Учора Сполучені Штати визнали Національну коаліцію сирійських революційних та опозиційних сил. Про це президент США Барак Обама заявив в інтерв’ю телеканалу ABC News. «Ми вирішили, що сирійська коаліція за своїм складом є досить репрезентативною, уособлює різноманітні організації та відображає інтереси більшості сирійців», — сказав Обама. Він також зауважив, що це визнання — «великий крок», який накладає на НКСРОС відповідальність «за забезпечення рівності інтересів усіх партій і дотримання прав людини». Водночас британська газета The Independent повідомила, що країни Заходу вже розробили план втручання в сирійський конфлікт, оскільки він уже досягнув своєї «кульмінації».
«День» звернувся до завідувача відділу досліджень країн Близького Сходу і Азійсько-тихоокеанського регіону НІСД В’ячеслава ШВЕДА і попросив прокоментувати його це рішення, а також наскільки визнання Національної коаліції змінить ситуацію в регіоні.
— Це був очікуваний крок. Однак американці, на відміну від своїх європейських колег — Франції, Великобританії й усього ЄС, — підходили до цього питання дуже ретельно й обережно, — зауважує пан В’ячеслав. — Не так давно Вашингтон мав серйозні проблеми з атаками на американське посольство в Лівії. Тоді там трагічно загинув посол США. Тож для американців було важливим, щоб сирійська опозиція у своєму новому форматі продемонструвала життєздатність і те, що до неї увійшли всі головні сили, які протистоять режимові Асада — не лише сунніти, Брати-мусульмани, а й представники християнських кіл, курдів та інших етнорелігійних груп, які проживають у Сирії.
У перший день, коли цю коаліцію було створено, Держдепартамент США привітав цю подію, але зазначив, що ретельно вивчатиме її та лише потім ухвалить рішення. Всі розуміють, що США — головна сила, яка виступає мотором і від створення цього нового формату, а також від позиції США, матеріальної та військово-технічної допомоги залежить подальший успіх сирійської опозиції.
За час, доки США вивчали ситуацію, повстанці продемонстрували перші серйозні успіхи в боротьбі, і фактично бої вже точаться на підступах до Дамаска. Вони почали збивати бойові літаки й гелікоптери. Це — показник того, що головний козир Асада — ВПС уже не можуть надійно його прикривати.
На мою думку, після визнання США Національної коаліції відбудеться масове визнання НКСРОС як єдиного представницького легітимного органу сирійського народу. Це матиме якісні та вирішальні наслідки для того, щоб ця коаліція була представлена перед усім світом як політична сила, яка спроможна взяти владу в Асада, який остаточно себе дискредитував.
Велике значення мали переговори між держсекретарем США Гілларі Клінтом та міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, а також візит президента РФ Владіміра Путіна до Туреччини, в центрі якого було сирійське питання. Деякі висловлювання російських посадових осіб свідчать про певні зрушення позиції самої Москви. Гадаю, Росію змусять стати частиною вирішення сирійської проблеми, і вона більше не зможе перекривати кисень міжнародній спільноті в усуненні Асада.
Коли говорити про те, яким чином це визнання вплине на ситуацію на Близькому Сході, то багато чого залежатиме від балансу сил і в який спосіб відбудеться «фінал» цієї трагедії. Тобто чи здатні повстанці, які протистоять режимові Асада, на діалог, і чи здатен він мирно залишити свою посаду? Якщо так, то це означатиме, що кривавої розв’язки не буде.
Утім, сирійська криза має ще один дуже небезпечний елемент — хімічна зброя, яку має Башар Асад. Багато аналітиків наголошують на великій імовірності того, що він може використати цю зброю проти повстанців. З іншого боку, вона може перейти до екстремістсько налаштованих структур, подібних до «Аль-Каїди», і результати будуть дуже сумними. Військові сили США, НАТО і низки арабських країн готові сьогодні втрутитися для того, щоб не допустити неконтрольованого розповсюдження цієї зброї.
Руйнація режиму Асада означатиме якісно нову структуру всього Близького Сходу. Де-факто, Сирія сьогодні — епіцентр арабської весни. Падіння режиму Асада означатиме зміну геополітичного балансу на користь тих країн, які перебувають в авангарді трансформаційних процесів, що відбуваються на Близькому Сході. По-друге, значно ослабне Іран, адже режим Асада — його ключовий союзник в арабському світі. Виходячи з цього, Ірану доведеться уважно прислухатися до тих умов, які йому висуває міжнародна спільнота, й підштовхне його до серйозних переговорів з нею.
Ігор САМОКИШ, «День»
Оригінал статті на сайті "Дня"
Матеріали по темі:
24.11.2012 - Сирійська революція: поворотний пункт розвитку
04.04.2012 - Багдадський саміт Ліги арабських держав як дзеркало сучасного стану арабського світу
29.02.2012 - Росія «грає у свої ворота» на сирійському полі
07.02.2012 - Мусульманські організації України виcловили солідарність з сирійським народом
17.04.2007 - В Дамаску відбудеться конференція з проблем мусульманського світу
