В’язниця не вибирає, у неї і чесні люди потрапляють.
Народна мудрість
Історія турецьких в’язниць Стамбула заплутана і різноманітна, як захопливий серіал, знятий за мотивами справжніх подій, але який не стосується дійсності. Стамбул — це вічно давнє та юне місто, що переживає черговий етап самооновлення. Тому тільки тут можна знайти в’язниці у найнесподіваніших місцях: у ресторані, готелі або навіть в мечеті. У той час, як інші міста намагаються приховати місця перебування в’язнів, Стамбул адаптував їх до темпу життя сучасного мегаполіса. Але моторошні сліди минулого залишаються як подряпини ув’язнених на стінах.
Yeraltı Camii (підземна мечеть) є одним з небагатьох підземних місць поклоніння в ісламському світі. Її історія сягає корінням часів Візантійської імперії. Візантійці побудували це приміщення як підземелля вежі замку, в яку був заведений один кінець гігантського ланцюга, що закривав ворожим кораблям вхід у бухту Золотий Ріг.
Її перетворення в мечеть пов’язане з переказом про першу арабську облогу Константинополя в 674–687 рр. Згідно зі стамбульською легендою, сподвижник пророка Мухаммада на ім’я Süfyan ibn Uyeyne був полонений візантійцями і помер у в’язниці. Через понад тисячу років суфійський дервіш побачив могилу ibn Uyeyne уві сні. За наказом султана Мурада IV на місці старої вежі була побудована мечеть, в одному з підвальних приміщень якої зараз знаходиться кілька поховань. Одна з цих могил вважається похованням ibn Uyeyne. Нині мечеть Yeraltı Camii є популярним місцем відправлення культу в Стамбулі протягом місяця Рамадан.
Коли в IV столітті імператор Феодосій розширив територію міста на захід, побудувавши нові кам’яні стіни, він також замовив будівництво церемоніального порталу під назвою Золоті ворота. Спочатку замок поряд з воротами використовувався як приймальня під час відвідуванні Константинополя царями і послами іноземних держав. Пізніше він став сумнозвісною в’язницею, турецька назва якої Йедикуле, що означає «сім веж».
В Османській імперії це була в’язниця для іноземних послів, якими був незадоволений султан. У ній на початку XVIII століття чотири роки провів російський посол граф Петро Толстой, предок письменника Льва Толстого.
Але жахливішими темницями були ті, повз яких можна пройти, навіть не помітивши. На захід від мосту Галата стоїть нічим не примітна будівля, в якій розташовані ювелірні магазини і ресторан на верхньому поверсі. Його колишня назва Зіндан Хана. До будівлі примикає старовинна вежа і міські стіни. Раніше там знаходилася візантійська в’язниця. Пізніше османи використовували вежу як в’язницю для жінок і боржників. Ці нещасні люди змушені були кричати з вікон перехожим, випрошуючи достатньо грошей, щоб погасити свої борги.
Стіни древнього Стамбула пам’ятають страшну кару українського козацького полководця Дмитра «Байди» Вишневецького. Нащадок давнього князівського роду, він з юних років пов’язав свою долю з запорізьким козацтвом, воював проти турків і кримських татар, ходив походом до Молдови. Мало хто знає, що в 1553 році Вишневецький разом з усім військом запорізьким перейшов на службу до турецького султана Сулеймана Пишного. Однак через усього лише півроку залишив його і повернувся в Україну.
Схильний до авантюр, князь не раз ухвалював несподівані рішення. Один з таких необдуманих вчинків привів його на землі Молдавії, де Вишневецький потрапив у засідку, був узятий в полон і виданий султану Сулейману. Перебування князя в Стамбульської в'язниці закінчилося його стратою.
На тихій вулиці, недалеко від знаменитої Галатської вежі знаходиться ресторан під назвою «Галата Еві». Зовні будівлі немає жодних ознак того, що вона колись використовувалася як британська в’язниця. На збережених з тих часів настінних графіті можна прочитати «три місяці» і «сім місяців». Очевидно, більшість ув’язнених в цій в’язниці не залишалися тут надовго. У період окупації Стамбула після Першої світової війни район Галата знаходився в британському секторі. Англійці перетворили в’язницю в поліцейську дільницю. Будівля також використовувалася як база для англійських шпигунів, які працювали проти турецького національно-визвольного руху на чолі з Мустафою Кемалем (Ататюрком).
Наймалоймовірнішим місцем для колишньої в’язниці, хоча, можливо, і найрозкішнішим, є п’ятизірковий готель Four Seasons Sultanahmet. Це було місце, в якому спочатку утримувалися вбивці. Вражаюча будівля була побудована в стилі османського неокласицизму в 1918 році. У цій в’язниці перебували видатний турецький поет Назим Хікмет і письменник Орхан Кемаль. Спочатку в’язниця була закрита в 1969 році, а потім знову відкрита після військового перевороту в 1980 році. У 1961-му Хікмет написав вірш, як спогад про турецькі в’язниці, в яких йому довелося провести чимало важких днів.
«Одним знакомы виды трав
другим виды рыб
и, мне виды разлук
Одни знают наизусть имена звёзд
а я имена расставаний
Спал в больших тюрьмах и в больших отелях
Отведал наверно все блюда на свете
и знаю вкус голода между прочим и вкус голодовки».
З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.
Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»
