Витоки депортації кримських татар беруть свій початок ще в 1783 році, коли було окуповано Кримське ханство. Про це заявила кримськотатарський історик, публіцист і телеведуча Гульнара Абдулла 5 травня в Укрінформі під час презентації комунікаційної кампанії «18 травня ми всі − кримські татари», присвяченої річниці Депортації 1944 року.
Гульнара Абдулла зробила історичний екскурс, доводячи фактами, що репресії проти корінного народу Криму почалися з моменту завоювання Російською імперією півострова в XIX столітті і продовжилися вже в Радянському Союзі. За її словами, депортація − це найтрагічніша сторінка в історії кримських татар, моральне і фізичне знищення нації. У той час, як на фронті гинули кращі сини кримськотатарського народу, в Криму старих, дітей і жінок вивозили з півострова в вагонах для худоби. Це був справжнісінький геноцид корінного народу, який призвів до загибелі більше 46,2% кримських татар. На жаль, як вважає Гульнара Абдулла, історія повторюється в тій же площині.
Витоки депортації
Витоки депортації беруть свій початок ще в 1783 році, коли було окуповано державу кримських татар − Кримське ханство. Тоді цю ідею підтримував князь Потьомкін, але реалізувати її не вдалося, бо окупанти побоювалися реакції Заходу. Не вдалося депортувати, зате почалися нескінченні репресії і переслідування кримських татар, і в результаті до 1784 року офіційна цифра загиблих перевищила 30 тис. Переслідувалися всі, хто був запідозрений у симпатіях до Туреччини. Почалася політика видавлювання кримських татар.
Репресії тривали протягом усього XIX століття. Це стало причиною масового виїзду корінного народу з Криму. За весь період еміграції півострів, за офіційними даними, покинуло приблизно 600 тис. осіб, але справжніх цифр ми не знаємо. Після 1870 року в Криму залишалося лише 121 951 особа корінного народу. Це теж був своєрідний геноцид, бо людей видавлювали.
Після революції
Після революції 1917 року і в наступні роки радянської влади становище в Криму не змінилося. Тривали репресії і переслідування, спрямовані, як правило, проти інтелігенції кримськотатарського суспільства. Штучний голод 1921−23 років і репресії
Як відомо, оборона Криму, як і партизанський рух, який очолювали Мокроусов і Мартинов, на самому початку зазнали фіаско. Не впоравшись зі своїм завданням, вони всю провину поклали на кримських татар. Мокроусов, щоб приховати свої грубі помилки, поширив міф про нібито поголовну співпрацю кримських татар з окупантами. У липні 1942 року він направив до Москви доповідну з дезінформацією про те, що переважна більшість кримських татар гірської і передгірної частини пішли за фашистами.
За кілька днів Крим обезлюднів
Ми не знаємо, кому з вищого керівництва прийшло в голову депортувати кримських татар. Але вже навесні 1944 року Берія і Меркулов підписали абсолютно секретний наказ НКВС від 13 квітня 1944 року про заходи щодо очищення території Кримської АРСР від антирадянських елементів.
Для забезпечення цієї великомасштабної акції пропонувалося перекинути до Криму 3000 співробітників НКВС, 2000. МДБ і 20 тис. солдат з внутрішніх частин НКВС. Тим часом з 11 квітня по 10 травня 1944 року
Населення радісно вітало бійців Червоної армії, Крим святкував перемогу і навіть не підозрював, яку нелюдську трагедію незабаром повинен був пережити кримськотатарський народ.
Доля кримськотатарського народу була вирішена 10 травня, коли Лаврентій Берія передав на розгляд Сталіну проект рішення Держкомітету оборони про виселення всіх кримських татар з території Криму, «з огляду на зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу і виходячи з небажаності подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу». Іншими словами, весь кримськотатарський народ від немічного старого до щойно народженого немовляти був звинувачений у колабораціонізмі. Тут якраз і стало в нагоді донесення Мокроусова.
Грім грянув рано вранці 18 травня. Людей зганяли на площі, вантажили у вагони, а далі − довга дорога і невідомість. Ця трагедія не оминула жодну кримськотатарську сім’ю. До 16 години 20 травня операція була завершена. 67 ешелонів, битком набитих кримськими татарами, були відправлені в Середню Азію і на Урал.
За даними НКВС, з Криму було депортовано 191 014 кримських татарина, за партійними джерелами − 194 111 особа. Після війни до них додалися чоловіки, які поверталися з фронту, і кримські татари, які проживали в інших республіках. За даними національного руху кримських татар, було вислано 238 500 осіб, з яких діти і жінки становили 205 900 осіб, тобто 86,4%.
За період депортації і перші роки заслання кримськотатарський народ втратив 46,2% від загальної чисельності. З огляду на наслідки цієї трагедії, можна з повною впевненістю говорити про цілеспрямовану політику геноциду проти кримськотатарського народу. За кілька днів Крим обезлюднів.
Трагедія на Арабатській стрілці
Історик розповіла про драматичне «недопрацювання» органів НКВС, яке спричинило найвідомішу трагедію, що сталася через півроку після травневих подій
Такими були наслідки трагедії 18 травня 1944 року, і через 72 роки жахи депортації тривають. Звичайно, окупанти не можуть депортувати всіх кримських татар, але політика видавлювання корінного народу з півострова триває.
