У конференцзалі Ісламського культурного центру Києва 17 січня відбулося перше в цьому році засідання Всеукраїнської ради релігійних об’єднань (ВРРО). Підбивали підсумки роботи за минулий рік, обговорювали плани; згідно зі статутом, що обмежує термін повноважень голови одним роком, переобирали очільника Ради, а також розглядали заяви від релігійних організацій, що висловили бажання стати новими членами об’єднання.
Торік ВРРО очолював муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов. Його роботу на цій посаді присутні оцінили дуже високо та були ладні, якби дозволяли правила, висунути його кандидатуру на другий термін; навіть лунали пропозиції переглянути зміни до статуту чи зробити виняток, але шейх Саід закликав утриматися від спокуси змінювати створенні ВРРО положення. Складаючи свої повноваження, муфтій висловив сподівання, що Всеукраїнська рада релігійних об’єднань і далі сприятиме налагодженню міжрелігійного, міжконфесійного діалогу.
Обговоривши запропоновану головним рабином громад прогресивного юдаїзму України та Києва Олександром Духовним кандидатуру нового голови, цю посаду довірили секретареві Всеукраїнських зборів бахаї Аллі Барановій — голоси за неї віддали всі члени Ради.
— Головування у Всеукраїнській раді релігійних об’єднань — це, з одного боку, можливості міркувати над тим, як релігійні організації можуть разом змінювати духовний стан в Україні, як можуть взаємодіяти, а з іншого боку — це відповідальність і перед членами Ради, і перед членами наших громад, — поділилася новообрана голова ВРРО. — І мені здається, що саме оця толерантність, повага і любов одне до одного, любов до Бога, що нас усіх єднає, мають стати гаслом Ради в її діяльності не тільки цього року, а на всі роки. Щоб саме духовний стан людей в Україні вдосконалювався, і так само поліпшувався матеріальний стан, і всі процеси в нашій країні були позитивно заряджені.
Як уважає пані Алла Баранова, у суспільстві, на жаль, ще досі не пережиті упередження щодо послідовників інших релігій і засноване на них негативне ставлення до іновірців. Це, на її думку, — наслідок відсутності знань про інші релігії. Тож багато чого залежить від позицій очільників церков і релігійних організацій, від їхньої налаштованості на роз’яснювальну й навіть просвітницьку роботу зі своїми одновірцями.
— На одному з засідань Ради ми вже обговорювали можливість створення такого простору для вивчення релігій, і щоб цей простір був відкритий для всіх, хто може це робити, хто прагне знань. Це може стати першим кроком для побудови й затвердження, поширення в суспільстві толерантності. Вивчення інших традицій розширює світогляд і допомагає більше й глибше зрозуміти свою власну традицію. У нашому суспільстві, на жаль, ще існують упередження до людей іншої віри, і, може, саме це треба також обміркувати — що ще може запропонувати Рада в цьому напрямку. Рада — колегіальний орган, і голова визначає напрямок діяльності самої Ради та напрямок обговорення питань. Попередні два роки були таким собі часом становлення, нам самим треба було знайти спільну мову одне з одним. І тепер члени Ради зможуть приділяти більше уваги саме духовному впливу на суспільство, на людей та на відносини між людьми, — поділилася своїми думками Алла Баранова.
Збори розглянули заяви на вступ до ВРРО, і новими членами Ради стали такі релігійні об’єднання, як Всеукраїнський буддійський центр «Махасангха Ніппондзан Меходзі» (належить до школи Нітірен-cю) та Апостольська Ортодоксальна (православна) Церква.
Митрополит Київський і всієї України Віктор (Веряскін), представник Апостольської Ортодоксальної (православної) Церкви, пояснив кореспондентові «Іслам в Україні», чому виникло рішення увійти до складу ВРРО:
— Ми поділяємо погляди отця Сергія Булгакова (російський філософ, богослов, православний священик, економіст, творець учення про Софію, Премудрість Божу, засудженого Архієрейським Собором Російської Православної Церкви за кордоном 1935 року. — Ред.), виражені в його книзі «Свет невечерний» (укр. «Світло невечірнє»), про те, що він визнає ту частину істини, яка виявлена в усіх християнських, нехристиянських і дохристиянських релігіях. Тож ми вітаємо ідею спілкування та відкритості, зокрема й з представниками інших релігій. Через те нам і комфортно, і бажано бути в спілкуванні з представниками інших світоглядних позицій, і передусім — у соціальному служінні, у допомозі іншим людям. Для цього в нас нема перепон. До того ж православні та християнські священики, як от друг і співслужитель отець Олександр Мень, якого ми вважаємо за ідеал православного священства в наш вік, учив, що існують «анонімні вірні», і є «номінальні вірні». Номінальні вірні позиціонують себе як вірних, а самі за вірою не живуть. А є «анонімні вірні», що кажуть: «Та які ж ми вірні? Ми ж недосконалі люди, ми слабкі, у нас не все виходить», — але самі живуть по совісті. Тому вони ближче до Бога, вони — справжні вірні. Ось така наша позиція.
