ІД − отрута для душі і тіла умми, яка розкладає її зсередини, − В. Швед

Світ лихоманить через терористичні атаки, які здійснюють (або беруть на себе відповідальність за них) угруповання, що позиціонують себе як захисники ісламу, передусім це ІДІЛ. При цьому виконавців жахливих злочинів анітрохи не бентежить той факт, що мішенями все частіше і частіше стають мусульмани, які моляться в мечетях. Особливий цинізм полягає в тому, що ці акції залякування почастішали в священний для мусульман місяць Рамадан.

Які трансформації відбуваються у свідомості послідовника однієї з найбільших світових релігій, що закликає до миру? Що змушує людину, яка вважає себе мусульманином, вбивати і своїх одновірців, і ні в чому неповинних послідовників інших релігій? На якому витку історії в трактуванні Послання було посіяно зерно ненависті і братовбивства?

Саме це стало темою нашої розмови з відомим ученим, доцентом, завідувачем відділу історії країн Азії та Африки Державної установи «Інститут загальної історії» НАН України В’ячеславом Олександровичем Шведом.

− Ви абсолютно правильно сказали − це дійсно витончений цинізм, − зауважив В’ячеслав Олександрович, відповідаючи на запитання про активізацію виступів радикальних груп (а особливо ІДІЛ) саме у Рамадан. − Ті, з дозволу сказати, «лідери», які очолюють і направляють це чудовисько під назвою «Ісламська держава» і виступають нібито від імені найправовірніших мусульман, насправді цинічно зневажають всі священні норми і принципи іслам, в тому числі ті, що в період священного місяця Рамадан потрібно припиняти братовбивчі війни, і взагалі війни, потрібно вести праведний спосіб життя, прощати ближнього, шукати взаєморозуміння і так далі. Дійсно, такі жорстокі удари, як в останні дні, нанесені демонстративно в чотирьох державах…

Ми бачимо, що «Ісламська держава» − це така, я б сказав, військово-політичне угруповання, яке «кочує», орден, який тільки прикривається оболонкою ісламу. А насправді дискредитує фактично ісламський, арабський світ зсередини − так мені бачиться з боку людини, яка займається вивченням ісламського, арабського світу. У неї інші завдання в глобальному плані. У моєму уявленні «Ісламська держава» з її безсердечністю, з її незрозумілою жорстокістю є якимось «творінням сатани», який просто вприснув отруту величезної, руйнівної сили в тіло і душу всесвітньої мусульманської умми для того, щоб розкласти її зсередини.

Так чому ж саме зараз були нанесені ці удари?

− Як мені видається, тут можна виділити кілька факторів. Перше: ці удари були завдані в річницю «Ісламської держави», тобто тим самим підкреслювалося, що це чудовисько набирає силу, що йому не страшні жодні коаліції: ні арабські, ні мусульманські, ні міжнародні, і воно живе за своїми законами і завдає удари там, де бажає, й ініціативу воно утримує в своїх руках. По-друге, мені здається, потрібно звернути увагу на те, що удари нанесені в період, коли фактично в світі закінчуються дуже складні переговори між Сполученими Штатами та Іраном за висновком всеосяжної угоди щодо іранської ядерної програми. А що ця угода дає − вона дає надію всьому мусульманському світу, відкриваються двері для пошуків взаєморозуміння, нормалізації стосунків між Саудівською Аравією та Іраном як провідними лідерами ісламського світу (Саудівська Аравія − лідер суннітського світу, Тегеран − лідер шиїтського світу). Ірану фактично дається можливість стати державою, яка дотримується принципів поведінки на міжнародній арені, в тому числі і в регіоні; тим самим дається поштовх і для внутрішніх перетворень в Ірані на шляху демократизації. Тобто відкриваються можливості для перетворення Ірану на повноправного члена регіону, який не тільки не створює проблеми, а допомагає їх вирішувати. Звичайно ж, це також накладає певні зобов’язання і для арабської сторони, тому що перед арабами теж виникли дуже серйозні, відповідальні завдання, які треба осмислити. Ось недавно в Досі на одному зі щотижневих медіа-форумів (які проводить «Аль-Джазіра»), де збираються провідні інтелектуали всього Близького Сходу, дуже чітко прозвучала думка про те, що арабський світ сьогодні має дуже великі можливості для перетворення на повноправного суб’єкта міжнародних відносин, формується потужний блок арабських держав, але він буде успішним тільки тоді, коли буде прийнята нова парадигма розвитку. Тобто на основі єдності арабів (сунітів, шиїтів, представників інших релігійних та етнічних меншин) арабський світ отримає можливість глибоких внутрішніх перетворень і дозволить скинути з себе ось цю печатку «вторинності», якоїсь дитячої образи, комплексу того, що його «всі ображають, пригнічують, гноблять, намагаються використовувати його довірливість або слабкість». Ще раз повторю − арабський світ сьогодні отримує можливість стати повноправним членом світового співтовариства і взяти на себе свою частку серйозної відповідальності і в близькосхідному регіоні, і в масштабах усього світу. І ось, як мені видається, вістря ударів останніх терористичних актів спрямоване саме проти цієї можливості, яка відкривається як перед сунітами, так і перед шиїтами, і взагалі перед країнами всього близькосхідного регіону.

