«Коріння проблеми не в Ісламі»: головний муфтій Білорусі про ІДІЛ, біженців та ксенофобію

Главный муфтий Белоруссии Али Воронович об ИГИЛ, беженцах и ксенофобии
Главный муфтий Белоруссии Али Воронович об ИГИЛ, беженцах и ксенофобии
Главный муфтий Белоруссии Али Воронович об ИГИЛ, беженцах и ксенофобии
Главный муфтий Белоруссии Али Воронович об ИГИЛ, беженцах и ксенофобии
22.12.2015
Оцініть статтю: 
(560 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

Чому європейці бояться Ісламу? Чому ми страждаємо через теракти в Парижі, а не в Пакистані? Що думає Іслам з приводу інших релігій? Чи толерантні білоруси, зокрема мінчани, до мусульман? Про це піде мова в бесіді з головним муфтієм Білорусі Алі Вороновичем.

Останнім часом в очах обивателів Іслам часто виглядає як релігія, яка несе певну небезпеку. Давайте почнемо з офіційної позиції духовних лідерів мусульман стосовно ІДІЛ.

− Загальна позиція у всіх мусульманських вчених однакова: ІДІЛ ми засуджуємо. Часто ІДІЛ порівнюють із середньовічною сектою хариджитів, а їх діяльність Ісламом засуджується. Але такі радикальні ідеї − не чисто ісламське явище. У багатьох релігіях в різні часи виникали якісь угруповання, які здійснювали теракти і влаштовували бунти. Відразу провести аналогії непросто, але, скажімо, акти ірландських або баскських терористів часто прикриваються, зокрема і релігією. Є приклади індуїстського радикалізму, коли спалювали мечеті і вбивали мусульман. Тобто важливо розуміти, що у такого екстремізму коріння не ісламське, а соціальне, психологічне та економічне. А взагалі Іслам − це миролюбна релігія. У світі близько 1,5 мільярди мусульман, і все це мирні орачі і пекарі, які займаються своїми справами і не лізуть в політику. Так, є угруповання, підтримувані якимись ідеологами. Тільки я вважаю, що ці ідеологи самі далеко не віруючі люди, а швидше роблять це все в політичних цілях.

Люди, які за цим стоять, можливо, міркують в політичних і економічних категоріях, але ті, хто йде на смерть, думають категоріями релігійними. Як гадаєте, чому так виходить?

− Смертники і ті, хто їде простими бійцями в ІДІЛ, − це фанатики. Як правило, це молодь, яка легко ведеться на пропаганду. У мене є певний досвід спілкування з людьми з досить радикальних угруповань − безсумнівно, більш мирних, ніж ІДІЛ, але все-таки радикальних, які відмежувалися від традиційного Ісламу і рухаються в іншому напрямку. І їх всіх об’єднує декілька ключових ознак: ні в кого немає вищої освіти, вони часто неофіти, у яких немає традиційних уявлень з родини про те, що таке Іслам, і вони йдуть за тією інформацією, яка трапилася їм першою. Ніхто з них не служив в армії, зате майже всі побували в місцях позбавлення волі. Є й загальні психологічні риси − скажімо, зарозумілість і бажання якось піднятися над іншими людьми.

Але ж пропаганда щось їм обіцяє і посилається при цьому на Коран.

− Вважаю, що просто виривають фрази з контексту − напевно, обіцяють рай. Але за всіма заповідями Ісламу вбивство дітей, жінок і мирних жителів заборонено. Тому, якщо ти підриваєш мирних людей, тебе чекає пекло. Звичайно, Іслам не пацифістська релігія. Якщо на мусульманську країну або сім’ю нападають, чоловік повинен їх захищати, але захист має бути адекватним і стосуватися тільки агресорів. Їхати в Париж і вбивати мирних жителів заборонено, а вбивство − один із найстрашніших гріхів. Можна, напевно, вирвати якісь фрази з контексту і щось прибрехати, як це, мабуть, і роблять в цілях пропаганди. Але вільні тлумачення в Ісламі теж засуджуються, бо треба брати тлумачення поважних вчених і спиратися на них, а ні в якому разі не тлумачити самостійно.

