21 травня − День пам’яті геноциду черкесів під час Російсько-кавказької війни

21 мая — День памяти геноцида черкесов в ходе Русско-Кавказской войны
21 мая — День памяти геноцида черкесов в ходе Русско-Кавказской войны
21.05.2016
Оцініть статтю: 
(301 оцінка)
editor
Зображення користувача editor.

На згадку про масове вигнання і знищення черкеського народу і споріднених йому абазинів, абхазів та убихів під час і після закінчення Російсько-кавказької війни 21 травня відзначається як День памяті геноциду черкесів.

Перший заступник муфтія Духовного управління мусульман України «Умма», імам мечеті при Ісламському культурному центрі Запоріжжя Мухаммад Мамутов у своїй публікації в Facebook нагадує про цю трагічну дату:

Три дні відділяють день памяті про трагедію кримських татар від ще однієї страшної і трагічної дати, пише Мамутов. 21 травня відзначається День памяті геноциду черкесів під час Російсько-кавказької війни, однієї з найтриваліших і найкривавіших воєн у російській історії. Кавказ одна з колисок світової цивілізації, місце проживання багатьох стародавніх народів. Він ніколи не входив до кордонів Росії. Там не було російського населення, але петербурзькі царі вирішили включити його в межі «русского мира». Сто один рік, з 1763 по 1864 рр., царські війська вели війну за «підкорення», тобто колоніальне завоювання Кавказу.

Після закінчення Кримської війни (1853 1856 рр.) царська влада посилила наступ на Північному Кавказі. Розроблялися різні плани щодо якнайшвидшого завершення воєнних дій і «замирення» непокірних горців. Сутність цих планів зводилася до витіснення західних черкесів з причорноморських гір і передгірїв і переселення їх на Кубань, Дон або в Османську імперію. У 1857 р. начальник Головного штабу Кавказької армії генерал Д. А. Мілютін у своїй доповідній записці запропонував переселяти частину північнокавказьких народів на Дон. Командувач військами правого флангу Кавказької лінії і Чорноморії генерал Н. І. Євдокимов, обґрунтовуючи важливість виселення черкесів в Османську імперію, стверджував: «Переселення непокірних горців до Туреччини, без сумніву, є важливим державним заходом, засобом підкорення Західного Кавказу, яке дає можливість не доводити горців до відчаю і відкриває вільний вихід тим з них, які вважають за краще смерть і розорення, ніж покірність російському уряду».

Необхідність масового виселення саме черкесів (адигів) царське командування пояснювало стратегічним значенням території Північно-Західного Кавказу, прилеглої до Чорноморського узбережжя. Воно передбачало, що в разі будь-якої чергової війни, за появи ворожого флоту в Чорному морі черкеси неодмінно відновлять боротьбу за незалежність. Військовий історик, генерал царської армії Р. А. Фадєєв зазначив: « Треба було вести криваву, тривалу, надзвичайно дорогу війну для того тільки, щоб підпорядкувати закубанців радянському керівництву Вигнання горян з їх нетрів і заселення Західного Кавказу росіянами, такий був план війни в останні чотири роки».
18 вересня 1861 р. відбулася історична зустріч черкеської депутації з імператором Олександром II. Депутація просила припинити воєнні дії, знищення аулів і заселення черкеських земель козаками. Відповідь імператора була категоричною: «Виселитися куди вкажуть, або переселятися до Туреччини». І в подальшому на всі подібні звернення черкесів до царської влади надходили тільки негативні відповіді.

Щоб прискорити виселення, царське командування посилило наступ у Західній Черкесії. Царські війська знищували аули, а їх жителів витісняли до узбережжя Чорного моря для відправки в Османську імперію.

Переважна частина західночеркеського населення шапсуги, абадзехі, натухайці та убихи були виселені в 1863 1864 рр. Ці роки стали найбільш трагічними в історії Черкесії. До весни 1864 р. більшість західних черкесів була відтіснена до Чорноморського узбережжя. 20 травня 1864 р.чотири колони царських військ зєдналися у верхівях Сочі.

21 травня в місцевості Кбаада, в присутності намісника на Кавказі великого князя (брата імператора) Михайла Миколайовича відбулися урочистості з приводу закінчення «Кавказької війни». Великий князь видав наказ стосовно Кавказької армії з повідомленням про закінчення підкорення Західного Кавказу, а 27 липня 1864 р. своїм наказом оголосив рескрипт імператора Олександра II про закінчення «Кавказької війни». Була заснована медаль «За підкорення Західного Кавказу».