В’ячеславе Олександровичу, кому ж так вигідно позбавити майбутнього країни близькосхідного регіону? Хто той ляльковод, який рекрутує до лав екстремістів і радикалів виконавців злочинів, використовує їх наївну віру в те, що таким чином йде священна війна за принципи ісламу? Є якась інша, крім озвученої Вами інфернальної («створив Сатана»), версія про те, кому було вигідно створити це злоякісне новоутворення під шкірою ісламу? Хто зацікавлений в тому, щоб не об’єднався арабський, мусульманський світ?

− Знаєте, це дуже важливе і серйозне питання, на яке я, наприклад, не можу знайти відповідь серед маси версій і припущень. Серед інтелектуалів (і арабських, і європейських, і заокеанських) дуже багато різних точок зору, дуже багато версій, у тому числі і конспірологічних − кому це вигідно, хто за цим всім стоїть… Я б насамперед зазначив ті чинники, які сприяли появі та поширенню такого жахливого явища, як ІДІЛ.

Знаєте, в природі є такий феномен, таке явище, як самозаймання. Ось, наприклад, за певних умов, коли стоїть спека, посуха, коли не проводяться якісь профілактичні заходи, не поливаються, що не зволожуються якісь ділянки, може стихійно виникнути пожежа. У цій ролі, мені видається, виступило те, що за останні кілька років були створені і об’єктивно, і суб’єктивно дуже сприятливі умови для виникнення такого явища. Перша передумова − поразка першої хвилі «арабської весни». Це спричинило те, що, на жаль, головний удар було завдано по представникам політичного ісламу помірного штибу, тобто по представникам ісламського демократичного проекту. Це була фатальна помилка тих, хто очолив удар по «арабській весні», і мені видається, що тут велика частка відповідальності лежить на правителях Саудівської Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратів, тих представників аравійських монархій, які угледіли в «арабській весні» смертельну загрозу для себе. Вони завдали удару по представникам помірного ісламу і там, де фактично широке поширення отримували ідеї вассатия, ставали пануючими, тобто це напрям, який звернено вперед, у двадцять перше сторіччя, який намагається об’єднати провідні принципи ісламу (такі, як справедливість, толерантність, повагу і визнання прав релігійних етнічних меншин і багато-багато інших) з кращими досягненнями світової людської цивілізації, з досягненнями нинішньої цивілізації. І тут, саме на платформі цього поміркованого ісламу, арабські країни, на мій погляд, отримали б потужний поштовх для повернення на передові рубежі розвитку своєї цивілізації − фактично, повернення собі тієї значимості, того місця в світі, які займав більше тисячі років тому арабський світ. А зараз цей поділ, це протистояння не просто забирає сили, а отруює душі і сунітів, і шиїтів і прирікає на поразку всі спроби прорватися в передові загони людської цивілізації.

