Останнім часом все більша кількість вчених займається питаннями ісламської економіки. Незважаючи на те, що економічні питання в рамках ісламу розглядалися вже багато сотень років, в окрему науку вони стали формуватися тільки з середини XX століття. Особливу увагу світової громадськості ісламська економіка привернула в ході розпочатої в 2008 році глобальної фінансової кризи.
У той час як у традиційних банків і страхових компаній виникли проблеми з ліквідністю, що зумовили банкрутство багатьох з них, ісламським фінансовим інститутам вдалося мінімізувати негативний вплив кризи, розширити спектр послуг і навіть продемонструвати зростання галузі. Так, в 2008 році зростання активів 500 найбільших ісламських фінансових інститутів склав 27,6%, досягнувши 639,1 млрд. доларів США, а формуючи список з 25 найбільш прибуткових фінансових установ, відомий міжнародний журнал The Banker вперше сфокусувався виключно на ісламських інститутах.
Цією статтею ми відкриваємо цикл робіт, присвячених питанням ісламської економічної теорії.
Розвиток світового господарства протягом XX століття можна характеризувати як конкурентну боротьбу двох економічних систем - капіталізму і соціалізму. Незважаючи на єдність мети - підвищення добробуту окремої людини і суспільства в цілому, ці моделі використовують методи, що докорінно відрізняються один від одного. З розпадом СРСР Захід проголосив торжество капіталістичної системи, однак стрімкий розвиток Китаю і ряду інших соціалістичних країн є показником того, що соціалізм зберіг свою життєздатність.
Тим не менше, зростання макроекономічних індикаторів, що демонструються прихильниками тієї чи іншої моделі, не завжди відображає реальне поліпшення життя індивідуумів. Капіталізм, акцентуючи увагу на невідповідності необмежених потреб обмеженим ресурсам і визначаючи розвиток суспільства як сукупний ефект досягнення окремими країнами-його членами своїх особистих інтересів, неминуче призводить до колосального розриву в рівні життя різних верств населення. У той же час, підвищення ролі держави в ринковій економіці, обґрунтоване Дж.М. Кейнсом і його послідовниками у відповідь на дедалі частіші системні кризи, здатне лише пом'якшити і на певний час відстрочити прояв негативних результатів. Соціалістична система, у свою чергу, призводить до зниження зацікавленості окремих людей в якості та продуктивності своєї праці і, в решті-решт, до стагнації всього господарства, оскільки знеособлений розподіл створеного валового продукту не враховує реальні потреби суспільства.
Саме до цих недоліків вищеназваних систем апелюють дослідники, що займаються питаннями розробки ісламської економічної теорії. З огляду на специфіку моделі вони представлені переважно фахівцями Ісламського банку розвитку, Ісламського дослідного і навчального інституту, який функціонує при ньому, а також деяких вищих навчальних закладів країн Близького Сходу. Серед них можна виділити таких вчених, як М.У. Чапра, М.М. Сиддикі, М.А. Маннан, М. Ікбал, А. Мірахор, М.А. Зарка, М.А. Ельгарі, М. Обайдуллах, С. Тахір та ін Останнім часом значний інтерес до ісламської економіки стали виявляти західні та російські економісти, в тому числі А.М. Вернадос, Л. Ерріко, Дж. Преслі, Р. Беккін, А. Журавльов, Г. Нурулліна. В Україні, за винятком декількох публікацій (Н. Найми, С. Ткач, Н. Фрон, Є. Сніжко), що носять, головним чином, ознайомлювальний характер, подібні дослідження практично відсутні.
Аналіз історії економічної думки в країнах ісламу дозволяє виділити три етапи її розвитку. Перший (VIII-XV ст.) носив в основному емпіричний характер: філософи Абу Юсуф, Аль-Масуді, Аль-Маварді, Аль-Газалі, Ібн Таймійя, Ібн Хальдун, Аль-Макрізі та ін, в своїх працях детально описували ті чи інші явища в житті суспільства, намагаючись пояснити їх з точки зору історії, економіки і політики. Так, Аль-Газалі (1058-1111) описав проблеми, що виникають при бартерному обміні, зробив висновки про перевагу використання грошей як засобу обміну, підкреслив важливість заборони лихварства і нагромадження багатства в ісламі. Ібн Хальдун (1332-1406) виділив різні стадії розвитку цивілізації, пояснив вплив поділу праці на обсяг виробництва, визначив вартість товару як сукупну вартість витрачених факторів виробництва. Аль-Макрізі (1364-1442) докладно розглянув негативний вплив монополій на ринкові ціни, піддав критиці використання державами дешевих металів у грошовій системі. Поряд з цим, економічні дослідження того часу не були самостійними, а були складовою частиною різних історико-філософських творів.
Після цього етапу послідував тривалий період застою (XVI-середина XX ст.), що виражається відсутністю суттєвих праць у даній галузі. Більш того, в результаті колонізації європейськими державами територій, що раніше входили до складу Арабського халіфату, і що почався тоді процесом європеїзації в Османській імперії, економіка цих країн набула капіталістичних рис.
