Фахівці в галузі релігієзнавства, соціології, політології, державні управлінці та спеціалісти в багатьох інших суміжних сферах діяльності з великою цікавістю зустріли результати традиційного дослідження Центру Разумкова «Особливості релігійного і церковно-релігійного самовизначення громадян України: тенденції 2000–2021 рр.». Воно вийшло на початку лютого та було презентовано у Києві.
Цінність цієї роботи полягає в її масштабності й унікальності, що дозволяє не тільки користуватися глобально препарованим матеріалом, а й на його базі аналізувати дані якісно, широко розуміти ситуацію та робити об’єктивніші висновки та прогнози щодо подальших суспільних процесів, на які впливають релігійні чинники. Іншою особливою рисою дослідження є його довготривалість, що дозволяє вивчати складні соціальні процеси в динаміці.
За соціологічними викладками, діаграмами та цифрами ховаються не тільки сухі статистичні дані про кількість вірян чи релігійних організацій, структуру релігійної мережі, а й чимало іншої інформації: про стан справ у релігійній сфері, симпатії чи антипатії людей до реакцій на актуальні події, проблеми та конфлікти.
Стаття дніпровського дослідника Павла Федосова — спроба аналізу поточної ситуації щодо ісламу та мусульман в Україні. Скільки мусульман в Україні, як до ісламу та мусульман ставляться на державному та суспільному рівні, скільки мусульман захищає Україну в лавах ЗСУ, який внесок мусульман у розвиток міжрелігійних стосунків — про це все в матеріалі «Іслам і мусульмани в Україні в контексті останнього дослідження центру Разумкова».
Українці і їх ставлення до релігії. Іслам в Україні
Іслам друга за чисельністю послідовників релігія в Україні.
Іслам для України не є чимось неприроднім і чужим. Поява ісламу та мусульман на українських землях зумовлена розташуванням України на межі двох цивілізацій — християнської та ісламської. Безперечно, вплив цивілізаційного та історичного факторів зумовив наявність сотень тисяч мусульман в Україні й сьогодні. Ще одним фактором поширення цієї релігії в нашій країни є соціально-культурне середовище, основа якого — релігійне світосприйняття. Це, своєю чергою, сприяє розвитку та функціонуванню різних релігійних вірувань, у тому числі ісламу.
Можливо, для когось це стане відкриттям, але згідно з результатами дослідження українці є переважно побожною нацією з традиційною, консервативною культурою. 7 із 10 громадян України вірять у Бога, і цей показник залишається досить статичним останні два десятиліття.
Протягом усього періоду досліджень «українське суспільство демонструє досить високий рівень релігійності: зокрема, станом на кінець 2010 р., порівняно з 2000 р., число громадян, які визнають себе віруючими, зросло з 58 % до 71 %. Надалі, впродовж 2010–2020 рр. частка віруючих серед дорослих громадян України становила в середньому 70 %. Наразі вона становить 68 % опитаних. Близько половини українців відвідують богослужіння. Цей показник майже не змінюється з 2000 року». (1)
Україну ніяк не можна назвати країною невіруючих. Не вірять у Бога лише 8,5–9 % населення, серед яких 3,5–4 % атеїстів і 5 % просто невіруючих, тобто абсолютна меншість населення. Ці дані підтверджуються Хосе Казановою, старшим науковим співробітником Берклійського центру релігії, миру та світових справ, що проводив дослідження українського релігійного середовища останніми роками. За його даними в Україні тільки 6–7 % людей не вірять у Бога. (2)
Крім певних світоглядних, культурно-ціннісних орієнтацій ці показники показують місце України за рівнем релігійності серед інших країн світу. Зокрема, в Європі Україна входить до «вищої ліги» релігійних націй, де лідером є Польща з 86 % побожного населення. Наприклад, частка релігійних громадян у Данії, Чехії та Естонії становить 7–8 %. (3)
Можливо, ці дані будуть корисні для тих, хто активно нав'язує та просуває в українське суспільство культурні та соціальні форми, невластиві українській нації.
Свобода віросповідання та релігійна толерантність
В Україні мусульмани можуть спокійно без перешкод сповідувати свою релігію та створювати власні організації. Відповідно до отриманих даних, більшість населення країни — православні християни, але казати про домінування якоїсь однієї релігії чи деномінації не варто, і це підтверджують дані дослідження Центру Разумкова. Аналізуючи релігійне середовище в нашій країні, Хосе Казанова пише: «Україна — унікальна держава в Європі, яка не відповідає моделі, де домінує одна релігія (рідко дві конфесії — католицька і протестантська), а інші менші деномінації толеруються. В Україні ситуація є ближчою до американської: існує багато різних деномінацій і жодна з них не є панівною». (2)
Результати дослідження дозволяють припускати, що віднесення себе частиною громадян до певної релігії чи конфесії, насамперед християнства, православ’я, пов’язане більшою мірою з соціокультурною чи етнічною ідентичністю, ніж із власне релігійною.
