Нащадок Гераїв Ахмед Тевфік Окдай — останній садразм Османської імперії

Якщо говорити про сто великих кримських татар, то Ахмед Тевфік Окдай (Ahmed Tevfik Okday), також відомий як Ахмед Тевфік-паша − останній садразм або великий візир Османської імперії — посів би далеко не останнє місце.

Кримський історик, автор тексту і ведуча Гульнара Абдулла розповідає про геніального дипломата і тонкого політика в черговому випуску відеоблогу «Tugra» («Тугра»), проекті Крим. Реаліі.

— Це була дивовижна людина: освічена, енергійна, цілеспрямована… Список можна було б продовжувати безкінечно, — починає ведуча розповідь про великого кримського татарина. — Одним словом, в історію він увійшов як геніальний дипломат і тонкий політик.

Користуючись величезним авторитетом у сучасників, з 1908 року Ахмет Тевфік-паша чотири рази очолював кабінет міністрів, причому тричі — в найкритичніші хвилини існування держави — між 1918 і 1922 роками.

Але сьогодні, на жаль, про цю видатну людину мало знають. Останній садразм був нащадком династії кримських ханів. Його батьки — і батько, і мати — походили з роду Гераїв.

Ахмед Тевфік народився 11 лютого 1845 року в Стамбулі в знатній, аристократичній родині кавалерійського генерала Ісмаїла Хакке-паші і Гюльшінас Бану-ханим. Як і належить синові благородного сімейства, отримав блискучу європейську освіту. А далі його чекала військова кар’єра.

У 1865 році став лейтенантом. Паралельно почав роботу перекладачем в державному апараті Високої Порти. Здібності юнака помітили, і вже в 1868 році він став 2-м секретарем посольств у Римі, Відні, Берліні і Санкт-Петербурзі. У 1875 році його призначили 1-м секретарем посольства в Афінах. А потім він отримав посаду офіційного посла в Берліні, а також повіреного в справах у США та Афінах.

Після свого повернення в Османську імперію Тевфік-паша протягом чотирнадцяти років займав пост міністра закордонних справ за султана Абдул-Хаміда II.

У 1879 році всупереч бажанню батьків він одружився з гувернанткою — швейцаркою Елізабет Вольфсберг, дочкою чиновника з міста Берн. Перед вступом у шлюб Елізабет прийняла Іслам і змінила своє ім’я. Від цього союзу народилося п’ятеро дітей.

Після молодотурецької революції політична кар’єра Ахмеда Тевфік-паші стрімко злетіла: в 1908 році він став депутатом парламенту — але не надовго. Вже на наступний рік під натиском молодотурків у відставку пішов великий візир Мехмед Кемаль-паша і весь кабінет міністрів. Перед султаном Абдул-Хамідом II було поставлено завдання — сформувати новий уряд з нових і прогресивних людей. І на головну посаду в державі Османів — візира — султан 31 березня 1909 року призначив кримського татарина — Ахмеда Тевфіка-пашу. Але його перше призначення тривало всього близько місяця. За цей короткий період молодотурки домоглися своєї головної мети — усунення режиму султана Абдул-Хаміда II. Йому на зміну прийшов новий султан Мехмет V, також відновилася конституція 1876 року і відбулося скликання парламенту.

5 травня 1909 року Ахмед Тевфік був змушений піти у відставку. Однак, незважаючи на те, що партія молодотурків «Єднання і прогрес» (якій належала реальна влада в країні) до колишнього візира ставилася не надто прихильно, все ж вирішила призначити досвідченого дипломата послом у Лондон, де він працював з 1911 по 1914 рік.

Перша світова війна закінчилася для Османської імперії підписанням 30 жовтня 1918 року перемир’я, і ​​відразу ж після цього у відставку пішов візир Ахмет Ізет-паша, а 11 листопада на пост садразма знову був призначений Ахмет Тевфік.

Це призначення не було випадковим: саме Ахмед Тевфік-паша був главою турецької делегації з врегулювання османського питання на Паризькій мирній конференції 1919 року. У цей же період візир поріднився з султаном: справа в тому, що його син Ісмаїл-хаки, випускник Бердинської військової академії, одружився на дочці останнього османського султана Мехмеда VI.

4 березня 1919 року візир знову був змушений подати у відставку, поступившись своїм постом шурину султана Дамата Фарід-паші, прихильника угоди з союзниками за будь-яку ціну.

Загалом, султанський уряд став маріонеткою в руках окупаційної влади на чолі з верховним комісаром Антанти в Стамбулі. Бачачи безграмотність у політиці шурина, султан Мехмед VI Вахідеддін повернув Ахмеда Тевфіка, а 21 жовтня 1920 року офіційно призначив — вчетверте! — великим візиром Османської імперії. Ахмед Тевфік-паша залишався на цій посаді до ліквідації султанату і у віці 77 років (4 листопада 1922) пішов у відставку.

Коли в 1934 році в рамках реформ Ататюрка турки отримували прізвища, Ахмед Тевфік взяв собі прізвище «Окдай» — і з тієї пори всі його нащадки носять це ім’я.

Останній садразм Ахмед Тевфік Окдай помер 8 жовтня 1936 року в Стамбулі. Його поховали в районі Бешекташ, але пізніше він був перепохований сином Алі Нурі Окдаєм в сімейному мавзолеї.

Довідка:

Молодотурки (Jön Türkler) — політичний рух в Османській імперії, який починаючи з 1876 року намагався провести ліберальні реформи і створити конституційний державний устрій. Після поразки Туреччини в Першій світовій війні молодотурки втратили владу. Після перемоги Кемаля Ататюрка більшість молодотурків почали активну діяльність у кемалістській Народно-республіканській партії (Cumhuriyet Halk Partisi).

Події 1909 року — в результаті Молодотурецької революції, яка відбулася в липні 1908, султан Абдул-Хамід II був змушений поновити в країні дію конституції 1876 року. Проте вже 1 серпня 1908 він видав указ, за ​​яким залишив за собою право призначення великого візира, військового і морського міністрів. У відповідь молодотурки організували потужний натиск на султана, змусивши відмовитися від цього права і затвердити великим візиром Каміль-пашу, в результаті чого уряд виявився під повним контролем молодотурків. Проте взимку 1908–1909 років рух почав швидко втрачати популярність серед жителів Османської імперії. Пропаганда пантюркізму відштовхнула від молодотурків представників нетурецьких народів.