Перевезення черкесів здійснювалося на османських і російських судах, а також на кораблях всіляких авантюристів з європейських країн. З метою якнайшвидшого завершення переселення черкесів, царська та османська влади надали свої військові кораблі. Переселення сухопутним шляхом через Закавказзя було заборонено царською владою. Значна кількість черкесів, що скупчилися на Чорноморському узбережжі, переживала неймовірні труднощі. Їм доводилося тривалий час від одного місяця до одного року чекати черги на відплиття під відкритим небом.

Особливо холодна зима 1863 1864 рр., голод та інфекційні хвороби (тиф, віспа) стали причиною загибелі десятків тисяч черкеських вигнанців. Частина черкесів загинула і під час переселення. Османські судновласники, які прагнули отримати максимальний прибуток, саджали в судна, розраховані на 5060 місць, по 200300 осіб, в результаті чого виникала тиснява і брак продовольства. Непоодинокими були й випадки, коли барки тонули від перевантаженості і несприятливих погодних умов в осінньо-зимовий період. Очевидці подій також відзначали і випадки злочинних махінацій, коли вигнанців садили в барки з просвердленим дном, які неминуче тонули в морі. Збереглася велика кількість мемуарів російських, європейських та інших очевидців подій, в яких розповідається про жахи вигнання черкесів про сотні трупів жінок, дітей і людей похилого віку. (Детальніше за посиланням).

Про ті страшні події сьогодні нагадує й Анатолійське Агентство Анадолу.

Кавказька війна 1763 1864 рр. визнана однією з найкривавіших сторінок в історії людства. Під час воєнних дій, що тривали сто один рік, загинуло більше 500 тис. жителів Кавказу, а сотні тисяч були змушені покинути свої землі. Протистояння завершилося 21 травня 1864 р. боєм у долині Кбаада поблизу Сочі. Ця дата і стала «початком кінця» черкеського народу.

Близько 1,5 млн черкесів були доставлені в порти Туапсе, Сочі і Сухумі і депортовані в землі Османської держави через Варну, Самсун, Синоп і Трабзон.

Черкеси розмістилися, в основному, в Анатолії і Румелі, а пізніше частина мігрувала до Сирії і Йорданії.

Минуло 152 роки з моменту депортації черкеського народу з історичних земель Кавказу. Біль вигнання глибоко врізався в память кожного черкеса. За неофіційними даними, Царська Росія вигнала з рідних земель близько 1,5 млн черкесів. В дорозі від голоду та епідемій загинуло 400500 тис. представників цього народу. За минулі півтора століття Москва також і не зробила нічого для того, щоб вгамувати біль цілого народу. Черкеси чекають від правонаступниці Царської Росії вибачень та визнання 21 травня «Днем депортації і вигнання черкесів». Однак замість того, щоб вибачитись, російська пропаганда не просто замовчує злочини проти народів. Вона заперечує саме існування цих народів. ЗМІ РФ, зокрема видання Сегодня.ru, не просто стверджує це, а підводить читача до думки оскільки немає народів, то немає і злочинів, скоєних проти них. Так, російські псевдоісторики відмовляють у праві на існування й українцям, і черкесам, обурюючись, що « Вони (українці, черкеси ред.) намагаються виділити себе як окремий, незалежний народ Що стосується черкесів, то у них є тільки назва і величезне бажання заявити про себе всьому світу».

Нагадаємо, від російської політики вигнання і насильницького населення протягом історії постраждав не тільки черкеський народ.

18 травня 1944 р. татари Криму були масово посаджені в товарні вагони і депортовані в район Уральських гір, Сибір, а також в пустелі Середньої Азії. 250 тис. кримських татар протягом трьох днів перебували в вагонах, призначених для тварин. 46,2% цих людей загинуло через нестерпні умови і хвороби, через жорстоке поводження.

За часів Радянського Союзу з Грузії в Узбекистан, Казахстан і Киргизстан були вигнані турки-ахиска. Незалежні джерела повідомили, що під час заслання 15 листопада 1944 р. загинуло близько 20 тис. народу.

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.