Згідно з даними дослідження, відносна більшість (38 %) опитаних переконані в тому, що влада ставиться однаково до всіх релігійних організацій в Україні; 17 % — що є церкви, до яких влада ставиться краще, ніж до інших, а 8 % — що влада вивищує одну церкву на противагу іншим. Порівняно з минулим роком частка тих, хто вважає, що влада ставиться однаково до всіх релігійних організацій, зросла на 17 %, що є найвищим показником за весь період моніторингу. (1)
Ці дані дають розуміння, що в Україні створено як з боку держави, так і суспільства сприятливе середовище для всіх релігійних учень та організацій, зокрема для вільного визнання ісламу та функціонування мусульманських організацій.
Ситуація з релігійним плюралізмом в Україні кардинально контрастує як зі станом релігійної свободи в окупованих Росією регіонах України, так і в самій Росії, де переслідуванням, у тому числі кримінальним, піддаються представники деяких мусульманських і християнських груп.
Скільки мусульман в Україні?
Як стверджує Вікіпедія, у 2017 році кількість мусульман в Україні становила 1–2 млн осіб. Цифру у 2 млн віруючих мусульман називає також керівник одного з мусульманських об’єднань України, муфтій Духовного управління мусульман України Ахмед Тамім. Правда, він зізнається, що цифра умовна, бо підрахунок вірян у підпорядкованій йому організації не ведуть. (4)
Хоча соціологічні дослідження не є абсолютно точними при обчисленні, як, наприклад, перепис населення, але все-таки дають більш-менш прийнятні дані про кількість мусульман в Україні. Відповідно до даних дослідження Центру Разумкова в Україні у 2021 році до мусульман віднесли 0,2 % громадян (2010 — 0,9 %, 2014 — 0,2 %, 2019 — 0,1 %, 2020 — 0,5 %). У перерахунку (на грудень 2021 р. Держстат оцінював кількість населення України в 41,208 млн осіб) це становить 82 000 осіб. Навіть якщо врахувати статистичну похибку, кількість мусульман в Україні після 2014 року не перевищувала 200 тис. осіб.
Можливо, до загальної кількості українських мусульман з метою збільшення чисельності та, відповідно, впливовості деяких організацій записують іммігрантів. Але, порівнявши дані Державної служби міграції України про кількість іммігрантів і їх національний склад, ніяк не отримаємо фантастичну цифру в мільйони мусульман. (5, 6)
Також треба додати, що на значне зменшення кількості мусульман в Україні вплинула окупація РФ у 2014 році частини територій України, де історично і проживала більшість послідовників ісламу. Це фіксує та пояснює результати цього дослідження.
Релігійна мережа мусульманських організацій в Україні
Виходячи з даних моніторингу Центру Разумкова та приблизної кількості мусульман у 150 тис. осіб (з урахуванням статистичної похибки) та наявних даних про кількість зареєстрованих релігійних організацій мусульман в Україні на 2021 рік (291 організація, за даними Державної служби України з етнополітики та свободи совісті), можемо констатувати високий рівень організованості мусульман України: близько 500 вірян на одну організацію. У християн цей показник становить близько 820 осіб на 1 організацію.
До того ж у мусульман України крім суто релігійної є ще одна форма об’єднання та організації — громадські організації. І треба зазначити, що впливовість цих організацій, їх розгалуженість і масовість часто перевершують духовні центри та управління. Серед таких організацій — ГС «Всеукраїнська асоціація «Альраід», Ліга мусульманок України, Конгрес мусульман України, Асоціація мусульман України.
Отже, можна зробити висновок, що в Україні діє добре розвинена релігійна мережа мусульманських організацій, що за доступністю та поширеністю серед вірян навіть перевершує можливості християнських організацій.
Оцінка українцями міжрелігійних відносин у країні. Ставлення до ісламу
58 % респондентів зазначають, що відносини між вірними різних церков і релігій у місцевості, де вони живуть, спокійні. Ще 11 % зазначили, що вони є дружні, лише 3 % — що вони є конфліктні, і лише 5 % — що вони напружені.
