Кінець ХІV століття був ознаменований яскравою подією, яка значною мірою змінила хід історії Східної Європи. 12 серпня 1399 року в битві на річці Ворскла війська Золотої Орди розгромили армію великого литовського князя Вітовта, чим зупинили стрімке просування литовців на схід. Ця поразка дала можливість Москві стати центром консолідації земель Північно-Західної Русі. Так народилася держава, що стала могильником всіх ісламських держав в Європі.
Вітовт вже давно активно втручався у внутрішню політику Золотої Орди. У 90-ті роки ХІV століття останній великий монгольський завойовник Тимур (Тамерлан), який повернувся із Середньої Азії, завдав кілька поразок золотоординському хану Тохтамишу. Він взяв штурмом і зруйнував столицю держави − Сарай. Здавалося, що Улус Джучі приречений.
Вітовту для завойовницького походу вдалося зібрати велику армію, у складі якої були тевтонські лицарі, польська шляхта й князі з тих земель, які пізніше стали частиною України і Білорусі. Він вирішив завдати остаточного удару по Золотій Орді. Самовпевнено кинувши свою кінноту в наступ, Вітовт потрапив у пастку. Татари відступили, заманивши противника в глибину своєї оборони, а потім раптово завдали удару. Майже вся армія литовського князя полягла в бою. Сам він ледве врятувався втечею. Ця поразка стала шоком для великого полководця. Надалі Вітовт всіляко уникав прямих зіткнень з військами Золотої Орди.
Незважаючи на перемогу в битві на Ворсклі, кращі часи Улус Джучі були вже позаду. Величезну державу шматували внутрішні протиріччя. Боротьба за владу між претендентами на престол Золотої Орди виявила, що Крим, завдяки своєму географічному положенню, є дуже зручною базою, використовуючи яку можна не тільки відбиватися від ворогів, але й успішно наступати. У 1428 році один з чингізидів, Хаджі Герай, за підтримки Вітовта захопив невеликий, але дуже важливий Кримський улус. Цей незначний епізод міжусобної боротьби поклав початок створенню держави кримських татар.
З часів Хозарського каганату різні тюркські племена і народності жили в Криму. До XV століття велика частина з них прийняла Іслам. Саме релігія стала тим фундаментом, завдяки якому народилася кримськотатарська нація. Хаджі Герай став засновником нової держави − Кримського ханства. До моменту його створення півострів був дуже строкатим як в етнічному, так і в релігійному плані. У прибережній зоні існували міста-колонії генуезців, які були християнами-католиками. У гірському Криму було невелике готське князівство Феодоро. Готи в своїй більшості сповідували православ’я. Крім того, на півострові жили караїми, вірмени, євреї та греки.
Іслам став головною релігією нового Кримського ханства. В ярлику Хаджі Герая за 1459 рік йшлося про існування мусульманського духовенства, серед якого були муддариси, мухтасиби і сеїди. До середини XVІ століття Кримське ханство було повноцінною мусульманською державою, в якому Іслам грав надзвичайно важливу роль. Цьому сприяв і той факт, що в 1478 році Крим став васалом могутньої Османської імперії. В кінці XV і першій половині XVІ століття на півострові велось активне будівництво мечетей. Завдяки збереженій інформації про перепис населення в місті Кафа (Кефе) ми знаємо, що в 1529 році там було 37 мечетей і 8,1 тис. усульман.
Після розпаду Золотої Орди на кілька незалежних держав саме Крим став справжнім «мечем Ісламу». Незважаючи на те, що територіально Кримське ханство було невеликою державою, її правителі проводили активну наступальну політику. Однак вони відмовилися від тактики часів Золотої Орди, коли ставилося завдання захопити й утримати території, які входили до складу новостворюваних улусів. Замість цього кримські хани робили набіги на землі своїх супротивників, знищуючи їх економічну базу і забираючи в Крим полонених. Завдяки такій схемі Кримське ханство створило навколо і частково всередині контрольованих територій своєрідний вакуум − Дике поле. Проте з часом противники Криму, і в першу чергу запорізькі козаки, змогли знайти ефективну відповідь на цю тактику. Кримське ханство стало піддаватися набігам козаків у відповідь, які руйнували фортеці та міста, забирали худобу, грабували каравани купців.
1484 року османський султан Баязид ІІ здійснив успішний похід в південну Бессарабію, захопивши міста Кілія та Акерман, які належали на той момент Молдавському князівству. У цій війні вперше як союзник турків виступила армія хана Менглі Герая чисельністю в 50 тис. осіб. Надалі кордони Османської імперії та Кримського ханства проходили по Дністру, але вже в XVI столітті турки постаралися відсунути їх в район Дніпра, створивши в Дністровсько-Дніпровському межиріччі ще одне васальне утворення − Едісан.
Протягом усього XVI століття військова міць Криму робила його однією з провідних європейських держав. У 1571 році хан Девлет Герай здійснив знаменитий похід на Москву. Перед лицем величезного кримського війська цар Іван Грозний покинув свою столицю, яка була зруйнована і спалена. У паніці російський владика, щоб врятувати державу від краху, був навіть готовий віддати у володіння Девлет Гераю недавно завойоване Астраханське ханство.
До кінця XV століття, незважаючи на численні війни і внутрішні конфлікти, дві держави − Кримське ханство та Османська імперія − контролювали весь південь і значну частину сходу сучасної України. На просторі між Дунаєм і Доном виникла оригінальна ісламська цивілізація, яка ввібрала в себе культурні досягнення Золотої Орди і численних тюркських племен і народностей: хазар, половців, печенігів, ногайців. Жорстокі війни зробили кримських татар не тільки загартованими бійцями, але також і філософами, поетами, архітекторами і будівельниками. Аж до кінця ХVIII століття Кримське ханство зберігало свою самобутню культуру, просякнуту духом Ісламу. Але в 1783 році Росія, наплювавши на всі міжнародні угоди, анексувала Крим, зробивши його своїм форпостом на Чорному морі.
Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»
