Весь світ, як мечеть. Ісламська геополітика від Імама Шафії до Тарика Рамадана

Чи є сьогоднішній Узбекистан, де мусульманам багато чого заборонено, крім хіба що ісламських імен, ісламською країною? Що в термінології шаріатського права звучить, як Дар аль-Іслам. І як назвати сьогоднішню Британію чи Канаду, де мусульманам надані величезні права, аж до відкриття шаріатських судів? Чи можемо ми продовжувати іменувати ці держави країнами невіри - Дар аль-куфр або країнами, з якими мусульмани повинні воювати - Дар аль-харб?

Дар аль-Іслам і Дар аль-куфр, Дар аль-харб і Дар ас-сульх - ці терміни не дають спокою мусульманським вченим протягом вже багатьох століть. Це терміни, якими оперує та частина ісламського права, яка розглядає міжнародні відносини мусульман з іншими цивілізаціями, а від того ділить світ на Землі Ісламу і Землі невіри, Землю війни і Землю мирного договору.

Але дані терміни були запропоновані і прийняті лише частиною вчених, іншими вони оскаржувалися. Пік дискусії припав на наш час, коли деякі вчені пропонують взагалі переглянути ці категорії, оскільки вони не були послані згори, а були сформульовані вченими минулого і пристосовані до потреб того часу. Сьогодні ж міжнародна ситуація у світі докорінно змінилася і потребує зовсім іншого погляду на відносини мусульман з іновірцями.

Іслам і світ

Як пише Шах Абдулл Ханнан, голова Інституту ісламської думки Бангладеш, класичні мусульманські правознавці Середньовіччя ділили світ на Дар аль-Іслам (Земля, або територія Ісламу) і Дар аль-харб (Земля війни). Дар аль-Іслам відноситься до територій, в яких мусульмани проживають вільно і в безпеці, а Дар аль-харб відноситься до тих земель, які протистоять Дар аль-Іслам, в першу чергу до немусульманських земель, що ворожі Ісламу і загрожують свободі і безпеці мусульман.

Можна сказати, що такий поділ був актуальним в перші століття становлення Ісламу і в ті періоди, коли мусульманські держави протистояли могутнім вороже настроєним імперіям невірних. Логікою відносин між державами і цивілізаціями того часу було протистояння і постійна війна на взаємне знищення. Зрозуміло, що саме це протистояння і зафіксували мусульманські правознавці, поділивши світ на землю Ісламу і землю війни. Час показав абсолютну вірність їх висновку: у Халіфат вдерлися орди язичників і хрестоносців.

Більш того, як пише мислитель, професор Тарик Рамадан, подібний розподіл світу був необхідним, принаймні, з двох причин: «Перше. Чітке позначення ісламських територій дозволило вченим сформулювати умови, які як раз і робили територію або співтовариство власне ісламськими, а також принципи, що визначають політичні і стратегічні відносини мусульман з іншими народами або імперіями.

Друге. Це дозволяло мусульманським вченим встановити чітке розходження в правових питаннях між ситуацією проживання мусульман всередині ісламського світу і ситуацією проживання рідкісних мусульман, наприклад, мандрівників чи торговців, у землях немусульман. І ці категорії послідовників Ісламу, що опинилися в землях немусульман, на думку вчених, вимагали спеціальних норм регулювання за Шаріатом».

Крім цих двох термінів, існували й інші терміни «Дар аль-ахд», або ж «Дар ас-сульх» (Земля мирного договору), які були введені імамом аш-Шафії (нехай буде Аллах милостивий до нього) для позначення територій іновірців, з якими у мусульман було укладено мирний договір.

Другий термін «Дар аль-амн» (Земля, або територія безпеки) також використовувався в класичному фікху і, як видається, був дуже близький до терміна «Дар аль-ахд». Дар аль-амн відноситься до країн, що знаходяться в безпеці і в мирі, і з якими мусульмани не втягнені в стан війни.

Чим є Дар аль-Іслам?

При цьому мусульмани повинні постійно пам'ятати, що концепції Дар аль-Іслам, Дар аль-харб і Дар аль-ахд не виявлені ні в Корані, ні в Сунні. Як пише Тарик Рамадан, насправді ці концепції є плодом людського інтелекту, затребуваним у колишні століття для опису того світу, чітко геополітично детермінованого на землі мусульман і землі немусульман.

Крім того, розбіжності існували й між класичними правознавцями про характерні ознаки, за якими виділяли саме поняття «Земля» («Дар»). Деякі вчені робили акцент на населенні. Інші, наприклад, представники ханафітської школи, вважали важливим питання безпеки та захисту мусульман для розгляду природи права і держави. Це спричиняє також розбіжності у думках між сучасними вченими.