За даними моніторингу, українське суспільство демонструє досить високий рівень толерантності до різних релігій. Так, переважна більшість громадян, 76 % (як і 2000 р.), вважають: «будь-яка релігія, що проголошує ідеали добра, любові, милосердя й не загрожує існуванню іншої людини, має право на існування» (47 %), або «всі релігії мають право на існування як різні шляхи до Бога» (29 %). І лише близько п’ятої частини опитаних підтримали твердження, що «істинною є лише та релігія, яку я сповідую» (8 %), або «право на існування мають лише традиційні для нашої країни релігії» (14 %) — сума цих відповідей практично не змінювалася, коливаючись у діапазоні 20–22 %.
Дуже важлива в цьому дослідженні не тільки фіксація статистичних даних, кількісних показників, а й якісного стану, характеру відповідей. Результати, отримані у фокус-групах, переконливо це доводять. Ось відповідь, чоловіка (26 років, вірянин УГКЦ, західний регіон): «Дехто з мусульман воюють за Україну — чому ні? І вони мають громаду, живуть і працюють в Україні, мають бізнес».
Щоправда, в цю досить позитивну картину не вписуються дані щодо ставлення до протестантизму, ісламу та юдаїзму. Загалом по Україні частка тих, хто ставиться позитивно, і тих, хто ставиться негативно до цих конфесій, приблизно однакова. У західному регіоні респонденти частіше вважають, що право на існування мають тільки традиційні для нашої країни релігії. Саме такі уявлення можуть обґрунтовувати більш виражене, ніж в інших регіонах, негативне ставлення на заході країни до протестантизму, ісламу та юдаїзму. Але найбільш конфліктогенними, на думку громадян, є відносини між двома православними церквами: Православною Церквою України та Українською православною церквою (Московського патріархату). Щодо останньої негатив висловлюється тут громадянами частіше, ніж у ставленні до будь-якої іншої релігійної організації в Україні. (1)
Аналіз ставлення українців до ісламу дозволяє визначити кілька причин, що з великою ймовірністю формують негативні оцінки. Можливо, головною причиною недовіри та страху, що є головними маркерами негативної реакції, є ксенофобія — як внутрішня, так і культурна. Іншим різновидом такого страху є ксенофобія лавкрафтіанського типу, тобто боязкість узагалі невідомого та незнайомого. Саме такими незнайомцями виявляються для жителів традиціоналістичного консервативного Заходу України мусульмани.
Друга причина походить з реакції українців на інформацію ЗМІ про іслам і мусульман. Стереотипи, фейки, непрофесійність систематично створюють демонічний образ ісламу. З одного боку, подібною діяльністю зайнята Російська Федерація, що веде війну з Україною в тому числі в інформаційному полі. Інформаційні атаки покликані розхитати релігійний мир в Україні. З іншого боку, Кремлю в цьому допомагають і в Україні. Намагаючись утримати монопольне становище в системі державно-релігійних відносин, один із духовних центрів мусульман періодично звинувачує інші ісламські організації України та окремих мусульман у радикалізмі та екстремізмі. Безумовно, така діяльність формує в українців негативний образ ісламу та мусульман. (7)
Ще однією, на мою думку, причиною є політично аморфна орієнтація, соціальна та культурна автаркія більшості мусульман України. Якщо бути чесними, то однозначну і послідовну патріотичну позицію українських мусульман демонструє тільки муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов — цю особливість виявив та описав у своїй статті український ісламознавець Михайло Якубович. Ісламська спільнота на публічному рівні особливого інтересу до теми агресії Росії проти України не виявляла, й певною мірою пояснити це можна релігійною демографією: чимало мусульман України, особливо Києва — це іноземці. Мусульмани України здебільшого лишаються російськомовними, й в Україні нема жодної мечеті, де постійно читають проповіді українською мовою. (8)
Ба більше, деякі лідери ісламських організацій звинувачували українських мусульман, що встали зі зброєю в руках на захист Батьківщини від агресора, в тероризмі чи блокували створення військових підрозділів із мусульман, кримських татар. Тут уже мова не про нейтралітет, а пряму підтримку політики країни-агресора. (9, 10)
Така ситуація сприймається негативно українським суспільством, і про це свідчать дані моніторингу Центру Разумкова. На питання, які релігійні організації можна забороняти в Україні й чому?», були отримані такі відповіді: «Це припустимо у випадках, якщо релігійне об’єднання є тоталітарною сектою, повністю контролює, підкорює своїх вірних, здійснює на них небезпечний психологічний вплив (67 %); практикує жорстокі релігійні обряди, що загрожують життю та здоров’ю громадян (65 %)% проповідує людиноненависницькі ідеї (59 %); закликає до насильницьких дій щодо представників інших релігій (50 %). Ще 38 % називають як причину публічну підтримку релігійними об’єднаннями політики країни-агресора і 37 % — порушення ним законів України.
