Світова міграційна криза набирає обертів. Як стверджує Єврокомісія, вона є наймасштабнішою з часів Другої світової війни. У 2015 році через активізацію конфліктів у країнах Близького Сходу та Північної Африки зросло число біженців, що прибувають до Європи. У січні-вересні 2015 їх нараховувалось більш як 351 тис. осіб, майже 200 тис. з яких прибули на судах через Середземне море. За оцінками фахівців, до кінця року приплив мігрантів до країн Євросоюзу може досягти 1 млн осіб.
У ЗМІ ця проблема набула резонансу після того, як в Австрії у вантажівці було виявлено тіло 71 біженця з Сирії. Ще більшого розголосу викликало фото трирічного Айла Курди, маленького сирійця-мігранта, що загинув в корабельній аварії разом з мамою та старшим братиком. За деякими даними, за поточний рік під час спроби дістатися Європи загинули 2,6 тис. осіб.
Наш кореспондент зустрівся зі старшим науковим співробітником Інституту сходознавства ім. Агатангела Кримського НАН України, дипломатом (першим послом незалежної України у Франції) Юрієм Кочубеєм, який люб’язно погодився прокоментувати ситуацію.
— Питання біженців виникало не на порожньому місці, це є вже давня традиція, що велика частина населення Близького Сходу та Північної Африки знаходила собі місце в Європі, насамперед у Франції. Мігранти рушали з колишніх французськіх колоній, вони знали мову і могли спілкуватися. До речі, між поняттями «біженці» та «мігранти» потрібно розуміти різницю: перші прибували лише з тих районів, де йшли бойові дії, де були політичні переслідування.
Нині для міграції є багато причин. Звичайно, це нестабільність на Близькому та Середньому Сході, крім того ще й кризові явища на кшталт Ісламської держави. До неї були інші рухи, які викликали хвилі міграції. Все привело до того, що населення збурилося і кинулося шукати кращого життя. Воно не шукає кращу конституцію чи кращі права. Люди хочуть забезпечення більш-менш пристойного життя і захисту, тому що в цих країнах відбуваються небезпечні процеси. Навіть в Афганістані продовжується внутрішня боротьба, яка вихлюпує певну кількість людей зі своєї країни.
В Сирії нині йде війна. Війна внутрішня, громадянська, міжконфесійна. В цій країні є і шиіти, і суніти, й алавіти. Вони практично ніколи між собою не дружили, проте було терпіння. Ситуація як у Югославії: поки був Тіто, з його силою та авторитетом, республіки якось уживалися. Коли ж в Сирії почала змінюватися влада, яка за часів Асада-старшого утримувалася протягом 29 років, в країні вже не можна було стримувати ситуацію на авторитеті вождя, керівника держави. Плюс ще з’явився цей рух — Ісламська держава.
Фото хлопчика, що загинув, використовується різними політичними силами. Насамперед тими, хто проти біженців, й тими, хто звинувачує Європу у жорстокості. Я думаю, що велика вина в тому, що відбувається, лежить на великих державах. Таких, як Велика сімка, Велика двадцятка. Вони повинні розробити системні реформи в країнах, де відчувається нестача продовольства. А що стосується конфліктів, таких як в Сирії, то їх треба вирішити. Тут всі західні держави і Росія повинні виступати разом. Необхідно загасити внутрішні вогнища, тоді припиниться і наплив біженців.
Як цивілізовано вирішити це питання? Я вважаю, великі держави, насамперед Велика сімка й Європейський Союз, повинні зібратися на конференцію, серйозно обговорити це питання й прийняти спільне рішення. Причому, це рішення повинне стосуватися не тільки людей, що пливуть у човнах чи добрели до Австрії, а й тих, хто мешкає на африканському березі Середземного моря. Ось в чому справа. Треба, щоб там були сильні держави, які б могли перешкодити цьому потоку біженців.
