Так вже повелося, що історія на пострадянському просторі за інерцією повторює і трактуванні минулого російський імперський підхід. Наприклад, вік тих чи інших міст досі чомусь починають відраховувати від того моменту, коли та ту чи іншу територію ступила нога росіянина, коли російською царською армією було упокорене те чи інше поселення чи завойована та чи інша фортеця. Дивно, чи не так? Наче до того в тих місцинах не було людей, поселень, портів, наче прийшла та армія на голе місце й оголосила його своєю вотчиною… Така сама біда з історією Одеси, вік якої вперто рахують з 2 вересня (28 серпня) 1794 року, який і досі відзначається одеситами. як день міста…
1484 року ці землі завоювала Османська імперія, а місцеве населення складали переважно татари. У 1765 році османська влада відбудувала стару литовську фортецю, назвавши її «Єні-Дунья» (в перекладі з османської — «Новий Світ»). Вона знаходилась між сучасними Потьомкінськими сходами та Воронцовським палацом на Приморському бульварі. Цю фортецю неодноразово штурмували запорізькі козаки під проводом Семена Галицького, Петра Калнишевського тощо.
1774 року фортеця була вперше захоплена об'єднаними козацько-російськими військами. Однак, за Кючук-Кайнарджійським мирним договором її було віддано туркам.
Під час Російсько-турецької війни 1787—1792 років фортеця потрапила до уваги військ Олександра Суворова, який прямував на Бендери. Її було взято на світанку між 4 та 5 годиною 14 (25) вересня 1789 року передовим загоном корпусу генерала Івана Гудовича. Загоном командував граф Жозеф де Рібас і Бойонс. Активну участь у битві за Хаджибей брало Чорноморське козацьке військо на чолі з отаманами Захарієм Чепігою та Антіном Головатим.
7 червня (27 травня) 1794 року російська імператриця Катерина II підписала рескрипт про влаштування у Хаджибеї військової гавані та купецької пристані. Призначенням нового порту на Чорному морі було розширення торгових зв'язків з Європою. Проект розбудови міста було доручено нідерландському військовому інженерові, Францу де Воллану. Будівництво портових споруд та головного собору розпочалося 2 вересня (28 серпня) 1794 року під керівництвом Жозепа де Рібаса. Цей день і досі відзначається в Одесі, як день міста. Нова назва Хаджибея — Одеса, вперше з'явилася у документі, датованому 21 (10) січня 1795 року.
Але ж ми знаємо, що перші поселення на території сучасного міста були засновані близько VII століття до н. е. — III століття н. е. давньогрецькими мореплавцями. Згодом цю місцевість заселила Ногайська орда, яка через якийсь час влилася до Золотої орди. Приблизно у 1324 році узбережжя захопило Велике князівство Литовське. Саме у той час було засновано фортецю та селище Коцюбіїв, що згодом було перейменоване на Хаджибей (з османської назу можна перекласти як — той вождь роду, що побував у Мецці).
Тож, скільки років насправді місту Одеса? Цій темі - зокрема історії зведення Хаджибейської фортеці, з появи якої було б логічно вісти відлік віку народження й становлення “перлини біля моря”, присвячено один з випусків проекту “Наш дім - Одеса” на каналі “Первый городской” .
Історики давно сперечаються, скільки насправді років Одесі. Прийнято вважати, що 224. Але багато експертів впевнені, що
насправді місту більше 600 років, а відлік потрібно починати з перших згадок про Хаджибей, - з таких слів починає сюжет ведуча Олександра Ченкова.
Одеські науковці нарешті знайшли залишки Хаджибейської фортеці - і вони можуть знаходитися під алеями Приморського бульвару. Автори сюжету, задаючися питанням - чи так це, називають це “загадкою століття”. Точне місце розташування замку не було відоме, але дані і свідчать про те, що на скелі Приморського бульвару стояла фортеця.
Як стверджують автори сюжету, саме з залишків Хаджибейської фортеці зводились колись будівлі навколо Приморського бульвару, самісінького серця Одеси. Сьогодні це найпопулярніше місце серед туристів та й самих містян. Тут знаходяться найвідоміші одеські пам’ятки, поруч - море, а старовинні будинки захоплюють своєю красою. Історики вважають що саме тут знаходилася Хаджибейська фортеця, яку більш як двісті років тому взяв штурмом загін Осипа Дерибаса (Хосе де Рібас і Бойонс - Josep de Ribas i Boyons) .
На думку археологів, саме на цьому місці на глибині двох метрів можуть міститися залишки Хаджибейської фортеці - між пам’ятником Дюку та Воронцовським палацом, - каже Олександра Ченкова, йдучі Приморським бульваром. - Саме на це місце між будинками під номером чотири і п’ять і вказали георадари.
Як саме виглядала фортеця, відомо з історичних документів. А от її точне місцезнаходження було загадкою для істориків більш як півтори сотні років. Серед науковців, що займалися дослідженнями, було щонайменше сім версій - але усі вказували на Приморський бульвар. Тому до пошуків підключили геологів і сучасні технології. Роботи тривали близько трьох днів. Георадаром дослідники буквально просканували землю на дванадцять метрів вглиб - так і вдалося зафіксувати артефакти, що з великою долею ймовірності є стінами та баштою Хаджибейського замку.
Науковець, історик Андрій Красножон висловлює свою, як він підкреслює - суб’єктивну думку, що ці залишки дійсно є рештками замку Хаджибей.
Точне місце розташування замку не було відоме, оскільки ніколи толком не проводимлися на цьому місці ані розкопки, ані різного роду інші
розвідки, дослідження і таке інше, - каже історик. - І ось сьогодні ми можемо говорити, що частина цього замку - його половина - обрушилася вниз з урвища в ході процесів зсувів грунту за останні більш як двісті років . В 2008 році це урвище було зафіксоване бітонною стінкою.