На семінарі з фікху, який відбувся в 1992 році в Парижі, вчені зайняли різні позиції у визначенні країн, які могли би бути названими «Дар аль-Іслам» у сучасному світі. Ті, хто оперував категорією населення, дотримувалися думки, що мусульманські країни повинні все ще розглядатися, як Дар аль-Іслам. У той же час інші стверджували, що країни з урядами, які очевидно вже не мають нічого спільного з мусульманським вченням, не можуть більше вважатися такими, що відносяться до Дар аль-Іслам.

З іншого боку, Тарик Рамадан показує, що якщо взяти до уваги параметри, які розглядалися деякими вченими ханафітської школи, тобто тими, хто ґрунтувався на категоріях безпеки і миру, можна зробити висновок, що термін «Дар аль-Іслам» може бути застосованим до переважної більшості західних країн, де мусульмани часто відчувають себе в більшій безпеці і володіють більшими свободами сповідання своєї релігії, ніж у багатьох країнах ісламського світу з жорстокими диктаторськими режимами.

І не прикладайте старі схеми...

Але подібні висновки не можуть повністю відображати сучасну реальність. Причина подібного термінологічного сум'яття і неправильних висновків у тому, що ми намагаємося використати до сучасного світу старі концепції, які видаються досить віддаленими від реалій нашого часу. Це зовсім неправильно методологічно застосовувати дивні концепції, які не відповідають сучасним реаліям.

При цьому концепція «Дар аль-ахд» може здатися корисною і придатною до сучасної світової реальності. Але Тарик Рамадан пише: «Навіть третя концепція (Дар аль-ахд), представлена імамом аш-Шафії, недостатня для того, щоб відвести нас від подвійного бачення світу. Цей термін допускає, що деякі країни, хоча і не ісламські з політичної точки зору, підписали мирний договір або договір про співпрацю з однією або кількома ісламськими країнами».

Таким чином, можна сказати, що концепція Дар аль-ахд виходить з двох інших концепцій - Дар аль-Іслам і Дар аль-харб, які й укладають договір про мир. А це знову нав'язує нам поділ світу на протиборчі табори - Дар аль-Іслам і Дар аль-харб.

Розбіжності в погляді на світ

Сьогодні в епоху глобалізації весь наш світ перетворився в одне маленьке глобальне село. Мусульманське населення сьогодні розкидане по всьому світу. Міграція стала потужним фактором і, незважаючи на спроби її обмежити, видається, що рух населення продовжиться.

На сьогодні мільйони мусульман осіли на Заході. Їх долі вже щільно пов'язані з тими общинами, в яких вони проживають, і вже нереально і неможливо провести лінію поділу між ними та їх немусульманськими співгромадянами в географічному плані.

Очевидно, що старі концепції вже не відповідають нашій реальності. Світ давно змінився, що змушує сучасних учених переосмислювати питання відповідно до нових реалій.

Але консенсусу серед вчених у визначенні нового світу немає. Деяка частина улемів, можна сказати, менша, продовжує підтримувати традиційний поділ світу. З іншого боку набагато більша частина богословів-правознавців використовує терміни Дар аль-ахд (Земля договору) або Дар аль-амн (Земля безпеки) у визначенні сучасних західних країн, стверджуючи, що це більш підходящі речі для визначення сучасної ситуації. Адже ми є свідками договорів між націями (прямо або ж через ООН). А також того факту, що фундаментальні права мусульман захищаються в цих західних країнах.

Як би там не було, ці вчені продовжують розглядати ті країни, в яких мусульмани проживають в більшості, як Дар аль-Іслам, навіть якщо їх правителі є диктаторами, або не мають легітимності в очах населення, або якщо ісламські приписи повністю ігноруються, а то і зовсім придушуються цією владою. Такі улеми стверджують, що ці країни повинні розглядатися, як Дар аль-Іслам в надії на реформи в майбутньому. Цю думку підтримує велика кількість вчених, таких як Юсуф аль-Карадаві, Мустафа аз-Зарка, Абдуль-Фаттах Абу Гудда.

Від фікху протиборства до фікху співробітництва

Але деякі інші вчені зацікавлені у використанні абсолютно нових термінів. Приміром, американський учений іракського походження Таха Джабір аль-Альвані вважає, що старий поділ світу на застиглі у своїх межах землі миру і війни звужує можливості для розвитку справжнього цивілізаційного діалогу.

З його слів, у колишні роки, коли вчені розділили світ на землю миру і землю війни, у міжнародній практиці працювала логіка протистояння. І вчені розробили для цих потреб фікх протистояння.

Сьогодні ж, коли в міжнародних відносинах переважає логіка співробітництва, аль-Альвані пропонує мусульманам розвивати фікх співпраці. А оскільки старі терміни Дар аль-харб і йому подібні відтворюють у відносинах мусульман з немусульманами стан конфлікту, це не сприяє діалогу між цивілізаціями.

