Дипломатичні відносини Кримського ханства з іншими державами завжди мали надзвичайно важливий характер, враховуючи, що від них багато в чому залежало бути війні чи миру, дружбі або ворожнечі. У XVI столітті пріоритетом кримської політики був московський напрям. Захоплення царем Іваном Грозним Казані й Астрахані призвело до різкого загострення відносин Росії і Криму. Напади хана Девлет-Гірея на Москву ледь не коштували Росії втрати державності. Однак після смерті Девлет Гірея напруження між двома державами дещо зменшилося. У 1584 році, у результаті жорстокої міжусобиці, до влади в Криму прийшов Іслям II Гірей, прихильник більш м'якого курсу щодо Москви.
У цій ситуації в урядових колах Росії вважали можливим укладення мирної угоди з Кримським ханством на вигідних для Москви умовах. У 1587 році до Бахчисараю направлено посольство на чолі з Іваном Судакова. Перед ним було поставлено такі цілі:
1. Домогтися припинення набігів кримських татар на руські землі.
2. Укласти з Кримом "шерть" - мирний договір, який би забезпечував недоторканність кордонів Московії, включаючи території колишніх Казанського й Астраханського ханств.
3. Направити військові сили Криму проти головного суперника Росії - Речі Посполитої.
Судаков був досвідченим політиком і дипломатом, який мав досвід переговорів зі Швецією. Але про специфіку взаємин з Кримом Судаков знав мало. Спочатку це спричинило ряд конфліктів з наближеними до хана особами. Згідно з негласним дипломатичним етикетом того часу, кожен посол, який приїжджає до Кримського ханства, повинен піднести дорогі подарунки калгу-султанові, дружинам хана, царевичам і найближчому оточенню.
Спадкоємцю престолу калзі Алп-Гірею від імені посла були надіслані гроші, але сума, на думку калги, була настільки мізерною, що він з обуренням повернув їх послові. Щоб згладити інцидент, Судаков відправив тлумача з партією хутра, але й цього разу Алп-Гірей був незадоволений подарунком, тим паче, що оточення калги нічого не отримало від московитів. Перший млинець для московського дипломата виявився глевким.
Прибувши до Криму, Іван Судаков отримав інформацію про те, що положення хана Іслам Гірея вкрай нестійке. Основним претендентом на владу в державі вважався Мурат-Гірей, який підняв повстання кубанських ногайців, і мав серйозну підтримку серед кримської еліти. У Бахчисараї російський посол уже не скупився на подарунки для найбільш наближених до хана осіб. Це допомогло Судакову домогтися аудієнції у правителя Криму, до того ж його навіть запросили на обід до Іслям Гірея.
Лише через декілька днів після зустрічі з ханом, представник уряду повідомив послові, що Кримське ханство готове протистояти спільному ворогові разом. Йшлося про те, щоб Крим і Москва спільно виступили проти Речі Посполитої. Ця відповідь дуже обнадіяла Судакова. Тим часом, до Криму надійшли звістки від ногайців. Мурат-Гірей вступив у переговори з Росією, щоб продемонструвати свою готовність прийняти протекцію московського царя. Хан велів передати послові свою стурбованість, кажучи: "Государ московський зі мною братається, а наді мною з моїми недругами змовляється".
Не чекаючи виступу Мурат-Гірея, хан наказав зробити набіг на прикордонні землі Московії. Калга Алп-Гірей зібрав значні військові сили й у червні 1587 року здійснив рейд, який закінчився поразкою. Недалеко від кордону Алп-Гірея вже чекала російська армія. Дізнавшись про пастку, калга повернув військо назад, але його наздогнали і розбили. Не важко здогадатися від кого саме дізналися московити про запланований набіг.
Тим часом, Судаков, незважаючи на те, що Крим і Росія, фактично, перебували в стані війни, нікуди з Бахчисарая не виїжджав. Перебуваючи в столиці ханства, він продовжував плести павутину інтриг, для того, щоб зіштовхнути між собою Польщу і Крим. Російський посол, через довірених осіб розпускав чутки про те, що Річ Посполита готова укласти мир з Росією на шкоду інтересам Кримського ханства.
Це була пастка для Іслям Гірея, у яку він потрапив у результаті хитромудрих комбінацій московського дипломата. Судакову заявили, що Кримське ханство готове видати шертную грамоту (мирний договір) і запропонували повернутися до Москви. Але Судаков відмовився, посилаючись на те, що його місія в Криму ще не завершена. Замість цього до столиц Московії був відправлений спеціальний посланець з листом від хана.
У листі до царя Федора Івановича повідомлялося про готовність до укладення мирного договору, а також йшлося про початок підготовки великого походу проти Речі Посполитої. До цього походу вирішила приєднатися й Османська імперія, відкомандирувавши на підтримку кримцям своє військо. Для того, щоб переправитися через Дніпро, татарам потрібно було дочекатися, коли річка замерзне. Зима 1587-1588 рр. була надзвичайно теплою, і крига з'явилася тільки в лютому. Хан Іслям Гірей очолив військо, переправився через Дніпро і прибув до Аккермана, щоб дочекатися підходу османської армії. Однак в Аккермані він несподівано захворів і помер.
Серед численних претендентів на кримський престол, Стамбул віддав перевагу Гази II Гіреєві. У квітні 1588 року він прибув до Бахчисарая, зайнявши резиденцію хана. Спочатку новий правитель повністю наслідував політику попередника, Ісляма II Гірея. Під час зустрічі з Іваном Судаковим новий хан заявив про те, що він посилає чергового гінця з грамотою, у якій виявляє готовність укласти договір про мир і союз з Москвою. Також Судакову рекомендовано залишити Бахчисарай і повернутися в Московію.
Тим часом, війна Османської імперії і Кримського ханства була у розпалі. У 1589 році Гази Гірей здійснив великий похід на Україну, дійшовши до Львова. На зворотному шляху його армію біля переправи через Дніпро зустріли запорізькі козаки. У запеклій сутичці Гази Гірей зміг прорвати захист запорожців і повернуться до Криму. Здавалося, що події розвиваються повністю за московським сценарієм. Але після від'їзду Судакова, промосковська партія в Бахчисараї стала здавати свої позиції.
Гази II Гірей, проводив досить незалежну політику не тільки від Москви, але й від Стамбула. Він був сином великого хана і полководця Девлет Гірея і тому вважав за необхідне продовження його курсу на стримування Польщі і Росії. Уже у 1590 році хан задумав великий похід на Москву. Він вступив у переговори з ногайцями, які надали в допомогу Криму велику армію. Об'єднана кримського-ногайська армія, за різними джерелами, налічувала до 150 тисяч воїнів.
Взяти Москву Гази II Гіреєві не вдалося, він відступив, зазнавши значних втрат. Проте вже наступного року кримська армія знову вторглася в межі Росії, розоривши прикордонні області Московії. Одночасно з бойовими діями, кримський хан вів переговори з російським царем, запевняючи його у своїй дружбі і виявляючи готовність укласти мирну угоду. Мир все-таки було укладено влітку 1594 року, на вкрай вигідних для Криму умовах. Москва фактично визнавала себе васалом Кримського ханства і погоджувалася на виплату щорічної данини. Це стало вершиною військових і дипломатичних успіхів хана Гази II Гірея.
Олександр Степанченко