Роботи сучасних дослідників ускладнювалися тим, що залишки фортеці майже не зберіглися - та допомогли записки Дерибаса, а точніше - план штурму замку. Тоді Дерибас все міряв кроками, і сьогоднішнім дослідникам також довелося крокувати бульваром вздовж та впоперек. Розповідає екскурсовод Олександр Бабич:
Ми почали роботи з центральної частини Приморського бульвару - з широкої дороги, максимально наближено до будівель і поступово
зміщувалися до схилу, тому що положення замку дозволяло зробити припущення , що якщо він був розібраний і не “з’їхав” з бульвару (тобто ті ж обриси бульвару бачимо), то це означає, що замок має починатися десь приблимзно на рівні дороги та уходити вправо, ближче до схилу.
Втім, як зазначають автори сюжету, геологи натомість вважають, що називати результати досліджень відкриттям ще зарано, адже потрібні більш точні докази, а саме - повноцінні археологічні розкопки.
Геолог Леонід Криницький каже: “Прилади, всі дані свідчать про те, що там щось є - і з великою долею ймовірності це відповідає ячкимось рукотворним об’єктам. Але що це конкретно - Хаджибейський замок чи це - замок Іф (сміється - ред) - не можна казати. Зрозуміло, потрібно завіряти це(трердження - ред) лопатою”.
Перші документальні згадки про Хаджибей, Кочубей або Кочубіїв з’являються у 1415 році - і поселення згадується саме як порт. У договорі між Польщею та Литовським князівством згадується і як невелика фортеця - Хаджибейський замок.
“Пізніше цю територію завойовує Османська імперія, якій з 1548 року довелося оборонятися від нападів українських козаків, - розповідає професор кафедри історії України одеського національного університету ім.Мечникова Тарас Гончарук, - Під ударами козаків (проте ми не знаємо, коли точно) Кочубіїв впав, і пізніше тут, на скелі - зокрема, про це згадував відомий османський мандрівник Евлія Челібі - в середині ХVII століття на скелі біля моря (тобто, на скелі Приморського бульвару) стояла фортеця - кинута фортеця, безлюдна фортеця. Причому, як він казав, в непоганому стані. ЇЇ треба було лише трішки відремонтувати”.
У XVIII столітті османи відродили поселення, порт та фортецю . Вони облаштували пристань на теперішній Митній площі, збудували маяк та склади для зерна. Відновили й фортецю, яку вони називали Єни́-Дунья́ (тур. Yeni Dünya — досл. «Новий Світ») . Невдовзі на османів напали козаки, а згодом - і російські війська під командуванням Осипа Дерибаса, які й взяли фортецю 18 вересня 1789 року. Після того вона довго не простояла , бо була підірвана російською владою двома мінами . Щоправда, до руйнації встигли зробити детальний план фортеці.
Після руйнування Хаджибейської фортеці її залишки почали використовувати для зведення нових споруд. Тодішній єкатеринославський губернатор Василь Каховський запропонував побудувати з каменів замку військові будівлі й житло для грецьких моряків (які згодом стали купцями).
Російська влада в 1793 році почала зводити нову фортецю за проектом Франца де Воллана на території теперішнього парку ім.Шевченка. Та вже невдовзі її перетворили на карантин для товарів та пасажирів, що прибували до порту Одеси . Дотепер від тієї споруди залишилася лише частина аркади та порохова вежа.
Щоб остаточно довести, що Хаджибейська фортеця розташовувалася саме там, де нині - Приморський бульвар, потрібні розкопки. Експерти кажуть, що їх можна провести, не перекопуючи весь бульвар - достатньо зробити декілька невеликих ям, аби дістатися до залишків стін та провести аналіз. Такі роботи можуть додати важливих, невідомих зараз фактів до історії Одеси .
Андрій Красножон, історик, каже: “Вони (розкопки - ред) точно дадуть новий етап в дослідженнях, оскільки завдяки археології буде зрозумілою деталізація цього плану Хаджибейського замку. А по-друге , його датуваннч, оскільки там явно будуть [знайдені] якісь предмети, що дозволять датувати. І тоді буде вирішено питання щодо датуваннь, оскільки існує велика кількість версій щодо того, коли цей замок з’явився. Але вже те, що він зберігся - вже добре”.
Історики кажуть, що після проведення робіт це місце (Приморський бульвар над залишками Хаджибея) могло б стати новою туристичною точкою - достатньо було б встановити пам’ятний знак на місці, де колись знаходилася Хаджибейська фортеця, або ж зробити експозицію під скляним куполом (як це зробили раніше з залишками грецьких поселень).
Чи будуть проводитися на Приморському бульварі археологічні розкопки - наразі невідомо. Але лише за такої умови - шляхом здійснення розкопок історики та археологи зможуть зробити точний аналіз і довести, що Хаджибейська фортеця стояла саме тут. Тоді це місце зможе стати пам’яткою археології та грандіозним відкриттям в історії Одеси.
Довідково: Історичний центр Одеси з 2009 року перебуває в попередньому спискові об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. У центральній частині міста — ансамбль будівель кінця XVIII — XIX століть у стилях класицизму, ампіру, модерну тощо. Здебільшого культурні, архітектурні та історичні пам'ятки міста розташовані у межах вулиць Приморської, Преображенської, Буніна та Польської.[5] У межах Одеси та її околицях знаходяться кліматичні та бальнеологічні курорти. Також під містом знаходиться велика мережа підземних ходів і лабіринтів, які утворюють одну з найбільших у світі катакомб із довжиною тунелів приблизно 2,5 тисячі кілометрів.