Сергій Триліс, що представляв інтереси Всеукраїнського буддійського центру «Махасангха Ніппондзан Меходзі», сказав, що буддійська громада завжди відкрита до співпраці:
— Ми завжди відкриті до співпраці, до релігійної взаємодії, і ми давно хотіли активніше брати участь у таких зібраннях та об’єднаннях. Ми зареєстровані, як Всеукраїнський буддійський центр, що об’єднує наші громади по всій країні. Ми ввійшли до складу ВРРО, бо бачимо в співпраці з іншими церквами та релігійними організаціями перспективи, запоруку майбутнього та взагалі цивілізаційний розвиток для українського суспільства, і ось до потреби такої взаємодії вже всі мають дорости — бути відкритими, бути толерантними. І думаю, що для нашої країни, для суспільства, для послідовників усіх релігій це взагалі позитивна ініціатива. Нехай релігійні організації об’єднуються в добрих справах, і Україна стане прикладом таких чудових ініціатив — духовних, культурних, релігійних — для цілого світу. У реалізації цих ініціатив ми завжди хочемо брати участь.
Нагадаємо, Всеукраїнська рада релігійних об’єднань створена два роки тому. ВРРО об’єднує представників кількох релігійних організацій, серед них — Апостольська Ортодоксальна Церква в Україні, Всеукраїнський буддійський центр «Махасангха Ніппондзан Меходзі», Духовне управління мусульман України «Умма», Національні духовні збори бахаї України, Релігійне об’єднання громад прогресивного іудаїзму України, Об’єднання синів і дочок України Рідної української національної віри (ОСІДУ РУНВіри), Центр громад Свідомості Крішни в Україні, Українська асоціація релігієзнавців та ін. Виникнення ВРРО як нового міжрелігійного об’єднання стало важливою подією в релігійному житті України.
Довідка:
Всеукраїнський буддійський центр «Махасангха Ніппондзан Меходзі» належить до буддійського ордену «Ніппондзан Меходзі» (школа Нітірен-сю). Громади ордену існують у всьому світі, зокрема в Україні. Нині його очолює Дзюнсей Терасава — японський буддійський монах, консультант Міжнародного бюро миру в Женеві (Швейцарія), відомий своєю миротворчою та антивоєнною діяльністю. Нітірен-сю — одна з найпоширеніших у світі сучасних шкіл японського буддизму. Названа за іменем засновника, відомого в Японії учителя Лотосової сутри, бодхісатви Нітірена (1222–1282). Ця школа представлена в Японії, Україні, Росії та в інших країнах монахами ордену «Ніппондзан Меходзі», створеного 1917 року з ініціативи діяча японського буддизму Нітідацу Фудзії (1885–1985). Орден відомий пацифістськими поглядами та діяльністю. Від кінця 80-х до початку 90-х років, завдяки буддистському монахові з Японії Дзюнсеєві Терасаві, громади цієї школи з’явилися в Києві, Донецьку, Харкові, в інших містах України. Вони ведуть активну миротворчу діяльність, організують антивоєнні акції, марші миру тощо.
Духовні корені Апостольської Ортодоксальної (православної) Церкви (АОпЦ) сягають Істинно-Православної (Катакомбної) Церкви (ІПЦ), що в ній був хрещений протоієрей Олександр Мень, батьки якого пов’язані з Україною. Апостольське наступництво (канонічна лінія єпископату) відновлене 2000 року, завдяки Українській Автокефальній Православній Церкві. Коло джерел АОпЦ стояв друг і соратник отця Олександра, священик Гліб Якунін — російський релігійний, громадський та політичний діяч, дисидент, член Гельсінської групи, тоді вже клірик УПЦ КП.
АОпЦ представляє відносно ліберальний напрямок, на відміну від нинішньої ІПЦ. Утім обидва крила Катакомбної Церкви — ліберальне та консервативне — виразники ідеї духовного відродження та реформування християнства.
Головний напрям (тенденція розвитку) Апостольської Ортодоксальної (православної) Церкви — відновлення доімперського (ранньохристиянського) церковного ладу з елементами церковної демократії, насамперед соборноправності, утраченої ще за часів імператора Юстиніана, а сьогодні лише декларованої в православному Символі Віри; здійснення всеосяжних і послідовних реформ на благо Церкви та проповідь Євангелія.
