Після жахливої звістки, що збурила цілий світ, до посольства Французької Республіки в Україні прийшло багато людей — як мешканців української столиці, так і чужинців, що їх ця приголомшлива новина застала в Києві. Усі вони хотіли вшанувати пам’ять жертв серії жахливих терактів у Парижі. Серед присутніх було багато мусульман, які вважають убивство невинних за тяжкий гріх і злочин.
Жінки й чоловіки, діти й молодь принесли сюди квіти, свічки, лампади й плакати, що засуджують тероризм, прагнучи в такий спосіб продемонструвати свою солідарність і співчуття.
На запитання журналістів, що відчувають ті, хто зібрався під посольством, були різні відповіді: сум, біль, дехто був розгублений через неспроможність зрозуміти мотиви нелюдів, що вчинили такий страшний злочин, але в жодній з відповідей не було страху:
— Ми прийшли висловити співчуття народу Франції з приводу цієї трагедії.
— Ми відчуваємо біль французів, як свій...
— Що я можу відчувати? Це велике горе. Нам, українцям, як нікому зрозуміло, що то таке бути під прицілом терористів...
— Коли стається таке, дуже гостро розумієш, що ми всі — просто люди.
Не французи, англійці, українці чи німці. Світ тепер такий маленький, і мирні люди в кожній країні будь-якої миті можуть стати мішенню терориста-вбивці. Дуже сумно, що найогидніші злочини намагаються виправдовувати якимись «високими мотивами», вплутувати в них релігію, бо жодна релігія не виправдовує вбивство невинних!
— Як уявлю, що ще вчора зранку хтось із загиблих сміявся, снідав, хтось збирав дитину до школи, хтось не міг розімкнути обіймів коханого, хтось, ідучи з дому, посварився, а то й зопалу образив близьких і вже ніколи не зможе вибачитися... Скільки планів, любові, скільки знань, скільки життів... Це — страшенний біль і смуток.
— Світ збожеволів, якщо вбивство, причому вбивство масове, стало засобом політичної гри. Не розумію, чому всі вдають, що не здогадуються, кому вигідні ці смерті. Доти, доки одна людина не вгамує своїх амбіцій й не піде у відставку, світ буде лихоманити...
Дещо провокаційне запитання нашого кореспондента, чи не викличе остання подія спалах ісламофобії навіть серед тих, хто ставився до послідовників Ісламу толерантно, отримало досить помірковані відповіді:
— Може, на це й розраховували ті, хто стоїть за цим терактом. Мені не дуже віриться, що до цього причетна «ІДІЛ», надто вже невчасно пролунали вибухи... Було би зрозуміло, якби це сталося в Росії — через її дії в Сирії. Але не в Євросоюзі, куди зараз прагне потрапити величезна кількість мусульман...
— Завжди шукайте, кому це вигідно. Мусульманам цього точно не треба.
Справді, мусульманам цього точно не треба, бо суворо заборонено їхньою релігією. Про це сказав муфтій Духовного управління мусульман «Умма» України Саід Ісмагілов, що разом з одновірцями прийшов ушанувати пам’ять загиблих і висловити співчуття й солідарність із Францією в ці гіркі хвилини:
— Іслам це (вбивство невинних. — Ред.) забороняє. Кожна людина є творіння Боже, вона має право на життя, на власну думку, має право релігійного вибору, тобто свободу віровизнання, і такі злочини взагалі непритаманні для Ісламу. Це — злочин проти людяності й злочин проти самого Ісламу, бо ця хвиля ісламофобії і нас, мусульман Європи, теж зачепить. Я сподіваюсь, в Україні цього не буде, адже українські мусульмани ніколи не робили нічого подібного.
Від імені мусульманської громади України Саід Ісмагілов висловив співчуття французькому народові:
— Ми висловлюємо наше співчуття й жаль близьким загиблих і постраждалим у цих терактах, у цих убивствах, і ми разом з народом Франції... Це удар по свободі, вірі й гідності всіх людей. Ми, українці, знаємо, що таке підступний напад, і ми молимося за всіх загиблих, за всіх постраждалих.
До муфтія, що разом з одновірцями молився за душі невинних жертв біля французького посольства, вийшла Ізабель Дюмон — Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні, і між ними відбулася розмова. По закінченню Саід-хазрат розповів представникам ЗМІ, про що саме йшлося:
— Пані Посол сказала, що це дуже зворушливо й важливо, що українці, і серед них мусульмани, так масово виявляють свої співчуття. Вона подякувала нам за нашу увагу, за те, що ми прийшли. Я попросив її передати всій Франції, що ми разом з ними, що ми засуджуємо злочини й теракти, що ми підтримуємо народ Франції та бажаємо йому миру й злагоди.
