У мечеті Ісламського культурного центру «Бісмілля» м. Сєвєродонецька напередодні Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу відбулись меморіальні заходи до 76-х роковин від дня початку депортації кримськотатарського народу з півострова.
Про це повідомляє прес-служба Луганської обласної державної адміністрації (обласної війського-цивільної адміністрації).
Організатор заходу імам мусульманської громади міста Сєвєродонецька Тємур Берідзе зазначив, що від початку карантину і до сьогодні не проводилось жодного публічного масового заходу вірян. Через це було змінено традицію спільної вечері під час Рамадану. Проте було прийнято рішення провести спільну молитву на вшанування пам’яті і на знак жалоби за репресованими корінними жителями півострова Крим.
ТРК Донбас у своєму телесюжеті зазначає, що через карантинні обмеження мусульмани молилися і слухали хутбу не в приміщенні мечеті, а простонеба, до того ж з міркувань епідбезпеки кількість вірян була обмеженою.
«Лише в 11-х, на відкритому повітрі і в масках — так колективно моляться мусульмани Луганщини, — йдеться в телесюжеті. — Так багатонаціональна громада згадує депортацію кримських татар 1944 року і сьогоднішні переслідування одновірців в окупованому Криму».
«Ми всі — брати і сестри, тому ми, як єдине тіло, відчуваємо те, що з нами відбувається, разом», — сказав імам у своїй промові.
Один з присутніх на заході мусульман кримський татарин Айдер Мамутов розповів про історію депортації власної родини з півострова, яку він почув з розповідей своїх батьків.
Він розказав про процес виселення кримських татар, поневіряння у депортації і повернення на рідний півострів. Йому було вісім років, коли його родина повернулася на батьківщину — до Криму з Середньої Азії. Розповів про депортованого у 16 років дідуся, який зміг повернутися до рідного села на півострові лише літнім чоловіком, але рідної домівки не знайшов. Адже після того, як родину разом з усім кримськотатарським народом депортували, будинок спочатку використовували як шпиталь, пізніше в ньому була пекарня, а на момент повернення родини до Криму від оселі залишилися руїни.
Як розповів Айдер, відбудовували житло близько десяти років, а протягом цього часу родина репатріантів була вимушена тулитися в тісному бараку без будь-яких зручностей.
«Спочатку після повернення було дуже важко, — згадує чоловік. — Складно було влаштуватися на хорошу роботу, але з часом, через 8–10 років, наш народ зміцнів, укріпився, облаштувався — і до моменту 2014 року сягнув розвитку».
Що було після 2014 року — Айдер не розповідає з міркувань безпеки, бо в окупованому Криму залишилися його родичі.
Про те, що відбувається в Криму, кореспондентам телеканалу розповів імам Тємур Берідзе.
За його словами, російський окупаційний режим утискає права кримськотатарського народу за принципом віросповідання, проводить обшуки в будинках і мечетях на всій території півострова.
«Переслідують всіх наших активістів, імамів, — зазначає духовний наставник. — Молодь, яка відвідує мечеті, вважають активістами і теж переслідують за релігійні переконання. Сьогодні [в Криму] багато сиріт, дуже багато молодих жінок залишилися без чоловіків».
Тємур Берідзе подякував народові України і владі за дотримання конституційних прав громадян, за можливість кожного громадянина спілкуватись рідною мовою, проводити богослужіння відповідно до своїх релігійних переконань.
Також імам розповів, що мусульмани Луганщини підтримують тих, хто потерпає від переслідувань окупантів у Криму і на частині Донбасу, а також опікуються долею переселенців з Криму.
В Україні з 2014 року 18 травня офіційно відзначають День боротьби за права кримськотатарського народу, а з 2016 року — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Саме 18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам’ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18–20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу. Операція радянських військ з вигнання нацистських окупантів з території Кримського півострова почалася 8 квітня 1944 року і завершилася в ніч на 13 травня. Ще до завершення боїв, 22 квітня кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. На вищому рівні радянська влада прийняла рішення виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.