Вона ж вірить і знає, що за Кораном так має бути, — vox populi міста Дніпро про жінок у хіджабі

Активістки громадської організації «Аль-Мустакбаль» («Майбутнє»), що входить до Громадської спілки «Всеукраїнська асоціація «Альраід» і функціонує при Ісламському культурному центрі міста Дніпро, з нагоди Всесвітнього Дня хіджабу провели опитування на вулицях міста, яке мало на меті з’ясувати, як ставляться мешканці Дніпра до дівчат у хіджабах.

До перехожих на вулицях міста підходила одягнена відповідно до приписів Ісламу дівчина-кореспондент з пропозицією відповісти на запитання: «Коли Ви бачите дівчину в хустці, яка Ваша реакція?»:

— Нормальна… Вона ж вірить і знає, що за Кораном так має бути… Приписи, напевно, такі у неї…

— Одній красиво, інший — некрасиво… Ну, це мені все одно.

— Свої обряди, звичаї…

— Напевно, жарко, якщо темний одяг…

— Якби я жила там [в країнах мусульманського світу — ред.], я теж така була б, — відповідали жінки різного віку.

Запитання поставили і чоловікам:

— Я нормально ставлюся… Це звичай народу, так що ж тут такого? — сказав один із опитаних.

— Я знаю багатьох матінок у православній церкві, які теж ходять у такій самій, тому я ніколи не думаю поганого, — відповів ще один респондент, маючи на увазі вбрання, що закриває тіло. На уточнювальне запитання інтерв’юера — яка ж, все-таки, виникає перша реакція на дівчину-мусульманку, той додав: — Звичайна реакція, як на звичайну людину. Вона має свій образ, свою культуру, право на свою поведінку, як і всі ми на земній кулі.

— Негативної [реакції — ред.] не буває, — відповідали інші жителі Дніпра.

У суспільстві існує багато стереотипів. Наприклад, що хустку жінка одягає не добровільно, що її пригнічують, змушують це робити — тому ще одним запитанням, відповідь на яке повинен був дати vox populi, було таке: «Чому, на Ваш погляд, мусульманка носить хустку? Може, її чоловік змушує це робити?».

— Нічого не думаю — так їй подобається…

— Вона — віруюча людина, віруюча настільки, що вживу одягла хустку…

— Звичай, напевно, у них такий… — відповідали жительки міста.

— Це їх культура, нічого там такого [негативного — ред.] немає…. Свої обряди, звичаї, — говорили чоловіки. — Я якось про це не думаю. Я ставлюся до людей з милосердям, як лікар. А погане нехай залишається нам невідомим.

«Якби, наприклад, у моду увійшли хустки або косинки, ви б одягали?» — було поставлено ще одне запитання жінкам:

— Ну, — дещо забарилася з відповіддю одна з дівчат, — Я влітку ходжу, якщо сонце, з покритою головою…

— Ні, я б не хотіла, — відповіла інша, трохи дивно обґрунтувавши свою позицію тим, що вона православна.

Відзначимо, що це опитування з самого початку не претендувало на статус серйозного соціологічного дослідження. Та й для чистоти експерименту можна було б паралельно проводити таке саме, при цьому інтерв’юер не повинен був би розкривати свою релігійну приналежність, адже запитання, поставлені мусульманкою і про мусульманок, змушували опитуваних просто з ввічливості, почуття такту відповідати або нейтрально, або так, як (на їхню думку) хотів би почути журналіст. Однак погодимося з тим, що якби мала місце негативна налаштованість стосовно послідовників Ісламу, жодні міркування такту і ввічливості не стали б на заваді їх прояву. Таким чином, проведене опитування, незважаючи ні на що, може констатувати достатній рівень толерантності і віротерпимості серед опитаних.

Відео розміщено на сторінці Ісламського культурного центру м. Дніпро в соціальній мережі Facebook.