском і Бухарському ханствах, Персії, Китаї, Афганістані, Туреччині, Єгипті, Болгарії, Франції, країнах як Заходу, так і Сходу. І монарший реверанс Миколи другого в 1912 у вигляді золотого портсигара "За заслуги перед Вітчизною", просвітителю Ісмаїлу Гаспринському теж говорив про це. Добрий жест царя російського самодержавства дав просвітителеві привід і шанс клопотати перед государем про можливість видання ще двох журналів: "Алем Нісван" і сатиричного - "Ха-ха-ха".
У 1906 році виходить ще одна газета "Міллет". Поява цієї газети була не випадкова, адже в Росії наставав час великих потрясінь. У заголовок редактор вклав надію і водночас біль за долю свого народу. Саме на хвилі революційних подій в газеті "Русь" вже відомий публіцист пише: "Відібрати в людини її національність - не менше насильство, ніж відібрати свободу совісті в релігії або зруйнувати сім'ю. Наші кріпосники недавніх ще часів не соромилися продавати в роздріб окремих членів сімей своїх кріпаків, вважаючи узи сімейні привілеєм тільки своєї спільноти. Так і сучасні кріпосники-політики визнають святі узи народності виключно правом пануючого народу".
Оскільки Ісмаїл Гаспринський і Абдурешіт Медієва були великими людьми одного народу і однієї епохи, хочеться зауважити важливий момент їх різного бачення у вирішенні архіважливої проблеми - захисту корінного народу Криму проти порядку, насаджуваного колоніальною адміністрацією, що представляє собою економічний, національний і релігійний гніт. У вирішенні цієї складної проблеми Ісмаїл Гаспринський був прихильником культурно - просвітницького принципу боротьби проти гніту.
Стратегія Абдурешіта Медієва відрізнялася від лінії Ісмаїла Гаспринського тим, що крім культурно-просвітницької роботи депутат 2 державної Думи займався національно - революційною діяльністю. Так на ювілеї в Бахчисараї, присвяченому 25-річчю виходу газети "Терджиман", карасувбазарец сказав наступне:
«Представники російського мусульманства з'їхалися сьогодні сюди, в цей град колишньої столиці кримських ханів для вшанування ... редактора-видавця Терджиман Ісмаїла Мурзи Гаспринського. Тут ви бачите людей різних професій, положень, звання і стану, тут присутні люди цілком солідарні з тим, що проповідував у продовженні своєї четвертьвековой діяльності Іcмаїл Мурза, тут я бачу присутні люди і особи - інакодумці Ісмаїла Мурзи. Я належу до іншої групи кримськотатарського народу. Будучи цілком відданий сповідуваній групою ідеї, я багато в чому не згоден з тим, що проповідує "Терджиман" і його редактор Ісмаїл Мурза в області питань чисто політичних, і не тільки глибоко розходжуся, але бути може на полярно-протилежній точці зору з ним по питань соціально-економічним».
З ім'ям прогресивного педагога пов'язані організація і розвиток абсолютно нового - світського навчання в школах Криму. Після консервативного методу викладання в шкільних закладах, зі світським методом І. Гаспринського змінюється суть і структура початкової освіти. Цей абсолютно революційний принцип дав можливість затвердити новий вектор в етноконфесійній та етнопедагогічній системі народної освіти не тільки в Криму, але і в Туреччині, Азербайджані, Середній Азії, Поволжі.
Ісмаїл Гаспринський відомий не тільки як автор змістовних романів і блискучою публіцистики, але й серії підручників і посібників для національних новометодних шкіл. До речі, його однодумець в області шкільних реформ "усуль Джедід" Абдурешіт Медієва ініціює, а потім сприяє відкриттю школи-рушдіє (в перекладі - середня школа) з викладанням світських і релігійних наук.
Сумно, але проблема навчання рідною мовою і в наш час залишається невирішеною в повному обсязі. Це пов'язано з відвертим нерозумінням батьків необхідності навчання рідною мовою, недосконалістю законодавчої бази, слабким матеріальним забезпеченням і т.д. Для порівняння з сучасним становищем в школах з кримськотатарською мовою навчання, де відчувається хронічний брак підручників, хочеться навести витяг з доповіді Сардик С.А., який прозвучав на Республіканській науковій конференції "Культура Криму на рубежі століть (19-20 ст.)" в м.Сімферополі 27-29 квітня 1993 року.
У доповіді під назвою "А.П.Чехов і кримські татари" вищезгаданий автор зокрема повідомляє: "Коли до Чехова звернулася татарська школа в Мухалатці з проханням допомогти в покупці підручників, він замовив книги через редакцію газети "Переводчик", що виходила під керівництвом Ісмаїла Мурзи Гаспринського. 17 березня 1900 Чехов оплачує рахунок на 60 рублів 50 копійок за 256 примірників підручників з арифметики, граматики, книги віровчення і Корану для Мухалатской школи. "
До початку 20-го сторіччя ім'я сина кримськотатарського народу Ісмаїла Мурзи Гаспринського було на слуху у більшості прогресивних людей європейських і східно-азіатських країн. "Терджиман" до цього часу була з найбільш читаних газет, адже її передплатники жили на безкраїх просторах від Росії до США, від Індії, Єгипту до Китаю.
У 1910 році за високі досягнення в області міжнародної освіти, просвітницької діяльності серед жителів Європи і Азії, пошуки шляхів толерантних відносин між різними народами в області релігій і культур, французьким журналом "La Revue duMonde Musulman" Ісмаїл Мурза Гаспринський висувається на здобуття Нобелівської премії. Однак премію вручили Міжнародному бюро миру за кампанію з роззброєння.
За заслуги перед народами і країнами всесвітньо відомий просвітитель нагороджується орденами "Золотий орден Висхідної Зірки 3-ступеня", "Меджід" 4-го ступеня, "Лева і Сонця" 3-й і 4-го ступеня та бронзовою "Медаллю Санкт-Петербурзького російського технічного товариства".
До кінця своїх днів Ісмаїл Мурза Гаспринський залишався в строю яскравих публіцистів, редакторів газет, видавців книг, пропагандистів реформ в області освіти, діячів культури, ідейних натхненників реальних шляхів і можливостей співіснування різних народів і конфесійних напрямків.
З волі Всевишнього і земних обставин Ісмаїл Мурза Гаспринський, також як і наш к'арасувбазарец Абдурешіт Медієва помирає від туберкульозу. Цей тлінний світ людина століть покидає у віці 63 років 11 вересня 1914 за старим стилем.
Талят Ільясов
Джерело: krymtatar.in.ua
