Круглий стіл «Ісламська держава: генезис і нові тренди», організований Всеукраїнською громадською організацією «Український центр ісламознавства», зібрав в Укрінформі 26 листопада вчених, які висловили свої міркування про феномен так званої ІДІЛ. Серед них була і доцент кафедри мов і цивілізацій Близького і Середнього Сходу Київського національного лінгвістичного університету, кандидат історичних наук Наталія Пророченко. З тезами її виступу ми пропонуємо ознайомитися читачів нашого сайту.
− Шановні колеги, я б хотіла повернутися до питання про мобілізаційні ресурси Ісламської держави як з точки зору географічного охоплення, так і різноманітності соціальних груп, які зараховують себе або до учасників цього феномена, або до тих, хто симпатизує йому. Зокрема й молодих людей з цілком респектабельних і далеко не ісламських країн, таких як Великобританія. Наприклад, є статистика, що навіть серед жінок, які поки в меншості в Ісламській державі, налічують 60 громадянок Великобританії, багато з яких із цілком заможних сімей, з хорошою освітою. Чого вартий тільки персонаж Варвари Караулової з її знанням 5 мов та університетською освітою.
Я б хотіла звернути увагу на два фактори. Соціальна привабливість Ісламської держави на рівні риторики і навіть назви позиціонується як проект створення держави і суспільства на основі ісламської традиції. А це автоматично зв'язується з принципами соціальної справедливості, рівності, чесного правителя, ісламської демократії. І певна ефективність організації соціально-економічного життя на території підконтрольній ІД порівняно з тим хаосом і відсутністю правил в сусідніх регіонах, можливо, якимось чином спрацьовує.
Феномен ІД розвивається і розширює свою територію і соціальну базу в умовах, коли у світі спостерігається тенденція до так званої суверенізації особистості, коли досить розмитою є артикуляція системи цінностей. Коли існують і використовуються терміни справедливості, рівності, релігійних догм, але існує особиста інтерпретація контексту цих понять. Дуже часто люди по-різному трактують поняття свободи, що призводить до диференціації прочитання цих термінів, зокрема і всередині ісламського суспільства. Це, я думаю, є досить тривожним симптомом для більшості держав і суспільств не залежно від того, наскільки вони територіально наближені до ІД. Вони актуалізують питання про ідейне, смислове, альтернативне наповнення соціального буття, яке було б привабливе для покоління Фейсбук.