Після терактів мусульмани всього світу робили заяви про те, що ні вони, ні їхня релігія не мають ніякого стосунку до ІДІЛ. Як вам здається, мінські мусульмани відчувають якусь дискримінацію у зв’язку з терактами?

− У Мінську близько 10 тисяч мусульман: є ті, що дотримують релігії, і ті, що не дотримуються − дуже різні люди. Звичайно, серед них я жодного разу не зустрічав нікого, хто б виступав на підтримку ІДІЛ. І в цілому мені здається, що в Мінську все дуже спокійно: теракти в Європі на житті мінських мусульман особливо не відображаються. Принаймні, я не чув, щоб хтось скаржився, що дискримінації не було, а зараз з’явилася. Скажімо, влаштуватися на роботу за неслов’янської зовнішності завжди було складніше − ці проблеми як раніше були, так і тепер є.

Тобто ви хочете сказати, що мінчани не такі толерантні, як прийнято вважати?

− Так, існує побутова ксенофобія. До нас якось приходив соціолог, у якого була дисертація про толерантність білорусів, зокрема стосовно мусульман. Там було серйозне соціологічне дослідження, яке показало, що на прямі запитання «чи толерантні ви» і «як ви ставитеся до представників інших релігій» всі відповідають, що вони, звичайно, толерантні й до інших релігій ставляться добре.

Але коли йдеться про питання на так звану соціальну дистанцію, на кшталт «Хотіли б ви, щоб ваші сусіди були мусульманами?» або «Чи видасте ви дочку заміж за мусульманина?», то відповіді стають зовсім іншими. Тому в Мінську побутова дискримінація є, але мені не здається, що це відбулося в останній час. Ну ось їхав я з родиною в електричці, і мені там нагрубили − обурювалися, мовляв, наїхали тут. А те, що мої предки живуть тут уже 600 років − це вже інше питання.

І все-таки, якщо повернутися до нашої розмови про миролюбність Ісламу, скажіть, яка офіційна позиція з приводу інших релігій?

− Іслам визнає свободу вибору релігій і добре ставиться до всіх релігійних напрямів. Коли в перші століття Ісламу існував істинний халіфат, то на його території проживали й іудеї, і християни − і всі мали право сповідувати свою релігію. Навіть якщо звернутися до історії: коли євреїв стали переслідувати в Іспанії після реконкісти − куди вони бігли? У Північну Африку, де були мусульмани. Якби Іслам не займав такої позиції стосовно інших релігій, то в Єгипті не залишилося б коптів, адже їх там близько 15%. У Лівані − половина християн, у Сирії християни − теж значна частина населення, в Ірані зберігся прошарок зороастрійців, а в Індії, яка майже тисячу років була ісламською, досі майже всі індуїсти.

Але при цьому в Саудівській Аравії або Пакистані ніби є випадки покарань за перехід в іншу релігію.

− Тут треба розділяти, де є переслідування інших релігій, а-де переслідування переходу мусульман в інші релігії. Ні в Пакистані, ні в Саудівській Аравії ніколи не переслідуються представники інших релігій. З іншого боку, в мусульманському законодавстві дійсно є покарання за перехід з Ісламу. Але навіть за законами шаріату віровідступництво, так само як, скажімо, перелюбство, карається тільки на території конкретної держави. І вже звичайно, в Білорусі такі питання взагалі не актуальні, люди спокійно переходять з Ісламу в інші релігії і точно так само приходять з інших релігій в Іслам.

Тобто для Білорусі всі ці питання неактуальні?

− Думаю, що більшою мірою це актуально для Європи, але взагалі страждають найчастіше саме мусульмани. Звичайно, події в Парижі − це трагедія. Але ж переважна більшість терактів відбувається не в Європі, а в Пакистані, Афганістані, Іраку − майже щодня там вибухи на ринках. Інший момент, що в масовій свідомості європейців ці теракти не такі страшні, як ті, що відбуваються в Європі.

