Бошняки-мусульмани — єдина слов’янська етнічно-лінгвістична група, яка сповідує Іслам

Бошняки-мусульмани — єдина слов’янська етнічно-лінгвістична група, яка сповідує Іслам
Боснія-Герцеговина
Бошняки-мусульмани — єдина слов’янська етнічно-лінгвістична група, яка сповідує Іслам
Доцент кафедри арабістики МАУП Олександра Олійник
Бошняки-мусульмани — єдина слов’янська етнічно-лінгвістична група, яка сповідує Іслам
Боснія-Герцеговина
Бошняки-мусульмани — єдина слов’янська етнічно-лінгвістична група, яка сповідує Іслам
Бошняки-мусульмани — єдина слов’янська етнічно-лінгвістична група, яка сповідує Іслам
Бошняки-мусульмани — єдина слов’янська етнічно-лінгвістична група, яка сповідує Іслам

Під час V Міжнародної молодіжної літньої ісламознавчої школи, робота якої тривала впродовж тижня в Національному університеті «Острозька академія», свої змістовні доповіді представило чимало як вже знаних науковців, так і їхніх колег, що лише розпочинають свій шлях у науці.

Серед них і виступ доктора філософії в галузі міжнародних відносин, доцента кафедри арабістики МАУП Олександри Олійник. Вчена розглядала феномен появи Ісламу на території сучасної Боснії і Герцеговини в історичному контексті, а також розкривала роль цієї релігії як ключового фактору формування національної ідентичності слов’ян-мусульман. Не залишився поза межами доповіді і сучасний стан Ісламу в цій державі.

Наводимо фрагменти виступу (повний текст якого буде оприлюднено в черговому номері альманаху «Аль-Калям») з деякими скороченнями:

Загадкова і мало знайома балканська країна Боснія і Герцеговина, що з’явилася на політичній карті Європи відносно недавно (у 1992 році), представляє для нас особливий інтерес, оскільки подібно до України поєднує в собі тюркські і слов’янські, ісламські і християнські начала.

Колишня республіка соціалістичної Югославії, а нині самостійна держава Федерація Боснії і Герцеговини є другою європейською державою після Албанії, де значна частина місцевого населення (половина і більше) традиційно сповідує Іслам, і єдиною у світі, в якій однією із титульних національних груп є слов’яни-мусульмани. Масове прийняття Ісламу місцевим населенням є одним із найважливіших явищ в історії Боснії і Герцеговини, що призвело до створення певної боснійської мусульманської ідентичності і до профілізації нації боснійців.

Кілька поколінь істориків намагалися пояснити причини навернення. Мусульманські письменники поширення Ісламу вміщували в ідилічні рамки стабільності, процвітання, гуманності і довговічності Оттоманського правління. Згідно з цією точкою зору, прийняття Ісламу здійснювалося без будь-якого тиску, з акцентом на соціальну і релігійну свідомість громад і представлялося як благословення і благодать для тих, хто йде правильним шляхом. Проте деякі християнські автори мають іншу точку зору.

Іслам почав поширюватися у Боснії ще до ії остаточного потрапляння під вплив Османської імперії, вплив якого посилився під час правління султанів Мехмеда I (14131421 рр.), Селіма I (15121520 рр.), Сулеймана Пишного (15201566 рр.), тобто в ті часи, коли Османська імперія була на вершині свого розквіту.

Існує розхоже твердження, що нібито балканські народи приймали Іслам винятково під тиском турецької влади з метою звільнитися, наприклад, від сплати податку  джизьї, який стягувався з усіх немусульманських народів Блискучої Порти. Однак такий підхід до кінця не пояснює того, чому все-таки народами, де був прийнятий Іслам, він був збережений навіть після падіння останнього мусульманського халіфату. Очевидно, що адаптації до Ісламу сприяли і деякі місцеві особливості народної духовної культури.

Однією з імовірних причини масового навернення в Іслам у середньовічній Боснії було те, що поширені на той час адепти богомильства зазнавали надзвичайних утисків і гонінь з боку боснійського короля та духовенства. Це змусило їх шукати захисту в Османів. У своїй вірі вони мали дуже багато точок перетину з Ісламом. Як от, наприклад, відкидали поклоніння Марії, інститут хрещення і всіх видів духовенства. Вони вважали ідолопоклонством ікони, статуї і зображення святих, а також мощі. Їх храми були скромними і простими. Вони не сприймали церковні дзвони. Подібно до мусульман вірили, що Ісус не був розіп’ятий особисто. Уникали алкоголю і прагнули до певного аскетизму, молилися п’ять разів на день. Часто опускались на коліна для висловлення подяки Богу. Тому можемо стверджувати, що ідеї Ісламу були для них досить органічними.

В період між створенням Боснійського (1463 р.) і Біхачського Санджаків (1592) пройшло 129 років. Населення Боснії поступово переходило в Іслам. Навернення прискорювався і в Герцеговині. Збереглися записи ченців від 1509, які показують, що багато православних християн охоче прийняли Іслам, на що вплинули погана церковна організація, велика кількість богомилів і криптобогомилів в цій області, а також вплив міст в інших частинах Боснії.

