Уважно спостерігаючи за ситуацією у християнських церквах на Донбасі, свій попередній блог я присвятив діяльності УПЦ КП і греко-католиків у Донецьку. Але релігійне життя не вичерпується тільки християнською традицією, тому було вирішено розвинути цей запис до серії заміток про комплексну релігійну картину на непідконтрольних Україні територіях. Темою цього матеріалу стане огляд життя місцевої мусульманської умми.
По-перше, питання мусульман днями підняв у своєму виступі один з лідерів «ДНР» Олександр Ходаковський. По-друге, нещодавно вибухнув неприємний скандал між «Азовом» і кримськотатарськими активістами, що актуалізувало ісламську тему на підконтрольній Україні території. Правда, ситуацію досить швидко вдалося локалізувати, але осад залишився. По-третє, але це, мабуть, суб’єктивно, мене днями додав у друзі на Facebook аккаунт «Муфтіят Донбасу», а значить − ісламська умма в регіоні не тільки продовжує діяти, але і знаходить нові форми самоорганізації.
Духовне управління мусульман Донбасу (ДУМД), яке також називається Донбаським Муфтіятом, є досить молодим об’єднанням, яке публічно заявило про себе лише влітку 2015 року. Тоді його представники взяли участь у Першому Республіканському Форумі з питань етнокультурної політики і релігії. Сьогодні активізувалася робота сайту організації, а також робота сторінок у соцмережах. Поява організації з такою гучною назвою (іноді в пресі додається ще визначення «Центральне», мабуть, як калька з деяких російських назв) пояснюється не тільки політичною доцільністю, а й простим законом заміщення. З підконтрольної «ДНР» території виїхав досить великий відсоток імамів, і логічно, що це місце було зайнято конкурентами.
На офіційних представництвах Донбаського Муфтіяту не вказано, до кого тяжіє ця організація. Однак деякі непрямі свідчення показують, що, по-перше, основною цільовою аудиторією управління є вихідці з Північного Кавказу, послідовники різних суфійських тарикатів (зокрема, в приміщенні Донбаського Муфтіяту щотижня проводиться читання Корану, колективне читання Зікру, куди запрошують усіх зацікавлених). По-друге, схоже, що ДУМД орієнтується на Духовне управління мусульман України (ДУМУ), оскільки, наприклад, програмна стаття «Що таке Іслам?» на сайті практично дублює аналогічні статті на сторінках громад цього духовного управління. ДУМУ також є найбільш суфійським духовним управлінням в Україні і має вплив, зокрема на Північному Кавказі. Наприклад, мені доводилося неодноразово бачити літературу та аудіозаписи шейха Ахмеда Таміма в Дагестані.
Місце, на яке сьогодні активно претендує Донбаський Муфтіят, оскаржує ще принаймні одна організація − Всеукраїнське духовне управління мусульман «Єднання». Його лідер, Рінат Айсін, восени 2014 року здійснив вражаючий тур Росією, підписав угоду про співпрацю та взаємодію з ЦРО ДУМ м. Москви і Центрального регіону «Московський Муфтіят» в особі Альбіра Крганова, зустрівся з директором Московського центру Льва Гумільова Павлом Заріфулліним. При цьому на російських ресурсах Ріната-хазрата нерідко називали муфтієм «ДНР», радником у справах релігії Голови Верховної Ради «ДНР», хоча сам про себе він так не говорив. Після осені 2014-го публічна активність цього релігійного діяча знизилася, хоча і в 2015 році він періодично брав участь у публічних заходах, де його також представляли як «муфтія ДНР». Нині відомо про декілька благодійних проектів, які втілюються під егідою ДУМ «ДНР», зокрема про благодійну допомогу від деяких духовних управлінь мусульман в РФ.
Власне, це дві активні мусульманські організації на території, підконтрольній «ДНР». Інші об’єднання, які діяли на території Донбасу (характерно, що одне зі всеукраїнських духовних управлінь мало свій центр у Макіївці, а також там діяли майже всі інші управління, за винятком ДУМ Криму і ДЦМ Криму), зникли з публічного простору, закрили свої представництва в Інтернеті і на статус верховної «республіканської» організації відкрито не претендують. Насамкінець варто зауважити, що на території, підконтрольній «ЛНР», подібної конкуренції не існує: мусульманські духовні діячі або виїхали з непідконтрольної Україні території, або зникли з публічного простору.
Джерело: УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЙ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА АДАПТАЦІЇ