Приміром, заступник Юсуфа аль-Карадаві в Європейській раді з фатв та досліджень Файсаль Мавлаві пише: «Ми на Заході не перебуваємо в Землі війни. Але ми чи на Землі мирного договору, чи на Землі заклику до релігії Всевишнього (Дар ад-да'ава). Якщо ми хочемо дотримуватися традиційного поділу світу на Дар аль-Іслам, Дар аль-харб (Територія війни) і на Дар аль-ахд (Територія мирного договору), то ми проживаємо сьогодні на території договору.

З іншого боку, якщо ми стверджуємо, що старий поділ світу, з точки зору традиційного мусульманського права, вже більше не стосується сучасного світу - і це думка, якої ми дотримуємося - тоді ми заявляємо, що ми сьогодні проживаємо в Дар ад-да'ава (Території заклику), як Пророк Мухаммад (мир йому) під час його проживання в Мецці до переселення в Медину. Мекка на той момент не була ні Дар аль-Іслам, ні Дар аль-харб, але була Дар ад-да'ава, як і весь Аравійський півострів».

Політичний погляд

Шах Абдулл Ханнан, голова Інституту ісламської думки Бангладеш, пише, що всі ці сучасні пошуки корисні і являють собою прогрес в реалістичному осмисленні мусульманськими вченими сфери міжнародних відносин. Класифікації «Дар аль-ахд - Дар аль-Іслам», або «Дар аль-іджаба - Дар ад-да'ава», або «Дар аль-Іслам - Дар аш-шахада» прийнятні, як у минулому, так і для наших часів.

Він, не використовуючи слово «Дар», яке для даної класифікації не є обов'язковим, пропонує власний розподіл країн, відповідно до двох критеріїв - чи мусульманська це країна, і чи дотримуються в ній права людини:

- мусульманські держави, які беруть Іслам як основу своєї політики, і які забезпечують цивільні, політичні та інші права людини, включаючи і релігійні, всіх своїх громадян;

- мусульманські держави, які не визнають Іслам як основу своєї політики, і які не забезпечують прав людини, включаючи і релігійні, мусульман та інших меншин;

- немусульманські статті, які гарантують права людини, включаючи релігійні, мусульман та інших меншин;

- немусульманські держави, які не гарантують дотримання прав людини, включаючи і релігійні, мусульман та інших меншин.

На його погляд, у справедливому міжнародному порядку у світлі Ісламу, держави другої категорії (мусульманські держави, які не визнають Іслам, як основи своєї політики) і четвертої категорії (немусульманські держави, які не гарантують дотримання прав людини) повинні примушуватися міжнародними інститутами до дотримання прав людини, включаючи і релігійні, всіх своїх громадян. Але примушувати виключно згідно з міжнародними домовленостями. І це, на погляд Ханнана, буде справедлива і відповідна Ісламу система.

Весь світ, як мечеть

Якщо повернутися до Таха Джабіра аль-Альвані, то він пропонує нам відійти від традиційного поділу світу на три території - миру (Дар аль-Іслам), війни (Дар аль-харб) і мирного договору (Дар ас-сульх). Він пропонує нам разом з Фахр-ад-діном ар-Разі розділити світ на дві частини - Дар аль-іджаба (Земля, де люди прийняли Іслам і виконують ісламські приписи) і Дар ад-да'ава (Земля заклику, на якій ведеться заклик людей до Ісламу). Це бачення світу, на його погляд, знімає конфліктність у поділі і протиставленні світу і робить наголос на ролі і можливості співпраці, розуміння і діалогу.

Тарик Рамадан підхоплює цю ідею і нагадує про те, що Пророк Мухаммад (мир йому) говорив, що вся Земля чиста, і вся вона є для мусульманина мечеттю. Таким чином, як пише вчений, де б мусульманин не вимовляв слова свідчення віри, і де б він не мав можливості виконувати свої релігійні обов'язки вільно і в безпеці, він перебуває вдома. З його слів, ця точка зору повинна бути взята за основу для нового погляду на світ відповідно до сучасних реалій.

Він використовує свій термін Дар аш-шахада у визначенні західних країн. Рамадан пише: «Західні країни, при застосуванні до них терміну Дар аш-шахада (Територія, де можна вільно сповідувати Іслам), допомагають мусульманам усвідомити самих себе, як «шухада аля н-нас» («свідки перед людством»), як їх іменує Коран. І це веде до більш повного і чіткого усвідомлення ними своєї ролі в цьому світі, і в західних країнах, зокрема. А також свою відповідальність перед Господом за навернення всіх цих людей на істинний шлях.

Саїд АБДУСАМАДОВ

За матеріалами «Іслам.ру»