«Моя історія — всього лише історія про європейське відкриття Ісламу», — Мухаммад Асад

«Моя історія — всього лише історія про європейське відкриття Ісламу», — Мухаммад Асад
28.03.2018
Оцініть статтю: 
(446 оцінки)
Власкор
Зображення користувача Власкор.

Виходець з єврейської сім’ї, онук рабина з Західної України, що слухняно виконував усі приписи Талмуду… Але відомий він став як Повноважний Посол мусульманського Пакистану при ООН. У його честь навіть названо сквер біля головного входу в будівлю ООН. Ім’я цієї людини — Леопольд Вайс або Мухаммад Асад. Він народився 2 липня 1900 року у Львові, який у той час був частиною Австро-Угорщини, і прожив до 1992 року, померши, з волі Всевишнього, в Ісламі.

Про долю Мухаммада Асада йдеться в одному з випусків передачі «Місячний календар» телеканалу «Аліф» (ведучий — Арслан Мударісов).

… Перший «переворот» у свідомості Мухаммада (а тоді ще молодого журналіста Леопольда Вайса) стався після зустрічі з дружиною Максима Горького Катериною Пєшковою. Вона дала йому інтерв’ю про масштаби голоду в Поволжі — стаття справила в Європі ефект бомби, що розірвалася, а молодому чоловіку надійшли пропозиції про роботу від кращих німецьких видань тих років. Незабаром його як спецкора відправили в Єрусалим. У своїх статтях він, чистокровний єврей, різко негативно відгукувався про сіонізм, що набирав силу — так він став ще більш відомим. В обличчя майбутньому президенту Ізраїлю Хаїму Вайсману він говорив все, що думав про єврейський радикальний націоналізм…

Спілкуючись з місцевими жителями, Вайс перейнявся глибокою симпатією до мусульман. Протягом року журналіст Леопольд Вайс здійснив поїздку до Йорданії, де познайомився з еміром Абдаллою, активно спілкувався з відомим богословом Мустафою Марагі в Каїрі, відвідував заняття в Аль-Асхарі й усе більше дізнавався про релігію Аллага.

— Там він вперше познайомився з ісламською арабською культурою і релігією, — розповідає експерт з міжнародних відносин Данило Апокорін. — Безумовно, більшість людей, які стикаються з Ісламом і Кораном, переходять у цю релігію. Тому що правді не потрібно виправдань, не потрібно переконань, не потрібно доказів… Ми, люди, інтуїтивно відчуваємо це.

Об’їздивши весь мусульманський світ (і навіть відвідавши радянську Середню Азію), Вайс пристрасно полюбив його. Свої спостереження він описав у численних статтях і декількох книгах. Його порівнюють з англійським мандрівником минулого століття Річардом Бертоном, що відкрив озеро Танганьїка, а ще частіше — з Лоуренсом Аравійським, іншим європейцем, що закохався в арабський Схід.

У 1926-му з моменту першого знайомства Леопольда Вайса з Близьким Сходом пройшло вже чотири роки. І ось тоді в його житті стався другий несподіваний поворот: якось разом з дружиною він їхав в берлінському метро і випадково глянув на багато одягненого чоловіка. У виразі його обличчя він побачив тінь глибокого нещастя. Леопольд подивився ще на одну пасажирку, заможну даму — і там побачив такий же відбиток скорботи… Він окинув поглядом інших людей, але всюди бачив лише понурі обличчя. Вайс поділився цим спостереженням з дружиною, і вони прийшли до висновку про те, що, прагнучи багатства, люди втрачають щось дуже цінне. Уже вдома, гортаючи книги, Леопольд раптом наткнувся на аяти Корану (який в розгорнутому вигляді лежав на столі) і там він прочитав: «Вабить вас жадоба до примноження! Поки не підете ви в могилу. Та ж ні! Скоро дізнаєтеся ви! І ще раз — ні! Скоро дізнаєтеся ви! Та ж ні! Якби ж знали ви знанням достеменним, що справді побачите ви пекло! І ще раз — побачите ви його поглядом достеменним! У той День вас запитають про земні насолоди!» (Коран, сура 102 «Ат-Такясур» («Примноження»).

Вайс зрозумів: це — знак! В ту саму мить він вирішив стати мусульманином. Слідом за ним Іслам прийняла його дружина, а потім — її син від попереднього шлюбу.

«Віра знайшла мене в потоці років, без будь-яких зусиль з мого боку. Моя історія — всього лише історія про європейське відкриття Ісламу, — писав Леопольд Вайс у своїй книзі, перекладеній багатьма мовами світу «Дорога в Мекку».

Пізніше він визнав, що зрозуміти Іслам і релігію взагалі йому допомогло знання юдаїзму. Леопольд став одним з перших і небагатьох європейських євреїв, що стали мусульманами.

