«Якби історія склалася інакше, на Місяці вже давно стояв би зелений прапор із півмісяцем» - це написав немусульманин про наукові досягнення ісламського світу минулого. Але історія склалася так, що цілих шість місяців води річки Тигр були чорними від книжкового чорнила. Монголи, що захопили і спалили Багдад, нанесли найпотужніший удар по науці.
Саме вони розорили найбагатшу бібліотеку тодішнього світу і науковий центр «Дім мудрості» і втопили книги у водах Тигру. А добили систему відтворення знань самі мусульмани, що відійшли від своєї релігії. І поки ми знову не піднімемо науку на належну висоту, наші руки не повинні втомитися нагадувати про колишню велич нашої цивілізації.
Астрономія, теорія еволюції, антропологія, психіатрія, оптика, навігація, геологія, архітектура, економіка - мусульмани у минулі віки були успішними у всіх галузях науки. Достатньо згадати, що більшість великих зірок до цього часу відомі під їхніми арабськими іменами. «Чому ж ім'я першої людини у космосі не починалося з префікса «аль»?», - запитує автор чергової статті про наукові досягнення мусульман минулого.
А досягнення дійсно були вражаючими. У VIII ст. вулиці Багдада покривалися своєрідним «асфальтом» - гудроном, який одержували з нафти, що виходила на поверхню. В Іраку X ст. ріками ходили кораблі-млини. Вони зупинялися біля міст, опускали у воду колеса і намелювали до 10 тонн борошна за добу. У 953 р. на вимогу правителя Єгипту була сконструйована перша у світі авторучка із вбудованим резервуаром для чорнила.
Да Вінчі ісламського світу
Особливих успіхів мусульманські вчені досягли у механіці. Фігурою номер один був інженер Ісмаіл ібн аль-Раззаз аль-Джазарі (1136 - 1202), якого називають «да Вінчі арабського світу». Саме він винайшов колінчатий вал - ймовірно, другу за важливістю механічну деталь після колеса.
Машина для підйому води авторства Аль-Джазарі |
За його кресленнями будувалися двотактні клапанні насоси, дамби і водопідйомні машини. Аль-Джазарі сконструював водяний годинник, що відбивав час кожні півгодини, фонтани, музичні автомати, а у 1206 р. він представив публіці гуманоїдного робота. Вірніше, навіть чотирьох.
Роботи являли собою фігури музикантів у човні. Конструкція запускалася в озеро під час великих свят. Роботи грали на барабанах і цимбалах, вистукуючи музичний ритм. Вельмож це радувало, але не дивувало, адже ще у 915 р. при дворі багдадського халіфа аль-Муктадира було золоте дерево із золотими ж птахами, які вміли щебетати і махати крилами.
Ансамбль із роботів-музикантів конструкції Аль-Джазарі |
Аль-Джазарі належать десятки інших сучасних технологій: ламінування деревини, використання масштабних моделей (вчений робив їх з паперу), притирання частин, що рухаються, за допомогою корунду, металеві двері, кодові замки, гібрид компаса з універсальним сонячним годинником для будь-яких широт...
Арабські інженери у різний час винайшли такі звичні нам речі, як вітряні млини, перемикачі (IX століття), вентилятори (на початку XIII століття мандрівники повідомляли, що вентилятори є майже у кожному каїрському будинку), водяні і парові турбіни (у кресленнях XVI століття) та захищені від вітру лампи.
Батьки хімії
Говорячи про алхімію, ми зазвичай «перескакуємо» ісламський період і відразу згадуємо про Бекона, Фламела, Агріппа і Парацельса. Роль ісламських учених у розвитку цього ремесла звичайно занижується - і дуже даремно, адже саме вони придумали основні інструменти (перегінний куб, реторту), одержали й описали кислоти, луги, інакше кажучи - перетворили розрізнені успіхи стародавніх греків і єгиптян на наукову практику.
Першою яскравою зіркою ісламських алхіміків став іранець Абу Муса Джабір ібн Хайян (721-815), відомий у Європі як Гебер. Він розробив базові хімічні операції: перегонку, сублімацію, кристалізацію, розчинення, переслідуючи при цьому зовсім фантастичні цілі.
Джабір ібн Хайян |
Гебер намагався створити «життя у пробірці», залишивши після себе туманні інструкції з лабораторного одержання скорпіонів, змій і навіть людей. Пошуки життя привели його до одержання (вперше в історії людства) чистого спирту. Його назвали «аль-кухуль» («одурманюючий»). Масове виробництво спирту було налагоджене у X ст.