Вам не здається, що це просто питання більшою ідентифікації себе з тим, хто ближче? Скажімо, теракт, що стався в Парижі, справляє на нас більше враження, ніж якби він стався в Новій Зеландії?

− Ні, я думаю, що для європейця життя європейця дорожче, ніж людини, загиблої в Африці. Це проблема світогляду. Коли в Парижі була історія з «Шарлі», то туди злетілися президенти безлічі країн, а коли в Пакистані в школі вбили 200 дітей − ніхто не прилетів.

І як ви вважаєте, чому це відбувається?

− Коріння всього цього ще в історії. Візьміть будь-який шкільний підручник, і ви побачите, що історія там дуже европоцентрична. Про історію Франції та Англії − половина підручника, а про Арабський халіфат — дві години навчального часу.

Але хіба історія, яку викладають в арабських країнах, не арабоцентрична? Так само, як і американські підручники американоцентричні.

− Ні, в арабських країнах історія теж европоцентрична. На жаль, так і є. Мусульманська цивілізація зіграла дуже значиму роль у розвитку багатьох наук: алгебри, фізики, астрономії, медицини, хімії, але це рідко згадується в шкільних підручниках. Все це пішло ще з часів хрестових походів, коли почалися спроби християнського світу завоювати частину світу арабського. І одразу почалася інформаційна війна, тобто спроби принизити значення ісламської цивілізації. Потім був період колонізації, коли багато хто прагнув стерти пам’ять про досягнення мусульман.

Тобто ви говорите про те, що культурне протистояння є?

− Я б не називав це протистоянням, а то ви скажете, що воно виправдовує тероризм. Навіть якщо існує якесь нерозуміння, не можна цим виправдати людські жертви. Я веду до того, що і європейці повинні розуміти, що в світі склалася несправедлива економічна система, яка призводить до безлічі проблем. Наприклад, якщо я працюю фермером в Німеччині, то отримаю в сто разів більше, ніж люди, які працюють фермерами в Афганістані.

Ну, або в Білорусі.

− Так, або в Білорусі, або в Парагваї. Але ж ми стверджуємо, що гроші − це міра вкладеної праці, а виходить зовсім не так. Такий розподіл благ є однією з причин масової міграції, бо будь-яка людина прагне жити краще. І ось люди на гумових човнах переправляються в Європу, і всі ці мігранти, не розуміючи європейського культурного середовища, скоюють злочини і створюють проблеми. Але все-таки корінням все це йде в несправедливу систему розподілу економічних благ. Тому перш ніж боротися з мігрантами і будувати паркани, можливо, варто подумати про те, як побудувати більш справедливу економічну систему.

Є інформація про те, що Кувейт, Саудівська Аравія та Арабські Емірати взагалі не приймають біженців з Сирії.

− Так, не прийняли жодного. Взагалі легше отримати громадянство на Місяці, ніж в Саудівській Аравії. Але ж ніхто і не говорить, що несправедлива система розподілу ресурсів стосується тільки Європи. Ні, країни Перської затоки підняли свій рівень життя за рахунок нафти. І це теж загальна проблема нерівності. Можливо, європейці все ж частіше замислюються про це, ніж багаті арабські країни.

А як вам здається, чому політичні та економічні інтереси терористичних організацій на цьому етапі історії прикриваються саме Ісламом?

− Я думаю, що хтось розклав карти й Іслам виявився найзручнішим. Справа і в території, і в бідності, і у великій кількості молоді, і в нестабільності політичної ситуації. Коріння проблеми не в Ісламі, погана ситуація, яка навколо нього склалася. Згадуючи класиків, варто сказати, що базисом все-таки є економіка, а все інше, зокрема і релігія у цьому випадку, − тільки надбудова.

Джерело: citydog.by 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.