Подивіться, останні удари ІДІЛ в Кувейті, в Ємені − це удари по шиїтської мечеті, що раніше відбувалося в Саудівській Аравії, це спроба загострити, спровокувати посилення ворожнечі між сунітами і шиїтами і назавжди побудувати величезну стіну між ними. А в цілому складається враження, що ІДІЛ хоче ізолювати весь мусульманський світ від решти світової цивілізації, загнати мусульман в гетто, при цьому робиться все, щоб весь світ відвернувся від мусульман, створити їх імідж, як якихось монстрів, від яких можна чекати тільки ніж або чергу в спину (адже невипадково удар був нанесений і у Франції, де 6 мільйонів її громадян − мусульмани, це найбільша за чисельністю і питомою вагою мусульманська умма у складі населення).

Тобто страх можновладців і неуцтво мас породили такого монстра, як ІДІЛ і подібних йому?

− Ви розумієте, яка справа − після удару по помірного ісламу утворився вакуум. Представників політичного помірного ісламу насильно видаляли з політичної арени. Візьміть Єгипет − страшні речі! Тисячі загинули, тисячі емігрували, сотні й десятки смертних вироків, в тому числі і таким видатним людям, як законно обраний президент Єгипту Мухаммед Мурсі. Це викликало не просто колосальний шок у суспільстві, а й розчарування. І не тільки в Єгипті, а взагалі в масштабах всього арабського світу вакуум, що утворився відразу заповнився насамперед радикалами. Це дуже характерне явище не тільки для арабського світу − історія знає, що завжди тимчасові поразки революцій супроводжуються контрреволюцією, посиленням мракобісся, появою і зміцненням різних екстремістських і радикальних течій, що захоплюють молодь абсолютно нереалістичними гаслами, ідеями індивідуального терору − це і ми проходили в своїй вітчизняної історії.

Так, і ще молодь з її юнацьким максималізмом привертає простота і зовнішня «чесність» безкомпромісної, прямолінійної ідеї «порятунку прогнилого світу», і, як їй здається, абсолютна зрозумілість позиції: це − чорне, це − біле, це друзі, а це − вороги, ворогів потрібно знищити… Ніяких угод і виляння − ми, мовляв, бачили, до чого все це призводить…

− Абсолютно правильно! Причому, мені здається, правлячі кола ряду країн проводили дуже короткозору політика. Вони фактично каналізували, сприяли напрямку ось цього невдоволення в русло екстремістських течій, організацій… І це теж дало свій сплеск. А, дивіться ось, до чого призвела політика Саудівської Аравії в Сирії? Фактично з сирійської опозиції були витіснені представники поміркованого ісламу, на їх місце прийшли прихильники радикальних ісламських угруповань, розчищаючи собою грунт для ще більш радикальних угруповань, які формувалися вже, існували в зародку всередині цього суспільства. І ще один дуже серйозний фактор: сплеск, небачений сплеск сунітсько-шиїтського протистояння. Так, звичайно, цьому є історичні причини − ще кілька століть тому, коли існували протиріччя на міжнародній арені між сунітами і шиїтами, але тут додалася ще й цілеспрямована політика правителів. Як, власне, і Тегеран ще при Ахмадінежаді (особливо), і деякі правителі інших країн замість того, щоб проводити серйозні системні перетворення, вирішувати нагальні завдання, сформували образ зовнішнього ворога, щоб розрядити обстановку і дати вихід суспільного невдоволенню: мобілізувати енергію народу, озвучивши, хто є ворог, вселивши, що головне − це його, ворога, перемогти, а все інше додасться. І це, на жаль, дало свій результат. І ось в такій обстановці і виник цей монстр − «Ісламська Держава».