Чим же ще можна було пояснити таке масове навернення населення в Іслам?

Прийняття Ісламу забезпечувало кращий статус у суспільстві, були відкриті можливості для просування та освіти. Велика кількість боснійців обійняла керівні посади в Оттоманській адміністрації, армії тощо. Яскравим прикладом є Мехмед-паша Соколович.

Всі серйозні дослідники цього явища відкинули теорію насильницького навернення боснійського населення в Іслам. У сучасній історіографії, в результаті досліджень первинних документальних джерел, склалася думка про те, що перехід в Іслам був складним, ненасильницьким і тривалим, обумовленим цілою низкою причин. Так само відкидається і теорія переходу дворянства в Іслам тільки з метою збереження власності.

Мусульманська більшість формувалася протягом більше ніж 150 років (до першої половини XVII століття). Без сумніву, коріння масового навернення в Іслам в Боснії слід шукати в конкретній релігійній ситуації до османського періоду.

Так склалося, що боснійські слов’яни-мусульмани аж до початку 1990-х років не мали власної повноцінної державності. Відразу після Першої світової війни і падіння Австрійської імперії мусульмани-босняки опинилися у складі Королівства Сербів, Хорватів і Словенців під суворим пресингом великосербського націоналізму.

Майже півстоліття комуністичного панування призвели до значної секуляризації мусульманського населення Боснії і Герцеговини. Близько 10% населення перед війною 1990-х років вважали себе атеїстами, агностиками або «деїстами». Більшість же мусульман обмежували релігійну практику ходінням у мечеть у великі свята, а також виконанням таких обрядів як обрізання та ім’янаречення немовлят, весілля і похорони.

У нинішній незалежній Боснії-Герцеговині мусульмани становлять, за різними оцінками, від 58% (дані UNDP за 2002 рік) до 40% (дані ЦРУ) всього населення країни, що нараховує 4,5 млн осіб.

Боснія і Герцеговина є світською державою без державної релігії. Держава визначила свої відносини з церквами і релігійними організаціями у «Законі про свободу релігії і правовий статус церков і релігійних організацій в Боснії і Герцеговині», який був прийнятий в 2004 р. Закон передбачає свободу віросповідання, затверджує правовий статус церков і релігійних громад і встановлює відносини між державою і релігійними громадами. У 2006 році католицька церква, а в 2008 році і Сербська православна церква підписали базові угоди з державою, в той час як ісламські спільноти Боснії і Герцеговини тільки готуються підписати аналогічну угоду.

Основною мусульманською організацією в країні є Ісламська спільнота Боснії і Герцеговини (ICБГ, Islamska zajednica u Bosni i Hercegovini, Zelenih beretki, англ. Islamic Community in Bosnia and Herzegovina; www.rijaset.ba). Вона є незалежною в регулюванні своєї діяльності (ритуали, ісламська освіта, розподіл ісламських пожертвувань, видавнича діяльність, благодійність і т. д.), може керувати своїм майном і фінансується в основному через членські внески, закят та ін.

Крім ICBH існують також порівняно невеликі місіонерські, культурні, наукові, студентські, жіночі організації тощо. Найбільшою благодійною організацією є Мусульманське благодійне товариство «Мерхамет» (Muslimansko dobrotvorno drustvo «Merhamet», англ. Muslim Charitable Society «Merhamet»), створене ще в 1913 році. Можна виділити також дві жіночі організації: Жіночий освітній центр «Нахла» (Zenski edukacioni centar «Nahla»; www.nahla.ba) і Жіноча освітня організація «Kewser» (Zenska edukaciona organizacija «Kewser»; www.kewser-zehra.com. ba).

Більшість мусульман-боснійців суніти. Історично у країні відігравали велику роль суфійські тарікати. Існує також шиїтська громада і братство бекташійців, яке у вченні і практиці далеко відійшло від традиційного Ісламу. У країні сім місцевих муфтіятів. Верховний муфтій  доктор Мустафа Церич.

Звичайно, Іслам для боснійців  це насамперед критерій їхньої національної ідентичності. Адже по суті такі народи колишньої Югославії як серби, хорвати й боснійці відрізняються між собою лише віросповіданням: православним, католицьким і мусульманським відповідно. Так драматично склалося, що в основі війни 19921995 рр. був саме релігійний фактор. Результати цієї трагедії  геноцид 8 тис. мусульман у Сребрениці, руйнування мечетей Фархадіє та Арнаудіє у Баня-Луці, занесених у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО  ще довго залишатимуться відкритою раною у пам’яті мусульман Боснії і всього світу. Але саме ця війна водночас і викликала значний сплеск інтересу до Ісламу у країні, передусім серед молоді. І сьогодні помітна тенденція до поглиблення цього інтересу.

Чимало аналітиків вважає, що Боснія і Герцеговина та спосіб збереження традиції і розбудова сучасного демократичного суспільства в ній можуть стати певним зразком для інших держав із значною ісламською більшістю, зокрема балканських, які прагнуть інтегруватися до ЄС, як Албанія, Косово, Македонія та Туреччина.

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.