Через заборону на споживання спиртного мусульмани використовували його лише у медичних цілях, що дуже швидко перейняли хрестоносці. З їхньої подачі спирт прозвали «живою водою» (aqua vitae). Його потрібно було приймати дозами по 2-3 краплі, що на короткий час додавало людині бадьорості.
Відкриття дистиляції дозволило арабам у IX ст. виділяти ароматичні масла й есенції, які застосовувалися у парфумерії, у кулінарії (для віддушки продуктів), і активно продавалися на Захід «для боротьби з міазмами».
У VIII ст. багдадські вчені додумалися перегнати нафту й одержали з неї керосин. Останній з успіхом замінив масло у лампах. Дистильовану воду використовували пустельні каравани: на відміну від звичайної, вона не псувалася під час спеки. Джабір ібн Хайян також винайшов «царську горілку» - суміш кислот, у якій розчинялися навіть благородні метали.
Зброя
Загальновідомо, що китайці запускали порохові феєрверки, а греки спалювали ворожі судна секретним складом з нафти й селітри. Останню можна було одержати навіть із гною, однак для створення нормальної вибухівки вона не годилася. У X-XI ст. мусульмани навчилися одержувати хімічно чисту селітру і розробили оптимальний рецепт пороху (75% селітри, 10% сірки, 15% вугілля).
Вибухівка не стала на той момент «диво-зброєю», що врятувала ісламський світ від хрестоносців, але наробила чимало шуму у давніх війнах. У 1168 р. лицарі осадили Каїр. Араби вирішили спалити місто, щоб воно не дісталося ворогу. Для цього були застосовані «караз шами» - керамічні гранати із запальним складом. За словами істориків, місто палало 54 дні.
Схожі пристрої араби використали проти франків у битві під Аль-Мансуром (1250 рік). Свідки повідомляли, що мусульмани метали горщики з порохом, завдавши серйозної шкоди європейцям, після чого ті розсіялися, а Людовик IX потрапив у полон.
Нарешті, у 1291 році араби переломили хребет хрестоносцям, взявши Акру. Під час облоги під стіни заводилися порохові міни, метальні машини-требушети закидали місто бомбами, а до стріл лучників привязувались компактні «вибухові пакети».
Аналог Базіліки Мехмеда II. Для її обслуговування було потрібно 60 биків і кілька сотень людей |
Трохи пізніше араби вперше масово почали застосовувати пушки, запозичені у китайців і монголів, а при облозі Константинополя у 1453 р. використали «Базиліку» - величезну бомбарду вагою 32 тонни. Вона зруйнувала міську стіну, але через кілька тижнів експлуатації її просто розірвало.
У битві під аль-Джалут (1260 р.) монголи випробували на собіще раз дію артилерії мусульман. Мамлюки дали відсіч непереможній степовій кінноті за допомогою переносних гармат «мідфа» зі змінними зарядами (патронами) і списів з петардами. При цьому бійці були одягнені у вогнетривкий одяг і посипали руки тальком, щоб не обпектися під час стрілянини.
Сірійський вчений Хасан аль-Рамма у 1275 р. створив креслення першої у світі реактивної торпеди. Це була звичайна бомба на двох рухомих напрямних, до якої кріпився реактивний двигун. Ідея отримала розвиток лише через 500 років.
Китайський варіант Катюші |
Султан Тіпу (південна Індія, кінець XVIII століття) застосував проти англійців, які намагалися захопити князівство Майсур, щось на зразок радянських «Катюш», що стріляли розривними реактивними снарядами у металевих корпусах. Їхня довжина становила 2,5 метри, дальність польоту - до 1,5 кілометрів.
* * *
Якщо ми сьогодні зможемо за допомогою Аллаха дати ісламському світу пару десятків таких да Вінчі, то польоти на Місяць для нас незабаром виявляться вже дуже легкою метою. У Корані Аллах говорить, що не змінить наше становище, поки ми самі його не змінимо...
За матеріалами Іслам.ру
Посилання на тему:
Новини
В ОАЕ створений перший робот, що «розмовляє» арабською мовою
Арабські вчені першими розшифрували стародавні єгипетські рукописи
Молода мусульманка досягла неймовірних успіхів у науці
Статті
Арабська середньовічна математика і поезія
Вплив ісламської філософії на західну культуру