Не всі слов'янські народи - християни. Під час панування Османської імперії на Балканах деякі відійшли від віри предків і прийняли Іслам. Це кардинально змінило їхнє життя.
Балкани відомі як «порохова бочка Європи». Строкатий етнічний склад, південний темперамент, змішання турецьких і слов'янських традицій - все це оберталося гострими конфліктами і кровопролитними війнами. Могутня Османська імперія ще в XIV-XV століттях поставила корінне населення перед вибором - платити непосильні податки і страждати за віру предків або прийняти Іслам. Так частина слов'ян стала мусульманами. Зокрема богомили - болгарські єретики – і місцева знать, що не бажала платити величезну данину загарбникам. У результаті вийшов химерний етнокультурний сплав, навколо якого донині розпалюються неабиякі суперечки.
Босняки
Єдині ісламізовані слов'яни, яким вдалося виділити свій статус у вигляді окремої національності і позначити власну мову, яка спочатку вважалася діалектом сербохорватської (втім, цю тезу багато хто сприймає вороже).
На території Боснії турецький вплив був особливо сильним: це історично пов'язують з тим, що на ці території християнська культура поширилася пізніше, ніж на інші південнослов'янські землі. Тому й сам процес ісламізації виглядав органічніше і не зустрів бурхливого протистояння з боку населення.
Босняки зараз успішно поєднують світськість і релігійність, ісламські та слов'янські традиції: як і у всіх мусульман, у них не прийнято обходити тих, хто молиться, спереду, їсти стоячи і на ходу, брати речі та їжу лівою рукою. Але в іншому вони набагато демократичніші за інших своїх одновірців: жінки мають рівні права з чоловіками, можуть носити вільний одяг і не закривати обличчя. Крім того, в Боснії не забороняється вживання алкоголю та куріння.
Одним з найвідоміших босняків по праву вважається культовий режисер Емір Кустуріца: правда, в 2005 році він, за власним зізнанням, вирішив повернутися до віри предків і був хрещений у православ'ї.
Помаки
Болгари, які прийняли Іслам (по іншій, менш популярній версії, - нащадки тюрків). Вони відрізняються від всіх інших слов'ян-мусульман тим, що говорять болгарською мовою не тільки з вкрапленнями турецьких слів, але з великою кількістю старослов'янізмів. Свою ісламізацію і відділення від православних співвітчизників помаки сприйняли аж ніяк не натхненно і довгий час зберігали деякі християнські традиції: наприклад, ходили на Богоявлення за святою водою і хрестили хліб при замішуванні тіста. У місцевих жінок так і не прижилася чадра: замість неї вони носять косинки.
Зараз звичаї помаків являють собою строкатий сплав язичництва та Ісламу: в культурі засуджується вживання алкоголю і статеві стосунки до шлюбу, обрізання хлопчиків робиться повсюдно, а весілля грають тільки між односельцями. При цьому сама церемонія включає в себе багато несподіваних моментів: по-перше, всі урочистості проходять тільки взимку, по-друге, обличчя нареченої щільно покривається білою фарбою, щоб уберегти її від заздрісних очей, а потім розмальовується яскравими квітами (в основному трояндами), що одночасно показує як любов до рідної країни (троянда - символ Болгарії), так і віддає данину східним традиціям, де ця рослина також користується повагою.
Торбеші
Торбеші – македонці, ісламізовані в XV-XVIII, жителі західної частини країни, що зберегли в чистому вигляді свою мову (тільки зрідка вони говорять сумішшю македонської та сербської). Жодних альтернативних версій їх походження не існує; торбеші - стовідсоткові слов'яни.
Складність їх існування криється в неоднорідному складі самої Македонії: турецький вплив, нерозривний зв'язок з Болгарією, присутність величезної албанської громади. Частина торбешів була ними асимільована, інша ж і донині наполягає на унікальності своєї національної ідентичності.
До речі, їх обряди дуже схожі з помацькими: наприклад, на весілля обличчя нареченої також покривають білими фарбами, правда, макіяж і костюми менш строкаті і кричущі, ніж у болгар-мусульман: в них переважають золотисті, сріблясті і блакитні тони.
Горанці
Горанці - мусульманські жителі південної частини Косово і Метохії, що говорять сербською чи діалектом болгарської мови. У мирні часи вони славилися своїми кондитерськими лавочками, смачною випічкою і затишними маленькими кав'ярнями, але військова операція НАТО мала трагічні наслідки не тільки для сербів, але й місцевих слов'ян-мусульман, багато з яких покинули рідні місця, в тому числі через загострення взаємин з албанцями. Більшість горанців нині проживає у Сербії.
Чорногорці-потуреченці
Ще одна слов'яно-мусульманська спільність. Цікаво, що саме Чорногорія стала єдиною країною на Балканах, що лише частково підкорялась Османській імперії. Незважаючи на те, що і в цьому регіоні ісламізація проводилася не менш інтенсивно, ніж в інших, місцеве населення неодноразово давало рішучу відсіч завойовникам. Так, в 1712 році в битві при Царьов-Лазі 8 тисяч (за іншими даними - 12) чорногорців під командуванням митрополита Даниїла зуміли розбити 60-тисячну турецьку армію, відбувшись при цьому мінімальними втратами.
Зараз місцеві слов'яни-мусульмани не настільки численні і не мають якихось яскравих специфічних звичаїв, на відміну від тих же торбешів і помаків.
Джерело: РУССКАЯ СЕМЕРКА