Я не бачу поки чітких, точних відповідей на це питання − як саме це сталося, хто ж, все-таки, стоїть за всім цим. Самий широкий спектр припущень, хто це може бути − Росія («велика бензоколонка зацікавлена ​​у заворушеннях у конкурента»), в самій Росії, природно, панує думка, що за цим стоять Сполучені Штати; є також думка, що це, мовляв, загралися керівники Саудівської Аравії, Катару і так далі, які нібито таким чином намагалися вирішити свої проблеми і, крім того, використовували це (ІДІЛ — ред.) у боротьбі за регіональне лідерство. Але хто б це не був, вийшло так, що цей організм виявився здатний до самовідтворення. І я б навіть сказав так, що ми спостерігаємо ефект Франкенштейна, коли створена істота, це чудовисько, відбилося від рук, втекло від господаря і зажило своїм життям. Так і ІДІЛ зрештою може змести своїх господарів.

А мені іноді здається, що ІДІЛ виник, як якась субстанція, як колонія бактерій в забутій чашці Петрі. Лаборант просто не помив її і через кілька днів виникла ситуація гострої епідемічної небезпеки — субстанція, що виросла, заповнила всю лабораторію…

− Так, абсолютно правильно! А тепер не знають, як загнати цю гидоту назад в пробірку, бо вона вже зажила своїм життям та ще й отримала колосальні ресурси, в тому числі і нафтово-грошові. Знаєте, мене продовжує дивувати ця дивовижна (якщо тут можна вжити це слово) жорстокість, з якою вони проводять свою політику. За всю історію Близького і Середнього Сходу я не пам’ятаю, щоб з такою жорстокістю зверталися не тільки з інакодумцями, з іновірцями, а зі своїми жителями, які «не так» одяглися, «не так» подивилися, «не так» пройшли, не так і не на ту руку сперлися в мечеті… Я не розумію, я відмовляюся розуміти їхні цілі, не бачу, що це дає їм, чому саме така тактика обрана. Після жорстокої страти йорданського пілота, який був живцем спалений, весь арабський світ одностайно висловився про те, що їм не місце на арабській землі, що потрібно всім об’єднатися і ліквідувати цю ракову пухлину, поки її метастази не призвели до смертельної хвороби всього ісламського світу. І мені здається, що поки що ще не пізно, весь арабський світ і керівництво провідних арабських країн повинні повною мірою усвідомити свою відповідальність, а боротьба з ІДІЛ повинна носити комплексний характер і в жодному разі не повинна зводитися тільки до бомбардувань. Це, в кращому випадку, лише обмежить масштаби поширення або уповільнить його. Обов’язково повинна бути якась комплексна робота з, насамперед, внутрішньої політичної реформи.

Скажімо, якщо взяти провідні арабські країни, які сьогодні є безумовними лідерами арабського світу. Та ж Саудівська Аравія. Так, країна демонструє стабільні темпи зростання, так − вона економічно дуже стійка, так − там прекрасний менеджмент, там підготовлені кадри, величезну увагу приділяють освіті (для прикладу − Саудівська Аравія сьогодні спрямовує 25 відсотків свого бюджету на розвиток науки і освіти − порівняйте з 0,8 відсотка в Україні!). І в той же час суспільство повне протиріч, які потрібно знімати. А знімаються вони яким чином? Поки є маса грошей − кидаються чергові порції, десятки мільярдів для того, щоб погасити, збити загострення пристрастей, але не вирішуються внутрішні основи ось цих протиріч.

Тобто ліквідують наслідки, але не причини?

− Так! Причини заганяються всередину, під спід, і рано чи пізно це може «рвонути». Ось це серйозно. Без вирішення цих проблем неможлива серйозна боротьба з ІДІЛ. Мені видається, що це справа не одного місяця і навіть не одного року − тут потрібна дуже серйозна стратегія. І, звичайно ж, як би це не було важко, знайти мужність з обох сторін (і з боку Тегерана, і з боку арабського світу) і йти до порозуміння, нормалізації, знаходження компромісів у тих точках, де стикаються шиїтський і сунітський світ. І Ємен, і Сирія, і Ірак, і Ліван, і в цілому регіон повинні шукати формули взаєморозуміння, формули компромісу, об’єднувати всіх мусульман в рамках однієї світової умми.