З середини XX ст. почався третій етап, який характеризується формуванням безпосередньо ісламської економічної теорії. Крах колоніальної системи, зростання самосвідомості в мусульманських країнах, зростаюче протиріччя між мусульманською і західною культурами, прихід до влади проісламських лідерів і партій, надприбутки нафтогазової галузі - все це послужило значним поштовхом до утворення нових інститутів у країнах Близького Сходу.
Синтезуючи трактування різних вчених (М. У. Чапра, М. М. Сиддикі, М. Ікбал, М. Ф. Хан, А. Мірахор), можна визначити ісламську економіку як науку, що вивчає найкраще використання обмежених ресурсів з метою виробництва найбільшої кількості дозволених благ для задоволення суспільних та індивідуальних потреб відповідно до положень шаріату. Крім того, термін «ісламська економіка» може відноситися до народного господарства країни (Іран) або його частини (Судан, Пакистан, Малайзія), стратегія розвитку якої побудована на основі даної концепції.
У чому ж полягає альтернативність ісламської економічної теорії? Стосовно мусульман це, безумовно, можливість вести господарську діяльність у відповідності з шаріатом, чого вони були, по суті, позбавлені в результаті колонізації або анексії немусульманськими країнами. Крім того, це «золота середина» між надмірною абсолютизацією приватної власності при капіталізмі і її практично повним запереченням при класичному соціалізмі. Це не означає, що в ісламі право приватної власності принижується у порівнянні з капіталізмом. Навпаки, у відносинах між людьми право власності визнається і охороняється набагато суворіше: досить згадати покарання у вигляді відсікання пальців або кисті руки за крадіжку. Однак, згідно ісламу, справжнім власником всіх видів ресурсів (матеріальних і нематеріальних) є Аллах, а людина - лише тимчасово уповноважена особа, покликана використовувати довірені їй ресурси на благо всієї громади. Відповідно виникають певні соціальні зобов'язання щодо результатів діяльності (наприклад, закят). Оскільки інтереси соціуму ставляться вище інтересів індивіда, то поняття альтруїзму, партнерства і кооперації домінують над поняттями егоїзму, індивідуалізму та конкуренції, а «невидима рука» ринку замінюється «видимою рукою» держави при розподілі ресурсів і контролі над справедливістю цін.
Дуже важливим моментом є і значна прив'язаність фінансового ринку до реального сектору внаслідок заборони позикового відсотка. Адже саме віртуалізація економічних відносин, викликана незалежністю фінансів, є причиною більшості криз сучасності. Багато дослідників (причому, не тільки мусульманських) стверджують, що орієнтація на реальний сектор зумовлює стійкість ісламських інститутів до глобальної фінансової кризи. Приміром, рентабельність активів пакистанського банку Habib в 2008 р. склала 146%, кувейтської інвестиційної компанії Warba - 65,6%, суданської страхової компанії El Nilein - 37,3%. Зростання активів і депозитів ісламських банків Малайзії в 2008 р. перевищило аналогічні показники звичайних банків у два рази і склало 22,7% і 27,0% відповідно. У той час як чистий прибуток в цілому по банку Ahli United (Бахрейн) скоротився на 13,9%, в його ісламських відділеннях чистий прибуток в 2008 р. виріс до 1,5 млн. доларів США (у 2007 р. ці відділення отримали чистий збиток у 298 тис. доларів США).
Особливості ісламської економічної теорії, які ми будемо розглядати в подальшому, можуть допомогти вирішити ті питання, які зараз стоять перед світовою економікою. Зрозуміло, що далеко не всі навіть в мусульманських країнах горять бажанням розпочати реалізацію її інструментів. Але тут примітна Великобританія, уряд якої поставив за мету перетворити Лондон у центр ісламських фінансів Європи. У 2000 р. Банк Англії разом з Казначейством створили робочу групу з розгляду можливостей і проблем розвитку даної галузі, і в 2003 р. до податкової та регулятивної системи країни було внесено низку необхідних змін. В даний час у Великобританії функціонують п'ять ісламських банків і 17 ісламських відділень звичайних банків (зокрема, Citi Group, Deutsche Bank, HSBC, UBS і ін), а також ісламська страхова компанія Salaam Halal, причому мусульмани становлять лише 3% населення країни. Більш того, британський уряд розглядає можливості емісії ісламських облігацій. Велика увага також приділяється освіті в даній сфері: 55 різних установ пропонують курси з вивчення основ ісламської економіки та фінансів. Таким чином, Великобританія являє собою приклад країни, не тільки толерантної до особливостей віросповідання всіх своїх громадян, а й бажає зайняти позицію провідного світового фінансового центру з урахуванням різних аспектів.
Сейдалі КУРТМОЛЛАЄВ
За матеріалами «Півострів»
Посилання на тему:
Корпоративна соціальна відповідальність та ісламські фінансові інститути
Шаріат-банкінг: українські банки намагаються залучити фінанси мусульманських інвесторів
Ісламська економіка сильніша кризи
А може варто замислитися? Про ісламський банкінг заговорили в Україні