Звичайно, у такого рішення не могло не бути наслідків. Дізнавшись про зміну Леопольдом релігії, рідний батько від нього відмовився. Але чоловік був твердий і рішучий. Звільнившись з газети і взявши собі нове ім’я — Мухаммад Асад, Вайс разом з дружиною в 1927 році відправився в хадж. Через 9 днів в Мецці його дружина раптово померла. У це було складно повірити: художниця з Німеччини, що нещодавно прийняла Іслам, вирушила за тисячі кілометрів від дому, щоб піти з життя благою смертю — будучи паломницею на священній землі. Але це не єдине, що чекало в ті дні Мухаммада. У бібліотеці Мекки він познайомився з принцом Фейсалом. Після цієї зустрічі журналіста запросили на прийом до самого короля Абдул-Азіза ас-Сауда (засновник і перший король Саудівської Аравії — Ред.), з яким вони знайшли спільну мову і перейнялися взаємною симпатією. Мухаммад Асад залишився в Аравії на шість років — він присвятив їх вивченню Ісламу.

Мухаммад Асад досконало володів івритом та арамейською, тому без зусиль вивчив і споріднену з ними арабську. Він активно користувався першоджерелами, древніми працями мусульманських учених.

… У 1932 році журналіст відправився в Індію. Там він познайомився з видатним пакистанським поетом і філософом Мухаммедом Ікбалом, і їх на багато років пов’язала глибока дружба.

З подачі Ікбала Асад став одним з ідеологів мусульманської державності в Британській Індії і познайомився з Мухаммедом Алі-Джинною (мусульманський політик, який шанується в Пакистані як батько-засновник національної державності. Один з ініціаторів і найактивніших учасників розділу Британської Індії — Ред.) . Саме Алі-Джинна 1947 року заснував державу Пакистан, куди згодом і переїхав Мухаммад Асад — його запросили стати членом уряду нової країни: спочатку він очолив близькосхідний відділ МЗС, а потім його перевели на посаду Повноважного Посла Пакистану при ООН. Йому довелося непросто: на плечі Асада лягло чимало турбот — боротьба за незалежність країн Африки, війна в Палестині, єгипетська революція, визначення статусу Пенджабу і Кашміру, пакистано-індійське протистояння та багато іншого…

У 1955 році, після військового перевороту в Пакистані, Мухаммад Асад залишив країну. Вийшовши у відставку, він оселився в Марокко і всі свої сили віддав перекладу Корану англійською мовою. Цій роботі він присвятив майже 17 років.

— Прийнявши Іслам, Леопольд Вайс написав одну з найперших своїх книг, яку він назвав «Дорога в Мекку», — розповідає експерт з міжнародних відносин Данило Апокорін. — У цій книзі він описав свій шлях до Ісламу, як він став мусульманином. Після цього він зайнявся роботою — переклад Корану… Безумовно, для того, щоб перекласти Коран, необхідні хороші знання… арабської мови. Крім того, дуже багато наук йдуть разом з тафсіром Корану… Потрібно знати дуже добре історію арабських народностей і племен.

Головна праця його життя побачила світ лише в 1980 році. На першій сторінці була присвята: «Для людей, що розуміють». Вже тоді про цей переклад говорили, що йому немає рівних.

Пізніше вийшли й інші книги — «Принципи мусульманської держави», «Сагіг» Аль-Бухарі, «Ранні роки Ісламу».

Мухаммад Асад проявив себе і як нестандартний ісламський мислитель. Так, саме він зумів наполягти на внесенні до конституції Пакистану статті, що відкриває жінкам шлях до вищих державних посад (згодом саме це дозволило стати прем’єр-міністром легендарній Беназір Бгутто). Він наполягав, що між принципами демократії та Ісламом існує глибинна спорідненість. Також він ще на початку ХХ століття підкреслював небезпеку будь-якого фанатизму. Мухаммад Асад говорив, що будь-який екстремізм, опиняючись при владі, неодмінно перероджується в тоталітаризм і диктатуру.

Цікаво, що Мухаммад Асад не прийняв іранську революцію — він навіть не вважав її ісламською і засуджував жорстокість і крайнощі, різко критикував Хомейні (іранський політичний діяч, Великий Аятолла, лідер ісламської революції 1979 року в Ірані. Верховний керівник Ірану з 1979 до 1989 року — Ред.). У відповідь Мухаммада Асада звинуватили в «роботі на саудівський двір» (з яким у нього протягом життя зберігалися добрі відносини), проте в 80-ті роки саудівці самі все частіше атакували Мухаммада Асада за реформаторські ідеї.

Приблизно в той же час Мухаммад Асад переселився в Португалію, а потім — в Іспанію, в маленьке містечко Марбел, яке колись було частиною мусульманської Андалузії. Там він і похований.

Проживши воістину яскраве і повне сенсу життя, Мухаммад Асад залишив безліч праць з політики і своєї релігії, якій він був відданий до кінця своїх днів…

 
«Моя історія — всього лише історія про європейське відкриття Ісламу», — Мухаммад Асад
Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.