Українські мусульмани та соціальне служіння
Проаналізувавши характер відносин і ставлення в суспільстві до мусульман, крім негативних моментів варто відзначити й позитивні явища та процеси. Як було сказано вище, рівень довіри й недовіри до мусульман, їхніх організацій та релігії в Україні приблизно рівний. Що саме викликає позитивні почуття і ставлення?
Українці вважають, що соціальне служіння посідає провідну або важливу роль у діяльності релігійних організацій. 10 % респондентів відзначають високий рівень соціального служіння мусульманських громад України. Зважаючи на мізерну кількість мусульман в українському суспільстві, такий рівень впізнаваності й помітності соціального служіння виглядає успішним.
Церква й далі утримує одну з перших позицій за рівнем суспільної довіри серед суспільних і політичних інститутів — разом зі Збройними силами та волонтерськими організаціями). 63,5 % респондентів довіряють церкві та релігійним організаціям. Від часів Майдану та подальших бойових дій мусульманські організації стали помітними у волонтерській діяльності. Іншою формою волонтерства, що перегукується з духовною допомогою, є капеланська діяльність. Мусульмани створили окрему групу, що займається душпастирською діяльністю в українському війську — це Управління військового капеланства мусульман України, що є частиною ДУМУ «Умма».
Цікавим буде аналіз кількості мусульман у лавах Збройних сил України. За офіційними даними, що оприлюднені Міністерством оборони України, 2 % військовослужбовців сповідують іслам. Такий самий відсоток захисників, наприклад, сповідують протестантизм. Так ось, якщо, за даними дослідження Центру Разумкова, в Україні 0,2 % мусульман, то у війську їх у 10 разів більше. На рівень довіри українців до ісламу та мусульман передусім впливають ці фактори.
Ще одним співзвучним із настроями українців важливим напрямком діяльності мусульманських організацій в Україні, на думку 19,5 % респондентів, є захист традиційних цінностей. Не секрет, що мусульмани дуже дотримуються традиційних сімейних цінностей: шанують батьків, старших, уважають шлюб ща основу сімейних відносин, і це подобається значній частині українців.
Наостанок треба торкнутися теми миру й толерантності. Українці розуміють важливість популяризації та втілення в життя цих цінностей — про це говорять майже 15 % опитаних. Частина організацій мусульман України систематично розвиває цей напрям діяльності: це й робота міжрелігійних організацій, конференції, соціальна активність, наукові та просвітні проєкти. Останній такий форум відбувся 4 лютого в рамках Всесвітнього тижня міжрелігійної гармонії в Києві. Оцінюючи стан міжрелігійних стосунків, муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов торкнувся феномену міжрелігійного миру в Україні, зазначивши, що це стало можливим завдяки спільному досягненню церков, релігійних об’єднань та українського громадянського суспільства. Також він заявив про готовність українських мусульман до міжрелігійного та міжконфесійного діалогу
1. https://razumkov.org.ua/uploads/article/2021_Religiya.pdf (Особливості релігігійного і церковно-релігійного самовизначення громадян України: тенденції 2000-2021рр. (Інформаційні матеріали)
2. https://www.radiosvoboda.org/a/religijna-sytuatsija-v-ukrajini/31253931.html (Шість тез, які змусять українців по-новому подивитися на своє релігійне життя)
3. https://www.the-village.com.ua/village/city/city-news/267431-naybilsh-ta-naymensh-religiyni-krayini-u-sviti (Найбільш і найменш релігійні країни у світі)
4. https://rubryka.com/2019/01/04/v-ukrayini-prozhyvaye-blyzko-2-mln-musulman-i-tut-vzhe-buduyut-platsdarm-dlya-verbuvannya-v-ekstremisty-muftij/ (В Україні проживає близько 2 млн мусульман і тут вже будують плацдарм для вербування в екстремісти — муфтій)
5. http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/ds.htm
6. https://iom.org.ua/sites/default/files/migration_in_ukraine_facts_and_figures_2021-ukr_web.pdf
7. http://www.golos.com.ua/article/341267 (Толерантність лише на папері?/ Голос України. 27.01.2021)
8. https://islam.in.ua/ua/dumky/chy-hochut-ukrayinski-musulmany-zhyty-v-rosiyi (Чи хочуть українські мусульмани жити в Росії? / Іслам в Україні. 25.01.2022)
10. https://hromadske.radio/ru/podcasts/kyiv-donbas/klevetoy-ahmeda-tamima-dolzhny-zanyatsya-sbu-i-mvd-muzhdabaev (Громадське радіо. Клеветой Ахмеда Тамима должны заняться СБУ и МВД. 02.12.2016)
11. https://novynarnia.com/2021/01/07/zsu-pcu/ (70 % вірян ЗСУ відносять себе до помісної Православної церкви України)
