7 видатних мусульман, які вплинули на історію і культуру сучасної України. Частина перша

7 видатних мусульман, які вплинули на історію і культуру сучасної України. Частина перша
7 видатних мусульман, які вплинули на історію і культуру сучасної України. Частина перша
19.07.2019
Оцініть статтю: 
(50 оцінки)
Олександр Степа...
Зображення користувача Олександр Степанченко.

Історію України досі прийнято розпочинати з легендарних персонажів: Аскольда, Діра і Рюрика.

Цим казковим героям присвячені томи історичної і художньої літератури, при цьому справжні історичні постаті, як правило, залишаються у тіні стародавніх міфів.

Більше тисячі років ісламські держави існували на території сучасної України, але лише невелика кількість істориків усвідомлюють цей факт і намагаються ввести до наукового обігу матеріали про мусульманське минуле нашої країни.

Ми з легкістю помічаємо і приймаємо зміни, викликані непростими процесами становлення незалежної держави, які відбуваються у сучасній Україні.

Набагато важче нам погодиться, що і далеке минуле можна коригувати відповідно до нових історичних даних, або ж нових трактувань добре відомих фактів.

Протягом понад тисячу років майже весь південь і значна частина Лівобережної України були заселені тюркськими народами, які будували міста, вирощували пшеницю і виноград, пасли худобу. Там, де зараз стоять Харків, Донецьк, Запоріжжя, Одеса і Херсон, ще не так давно були міста і села мусульманських народів.

Не всім відомо, але чимало видатних діячів-мусульман істотно вплинули на політику і культуру сучасної України. Ці люди визначали розвиток цивілізаційних процесів на десятиліття, а часом і на століття.

Марван II ібн Мухаммад

Представник правлячої в Арабському Халіфаті династії Омейядів (688 — 750). Видатний полководець і державний діяч. У 737 році здійснив похід проти Хозарського каганату, у ході якого арабські війська вперше ступили на землю нинішньої України.

Після походу Марван і хозарський каган уклали угоду, згідно з якою правляча еліта каганату прийняла іслам.

Рухаючись слідом за хазарами, які відступали, Марван дістався берегів «Слов’янської річки» — Сахра ас-Сакаліба.

Під «Слов’янської рікою» розуміємо Дніпро, оскільки ніде-інде, крім цієї річки, не було численних слов’янських поселень, про які згадують арабські літописці.

Таким чином, 737 рік, став початком повномасштабного контакту між предками українців і носіями ісламської релігії.

Під час цього походу Марван не прагнув завоювати нові території і підкорити населення. Його метою було поширення ісламу. Це сприяло припиненню кровопролитних воєн між Хазарією і Арабським халіфатом.

І хоча нова релігія не відразу прижилася на українських землях, насіння, посіяне Марваном, і досі плодоносить.

Берке

Онук Чингісхана Берке (1209 — 1266) — один із продовжувачів справи Марвана ібн Мухаммада.

Перебуваючи у складній політичній ситуації, мусульманський правитель Улус Джучі не намагався нав’язувати іслам силовими методами. Його політика була більш гнучкою.

Берке будував нові міста, які прикрашав величними мечетями, запрошував з мусульманських країн відомих вчених, архітекторів, будівельників і ремісників. При ньому молода держава зі степової імперії язичників перетворилася на ісламську державу.

Недовге правління хана Берке суттєво вплинуло на майбутній розвиток не тільки Золотої Орди, а й Кримського ханства, а згодом й України.

Хаджі I Гірей

Виникнення держави кримських татар пов’язують з ім’ям хана Хаджі I Гірея (1397 — 1466).

Історія Кримського ханства, безумовно, є важливою частиною історії України.

Завдяки Хаджі Гіреєві розрізнені стійбища кримців, розкидані від Дніпра до Кубані, були об’єднані для захисту інтересів не тільки мусульман, але і сусідніх з ними народів.

Використовуючи протиріччя між Великим князівством Литовським, Москвою і Великою Ордою, Хаджі Гірей зміг створити національний осередок кримськотатарського народу і відстояти його від зазіхань ворогів.

Уклавши союз з Литвою, кримський хан став надійним захисником українських земель від нападів ординців. Кілька разів він успішно громив війська Великої Орди, які рухалися на Україну.

Хаджі Гірей — яскравий приклад успішного полководця і державного діяча; постать, яка є уособленням єдності кримськотатарського й українського народів.

Евлія Челебі

Сучасну історію України важко уявити без такої яскравої постаті як османський письменник і мандрівник Евлія Челебі (1611 — 1682).

Евлія отримав чудову, як на той час, освіту. Після закінчення мектебу він навчався у медресі шейх-уль-ісламу Хаміда-ефенді. Юний Челебі вивчав Коран і згодом став хафізом. Крім того Евлія вивчав мусульманське богослов’я і право.

20 серпня 1630 року дев’ятнадцятирічний юнак побачив уві сні пророка Мухаммада. Вражений, він просив пророка про заступництво (шефаат), але від хвилювання вигукнув «сейя-хат», тобто «подорож».

Пророк Мухаммад дарував Евлії і те, й інше.

Юнак просив мудрих людей витлумачити дивний сон. У стамбульському текке мевлеві шейх Абдуллах-деде відповів юнакові так: «Почни зі Стамбула — обійди, оглянь, опиши!»

Батько Евлії порадив майбутньому великому мандрівникові: «Відвідай і опиши місця паломництва — гробниці великих святих, степи і пустелі, високі гори, дивовижні дерева і каміння, міста, чудові пам’ятники і фортеці. Напиши про їх завойовників і будівельників, про розміри фортець, і створи твір під назвою «Книга подорожей».

Евлія прислухався до порад шейха і свого батька, відвідавши безліч держав Європи, Азії й Африки.

Для нас, вкрай цікаві його замітки про Крим, Бессарабію, Єдисан.

Безліч сторінок він присвятив Кілії, Ізмаїлу, Аккерману, Очакову, Бахчисараю, Керчі й іншим містам України і Криму.

Евлія докладно описав мечеті Кримського ханства, зокрема і ті, які не збереглися до наших днів.

Челебі був не тільки спостерігачем, а й безпосереднім учасником подій. У своїй «Книзі подорожі» він повідомляє інформацію, яка не зустрічається у жодній іншій історичній праці того часу.

Олександр Степанченко

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.